Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/300/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/300/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 23 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року (місце ухвалення - м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Чернівецькій області №0144515607 від 17.12.2019р. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що згідно ідентифікаційних даних ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 15.08.2007р. та з 16.08.2007р. перебував на обліку в контролюючому органі. 29.10.2019р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем за її власним рішенням №20380060003017442. В інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по платежу "Єдиний внесок" проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування в розмірі 8409,67 грн, враховуючи переплату 38,33 грн. Протягом 2018р. та 2019р. також були нараховані суми ЄСВ за 2018 рік в розмірі 2457,20 грн за кожен квартал та три перших квартали 2019 року в розмірі 2754,18 грн. Згідно постанови про арешт коштів боржника ВП №60207732 від 29.10.2019р. з позивача стягується борг у сумі 18238,39 грн на підставі вимоги №Ф-24189-56 від 22.04.2019р. Позивачем сплачено вказану суму, що підтверджується платіжними дорученнями №251310027 від 15 листопада 2019 року, №251310026 від 15 листопада 2019 року та квитанцією від 01.11.2019р. №0.0.1511155081.1. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів контролюючим органом здійснено розрахунок фінансових санкцій та пені на підставі ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з чим, відповідачем 17.12.2019р. прийнято рішення №0144515607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в розмірі 15860,95 грн, а саме штрафу в розмірі 5300,21грн та пені в розмірі 10560,74 грн за період з 10.02.2018р. по 15.11.2019р. Рішенням ДПС України від 12.02.2020р. №5391/6/99-00-08-06-01-06, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області №0144515607 від 17.12.2019р., її залишено без розгляду. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону №2464-VI). Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.3 ст.25 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На підставі ч.10 ст.25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI). Відповідно до ч.13 ст.25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду. Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску підтверджується витягом з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 . Крім того, позивачем погашено борг, який виник на підставі вимоги №Ф-24189-56 від 22.04.2019р. Так, згідно відомостей інтегрованої картки платника ОСОБА_1 08.11.2019р. та 15.11.2019р. відбулось зарахування коштів в межах виконавчого провадження на погашення боргу, який виник на підставі вимоги №Ф-24189-56 від 22.04.2019р З матеріалів справи, обґрунтувань позову та апеляційної скарги встановлено, що позивачем не оскаржена вимога про сплату недоїмки на суму 18238,39 грн ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а відтак така вимога є чинною. Колегією суддів встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8409,67 грн (терміном сплати 09.02.2018р., єдиний внесок фактично сплачено 08.11.2019р.), за 1, 2, 3 та 4 квартали 2018 року на суму 2457,18 грн за кожен квартал (терміном сплати 19.04.2018р., 19.07.2018р., 19.10.2018р. та 21.01.2019р., єдиний внесок фактично сплачено 08.11.2019р.), за 1, 2, та 3 квартали 2019 року на суму 2457,18 грн за кожен квартал (терміном сплати 19.04.2019р., 19.07.2019р. та 21.10.2019р., єдиний внесок фактично сплачено 15.11.2019р.). Враховуючи, що контролюючим органом було встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно нараховано суми штрафу та пені згідно з оскаржуваним рішенням. Доводи апеляційної скарги щодо порушення строку надіслання позивачу оскаржуваного рішення та щодо відсутності акту перевірки повністю спростовуються висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. У відповідності з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.