Окрема думка Велика Палата ВС № 320/5115/17

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна) суддів Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А. та Пророка В. В. Справа № 320/5115/17 Провадження № 14-133цс20 І. Короткий виклад історії справи

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач) про стягнення процентів і неустойки (пені) за договорами банківських вкладів та трьох процентів річних від простроченої суми. 2. 18 жовтня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково. 3. 7 червня 2018 року Апеляційний суд Запорізької області прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. У червні 2018 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 5. 19 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 6. 15 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу для продовження розгляду. 7. 26 лютого 2021 року ОСОБА_5 (далі - заявник), в інтересах якого діяв адвокат Кравець Ростислав Юрійович, подав до Великої Палати Верховного Суду клопотання, в якому просив залучити заявника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, а також поновити строк для подання цього клопотання. Обґрунтував клопотання тим, що у Печерському районному суді м. Києва перебуває справа № 757/39425/20-ц за позовом заявника. 18 лютого 2021 року цей суд зупинив провадження у справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 320/5115/17. Заявник стверджував, що рішення в останній може вплинути на його права та законні інтереси. 8. 11 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою відмовила у задоволенні вказаного клопотання. Мотивувала тим, що на стадії касаційного перегляду чинний процесуальний закон не передбачає можливості залучення до участі у справі осіб, які не брали участі у справі в суді першої інстанції, за винятком звернення такої особи з касаційною скаргою за умови, що вона оскаржила судове рішення в апеляційному порядку. 9. 14 липня 2021 року ОСОБА_6 (далі - заявниця), в інтересах якої діяла адвокат Савченко Тетяна Вікторівна, подала до Великої Палати Верховного Суду клопотання, в якому просила залучити заявницю до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, а також поновити строк для подання цього клопотання. Обґрунтувала клопотання тим, що у провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду перебуває справа № 757/3837/19-ц за позовом заявниці. 16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зупинив провадження у тій справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 320/5115/17. Заявниця стверджувала, що рішення в останній може вплинути на її права та законні інтереси. 10. 21 липня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою відмовила у задоволенні вказаного клопотання. Мотивувала тим, що на стадії касаційного перегляду чинний процесуальний закон не передбачає можливості залучення до участі у справі осіб, які не брали участі у справі в суді першої інстанції, за винятком звернення такої особи з касаційною скаргою за умови, що вона оскаржила судове рішення в апеляційному порядку. ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована

11. З ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2021 року не погоджуємося, оскільки вважаємо, що клопотання заявниці від 14 липня 2021 року було помилково розподілене та передане на розгляд суддям. Така помилка є продовженням попередньої помилкової реєстрації як процесуального документа у справі клопотання заявника від 26 лютого 2021 року, за якими Велика Палата Верховного Суду теж не мала повноважень здійснювати будь-які процесуальні дії. В обох випадках - від імені заявника та від імені заявниці - як представники діяли адвокати з одного адвокатського об`єднання (за даними Єдиного реєстру адвокатів України). Для адвокатів мало бути відомо, що ЦПК України не передбачає можливості ні залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, ні поновлення строку для подання клопотання про таке залучення. (1) Щодо вимог ЦПК України до залучення третіх осіб до участі у справі

12. У справі № 320/5115/17 заявниця не зверталася до суду першої інстанції про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача, як і не оскаржувала рішення судів ні першої, ні апеляційної інстанцій. Тому не мала права звертатися до Верховного Суду у цій справі з клопотанням про залучення її третьою особою.

13. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (частина перша статті 53 ЦПК України).

14. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина третя статті 53 ЦПК України).

15. Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (пункт 1 частини першої статті 365 ЦПК України).

16. Зазначеними процесуальними засобами для набуття статусу третьої особи у справі заявниця у судах першої й апеляційної інстанцій не скористалася. А тому не могла подавати будь-які клопотання до Великої Палати Верховного Суду.

17. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України).

18. Ні апеляційної, ні касаційної скарг на рішення судів першої й апеляційної інстанцій заявниця не подавала. Тому прав і обов`язків учасниці справи не набула. (2) Щодо реєстрації вхідних документів у системі діловодства

19. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина перша статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

20. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). ЦПК України не передбачає можливості розгляду у конкретних справах звернень громадян, які не є учасниками цих справ (про це мало би бути добре відомо адвокатам, у яких такі громадяни замовляють послуги з надання правової допомоги). Тому такі звернення суд розглядати не має.

