Постанова 4855 № 580/1317/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1317/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Губської Л.В., Кучми А.Ю., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 04 березня 2020 року про сплату боргу (недоїмки). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не надано правової оцінки доводам позивача про підписання вимоги неуповноваженою особою. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що доводи позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Наголошує на тому, що якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його зміста можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнано правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав. Судом установлено, що у період з 21 травня 2018 року по 04 червня 2018 року працівниками ГУ ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. У ході перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем, зокрема, підпункта 1.2 пункта 1 статті 7 та абзаца 3 пункта 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 103735,09 грн. На підставі викладених в акті перевірки висновків податковим органом 07 серпня 2018 року прийняті, серед іншого: - рішення №0096481303 про застосування штрафних санкцій, яким за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, нараховано штрафні санкції в сумі 19007,18 грн. на підставі пункта 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування»; - вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0096491303 зі сплати заборгованості з єдиного внеску в сумі 103735,09 грн. За наслідками адміністративного оскарження згаданих актів індивідуальної дії ДФС України рішенням від 19 жовтня 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 в частині скасування вимоги про сплату боргу №Ф-0096491303 та рішення №0096481303 задоволено частково - вимогу про сплату боргу (недоїмки) скасовано, рішення №0096481303 - залишено без змін, та зобов`язано ГУ ДФС у Черкаській області сформувати та направити нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно вимог чинного законодавства. У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення, 19 листопада 2018 року податковим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0147231302 зі сплати заборгованості з єдиного внеску на суму 103735,09 грн. У подальшому 07 грудня 2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 на суму 18495,77 грн., до якої включені штраф за рішенням відповідача №0096481303 від 07 серпня 2018 року та штраф за рішенням відповідача №0030515013 від 05 жовтня 2018 року і пеня у розмірі 39 грн. 54 коп., з урахуванням сплачених сум ЄСВ. 03 січня 2019 року податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 у зв`язку із заборгованістю зі сплати пені та штрафу із єдиного внеску на суму 121411,80 грн., в тому числі недоїмка - 103735,00 грн., штрафи - 17637,17 грн., пеня - 39,54 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі №580/375/19, податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 від 03 січня 2019 року визнано протиправною та скасовано в частині боргу із недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 103735,09 грн. 26 лютого 2020 року, у зв`язку з прийняттям зазначеного рішення суду, до інтегрованої картки позивача внесено інформацію про недоїмку зі сплати єдиного соціального внеска у розмірі 103735,09 грн. та штраф у розмірі 19007,18 грн. З урахуванням переплати в сумі 2095,88 грн., станом на 04 березня 2020 року несплаченою залишилась заборгованість в сумі 101639,20 грн. та 19007,18 грн. за штрафними санкціями, що загалом складає 120646,39 грн. На суму вказаної заборгованості відповідачем 04 березня 2020 року сформовано вимогу №Ф-3520-10, в якій відображено суму боргу з єдиного внеска в розмірі 120646,39 грн., в тому числі недоїмка 101639,20 грн. та 19007,18 грн. штрафи. Уважаючи зазначену вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується сума боргу зі сплати єдиного внеска та штрафних санкцій, зазначена у оскаржуваній вимозі, а тому підстави для її скасування відсутні. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у реакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2464-VI). Згідно визначення, закріпленого у пункті 2 частини 1 статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункта 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Положеннями статті 5 Закону України №2464-VI закріплено, що облік осіб, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Взяття на облік таких осіб здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI передбачено обов`язок платника єдиного податку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з положеннями частини 2 статті 8 та статті 12 Закону України №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону розмір єдиного внеска для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Сплата єдиного внеска здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Відповідно до положень частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеска, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною 12 цієї правової норми передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Відповідно до частин 2 та 3 статті 25 Закону України №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Частиною 6 цієї правової норми передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI закріплено обов`язок платника сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначені положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 №449 (у редакції наказа від 04 травня 2018 року №469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція №449). Порядок стягнення заборгованості з платників врегульований положеннями розділа VI цієї Інструкції. Так, пунктом 3 цього розділа передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпункті 3 пункта 1 розділа II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Відповідно до пункта 4 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Додатком 7 до Інструкції встановлено форму вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника фізичної особи із якої вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає підписанню керівником, його заступником або уповноваженою особою. Згідно підпунктом 14.1.1371 пункта 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до абзаца 1 пункта 20.4 статті 20 ПК України керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган. У підпункті 21.1.8 пункта 21.1 статті 21 ПК України закріплено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, перелік уповноважених осіб контролюючих органів, визначених підпунктом 41.1.1 пункта 41.1 статті 41 цього Кодексу, та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом. Із змісту оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3520-10 від 04 березня 2020 року вбачається, що така вимога підписана Настюк Н.В., яка займає посаду Управління у м. Черкасах, що згідно вільних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є структурним відокремленим підрозділом Головного управління ДПС у Черкаській області. Матеріали справи свідчать, що зазначеній особі надано повноваження на підписання витяга з реєстра платників єдиного податку (пункт 299.9 статті 299 ПК України). Така інформація відповідачем під час розгляду справи не спростована. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 04 березня 2020 року ОСОБА_2 не була уповноважена на підписання вимоги про сплату боргу (недоїмки). Підпис є обов`язковим реквізитом документа, він є формою вираження законності документа і відповідальності за його зміст. Отже, за відсутності підписа уповноваженої особи, відсутні підстави стверджувати, що відповідне рішення прийнято суб`єктом владних повноважень. Наведене, на переконання колегії суддів, не є окремим дефектом рішення, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16 є неприйнятним. За таких обставин висновок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні позову не ґрунтується на нормах матеріального права. При цьому, зазначені обставини не спростовують факта наявності у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеска та штрафних санкцій, суми яких зазначені в оскаржуваній вимозі. Згідно з частиною 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясував обставини у справі, що зумовило неправильне вирішення справи. Частиною 3 та 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 наведеної правової норми передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що разом з позовом ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правову допомогу подав копії додаткової угоди №1 від 08 квітня 2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №24 від 14 червня 2019 року, рахунку - фактури від 09 квітня 2020 року №АК-0000013, платіжного доручення №977 від 10 квітня 2020 року та реєстра операцій за період з 01 по 14 квітня 2020 року по рахунку адвокатського бюро. Зі змісту додаткової угоди №1 до договора убачається, що сторонами визначений наступний порядок оплати гонорара: клієнт здійснює сплату гонорара двома частинами. Першу частину гонорара за надання правової (правничої) допомоги в сумі 3850,00 грн. клієнт сплачує на підставі виставленого рахунка протягом трьох днів. Залишок гонорара в сумі 3150,00 грн. клієнт сплачує протягом п`яти днів з дня судового засідання, в якому відбулись судові дебати на підставі виставленого рахунка. За результатами надання правової допомоги сторони підписують акт надання послуг протягом п`яти календарних з дня проголошення судового рішення. Колегія суддів звертає увагу, що акт надання послуг позивачем до матеріалів справи не долучений. До того ж позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з якого можливо встановити їх об`єм та витрачений на такі роботи час. Наведене не дає можливості перевірити пов`язаність витрат на правничу допомогу із розглядом справи та перевірити їх обґрунтованість. З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають. Разом з тим, згідно наявних у справі платіжних доручень позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 3016,18 грн., який підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 04 березня 2020 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3520-10. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 535, код ЄДРПОУ 43142920) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збора в загальній сумі 3016 (три тисячі шістнадцять) грн. 18 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді Л.В. Губська А.Ю. Кучма