21. Загальні положення щодо ведення діловодства у Верховному Суді, вимоги до документування його діяльності та організації роботи з документами з моменту їх створення у Верховному Суді або одержання до відправлення, знищення в установленому порядку чи передачі до відповідної архівної установи, визначені в Інструкції з діловодства Верховного Суду, затвердженій наказом керівника апарату Великої Палати Верховного Суду 31 січня 2020 року № 11.

22. Вхідна документація реєструється в Автоматизованій системі документообігу суду (далі - АСДС) у відповідній картотеці залежно від виду документа (пункт 2.11 Інструкції з діловодства Верховного Суду).

23. Вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами АСДС, яким надано доступ до АСДС відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в АСДС в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в АСДС в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Положення про АСДС, затвердженого рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25).

24. Одним із таких випадків, коли неможливо здійснити в АСДС реєстрацію вхідної кореспонденції у день її надходження, може бути надходження звернення від особи, яка не є учасником чи представником учасника справи.

25. Документи і матеріали, що мають бути розглянуті відповідно до процесуального законодавства та стосуються конкретних справ, які перебувають у провадженні Верховного Суду, не пізніше наступного робочого дня передаються суддям, у провадженні яких перебувають відповідні справи, для розгляду та вирішення питання про приєднання їх до матеріалів справ (пункт 2.20 Інструкції з діловодства Верховного Суду).

26. Тобто суддям передаються не будь-які вхідні документи та матеріали, які стосуються конкретних справ, що перебувають у провадженні Верховного Суду, а лише ті, які судді мають розглянути відповідного до процесуального законодавства. Тільки того, що особа вказує номер справи, яка є у провадженні суду, недостатньо, аби документи та матеріали були зареєстровані як такі, що надійшли у конкретній справі. Показати їх суддям, які розглядають певну справу, можна і, мабуть, треба. Але хибно реєструвати у Верховному Суді як матеріали цивільної справи звернення, в якому у «шапці» згаданий номер такої справи та є прохальна частина щодо участі у ній у якості третьої особи чи щодо виклику у ній, за наявності інформації, що особа, яка звертається, не має до тієї справи жодного стосунку.

27. За змістом пункту 2.20 Інструкції з діловодства Верховного Суду, якщо вхідна кореспонденція не відповідає хоча б одній із ознак, вказаних у цьому пункті, вона не підлягає реєстрації та проходженню у порядку, визначеному для процесуального документа. Отже, будь-які звернення від заявниці, які Велика Палата Верховного Суду не має розглядати відповідно до вимог процесуального закону, не можна реєструвати в АСДС як процесуальні документи.

28. Ідентифікація документа здійснюється з урахуванням його змісту, а не назви та форми. Рішення щодо належності документа до звернення, у разі потреби, ухвалюється з наданням методичної допомоги працівників відповідального структурного підрозділу (пункт 5 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян у Верховному Суді, затвердженої наказом керівника апарату Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року № 135).

29. Заявниця не мала та не має статусу учасниці справи. З урахуванням змісту її клопотання, поданого до Великої Палати Верховного Суду, нескладно встановити, що це клопотання зареєстроване як процесуальний документ в АСДС помилково. Наступний його помилковий розподіл на суддів Великої Палати Верховного Суду не може зобов`язувати постановляти щодо цього документа ухвали будь-якого змісту, зокрема і ту, яку процесуальний закон не передбачає. (3) Щодо зловживання процесуальними правами

30. Процесуальний закон не передбачає можливість застосування інституту зловживання процесуальними правами до осіб, які не є учасниками судового процесу. Процесуальні правила не розраховані на випадки помилкових реєстрацій в АСДС вхідної кореспонденції як процесуальних документів і наступного розподілу такої кореспонденції між суддями.

31. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

32. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (частина перша та четверта статті 44 ЦПК України).

33. Помилкова практика Великої Палати Верховного Суду щодо постановлення ухвал про відмову у прийнятті документів, які не можна було реєструвати в АСДС і розподіляти між суддями, може спонукати до того, щоби поширити застосування інституту зловживання процесуальними правами не тільки на учасників судового процесу, але й на тих заявників, які звертаються до суду у конкретних справах, не маючи на це згідно з процесуальним законом відповідного права, а також на їхніх представників, які надають відповідну допомогу як правову. Судді Великої Палати Верховного Суду Д. А. Гудима В. В. Пророк