Постанова КГС ВС № 5015/2060/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 5015/2060/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О., розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 (суддя Щигельська О. І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 (головуючий - Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.) у справі за скаргою фізичної особи - підприємця Цюри Андрія Степановича про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", до фізичної особи - підприємця Цюри Андрія Степановича про стягнення 1 017 937,09 грн. Короткий зміст і підстави подання скарги 1. 27.03.2025 фізична особа - підприємець Цюра А. С. (далі - ФОП Цюра А. С., Підприємець, боржник, заявник) звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою (вх. № 1295/25) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (далі - приватний виконавець Білецький І. М., Виконавець), в якій (скарзі) просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М., яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 (далі - ВП № 75875042) у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області. Скарга обґрунтовується тим, що: 1) як у позовних вимогах, так і в резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 суму заборгованості визначено у національній валюті без визначення еквівалента в іноземній валюті. Також судом не визначався еквівалент у національній валюті, оскільки в позовних вимогах і в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення "що становить в еквіваленті" або "що еквівалентно". Тобто кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника. Відтак загальна сума заборгованості згідно із наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області, становить 1 028 352,46 грн; 2) як постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2016 про стягнення з ФОП Цюри А. С. на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", Банк) 1 028 352,46 грн заборгованості, так й інші постанови державних виконавців у частині стягнення з боржника сум в гривневому еквіваленті не оскаржувалися Банком як стягувачем. Таким чином, заявивши до стягнення у судовому порядку заборгованість за кредитним договором у національній валюті та погодившись із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, та постановами про відкриття виконавчого провадження у національній валюті, кредитор втратив право при зверненні у подальшому з грошовими вимогами до відповідача визначити суму боргу в іноземній валюті; 3) зі змісту наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011, який повністю відтворює резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11, убачається, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті. При цьому також не можна вважати, що відповідно до резолютивної частини вказаного рішення судом було стягнуто з відповідача суму альтернативно у гривнях або у доларах. Водночас відсутність у резолютивній частині рішення еквіваленту національної валюти до іноземної не надає право приватному виконавцеві стягувати заборгованість в іноземній валюті. Виконавець не вправі змінювати резолютивну частину судового наказу, а тим більше тлумачити його зміст на свій власний розсуд; 4) рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2024 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 914/741/24, якими відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", Товариство, стягувач) про стягнення з ФОП Цюри А. С. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, на думку боржника, встановлено такі преюдиціальні обставини: а) відповідно до резолютивної частини рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 судом було стягнуто з відповідача суму саме у гривнях, а не у доларах з вказівкою щодо гривневого еквіваленту; б) виконавчі провадження, які були відкриті на виконання рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 (наказ від 25.07.2011) здійснювалися у національній валюті України, що кореспондує резолютивній частині рішення; 5) з огляду на реалізацію предметf іпотеки, а саме належних Цюрі А. С. двох об`єктів нерухомого майна (корпус № 2 з галереєю нежитлової будівлі колишньої дитячої установи № 3 загальною площею 819,7 м2, реєстраційний номер 449785246108 (далі - корпус № 2), та земельної ділянки площею 0,1583 га, кадастровий номер: 4610800000:01:002:0027 (далі - спірна земельна ділянка), на якій розташована вказана будівля), на електронному аукціоні за ціною 4 418 400 грн, що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону (торгів) від 19.02.2025, отриманих від реалізації майна боржника коштів цілком достатньо для повного погашення заборгованості за судовим наказом у ВП № 75875042, але виконавче провадження приватним виконавцем Білецьким І. М. наразі неправомірно не закінчено попри фактичне повне виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 (суддя Сухович Ю. О.) позов задоволено повністю. Стягнуто ФОП Цюри А. С. на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за договором кредитної лінії від 31.02.2008 № 45/МБ-22 у сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості за відсотками, 9559,64 грн (1204,79 доларів США) нарахованих відсотків, 14 349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу. На виконання зазначеного рішення 25.07.2011 Господарським судом Львівської області видано наказ.

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 (суддя Сухович Ю. О.), постановленою на підставі статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заяву ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про заміну стягувача у виконавчому документі (наказі Господарського суду Львівської області у справі від 25.07.2011 № 5015/2060/11) задоволено. Замінено ПАТ "КБ "Надра" його правонаступником - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.02.2024 задоволено заяву ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про видачу дублікату наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі № 5015/2060/11.

4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2024 (суддя Манюк П. Т.) подання приватного виконавця Білецького І. М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови задоволено. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 (суддя Сухович Ю. О.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024, скаргу ФОП Цюри А. С. на дії приватного виконавця Білецького І. М. задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Білецького І. М. у виконавчому провадженні № 74461035 щодо визначення вартості нерухомого майна, яка здійснена на підставі звіту про оцінку майна від 17.04.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності -фізичною особою-підприємцем Садовенком Ю. П. (далі - ФОП Садовенко Ю. П.) щодо нерухомого майна ФОП Цюри А. С., а саме: корпусу № 2 та спірної земельної ділянки. Визнано неправомірним рішення приватного виконавця Білецького І. М. щодо передчасного винесення постанови від 17.04.2024 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. У решті вимог скаргу залишено без розгляду. У межах розгляду цієї скарги за замовленням боржника була проведена судова оціночно-будівельна та оціночно-земельна експертиза, за результатами якої було складено висновок від 19.05.2024 № 19/05-24, яким визначено вартість нерухомого майна боржника (корпусу № 2 та спірної земельної ділянки) у розмірі 9 527 000 грн без ПДВ станом на 17.04.2024.

5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 (суддя Сухович Ю. О.) скаргу ФОП Цюри А. С. на дії та бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Білецького І. М. у виконавчому провадженні № 75107306 щодо визначення вартості нерухомого майна, яка здійснена на підставі звіту про оцінку майна від 22.05.2024, складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Садовенком Ю. П. щодо нерухомого майна Цюри А. С., а саме: корпусу № 2 та спірної земельної ділянки. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. щодо ненадіслання у виконавчому провадженні № 75107306 на адресу Цюри А. С. повідомлення про результати визначення вартості арештованого майна, а саме: корпусу № 2 та спірної земельної ділянки. Визнано неправомірним рішення приватного виконавця Білецького І. М. щодо передчасного винесення постанови від 22.05.2024 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 75107306. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. щодо нерозгляду заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання від 30.05.2024. Визнано неправомірним рішення приватного виконавця Білецького І. М. щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 22.05.2024 № 75107306 (корпус № 2) та постанови про опис та арешт майна боржника від 22.05.2024 № 75107306 (земельна ділянка площею 0,1583 га). Визнано неправомірними дії та рішення приватного виконавця Білецького І. М. у виконавчому провадженні № 75107306 щодо передчасного формування заявки на реалізацію арештованого майна, а саме: корпусу № 2 та спірної земельної ділянки площею 0,1583 га, а також щодо передчасної передачі вказаного нерухомого майна на реалізацію. У решті вимог скаргу залишено без розгляду. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 (головуючий -Зварич О. В., судді Матущак О. І., Панова І. Ю.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 скасовано у частині вимог про визнання неправомірним рішень приватного виконавця щодо передчасного винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності та двох постанов про опис та арешт майна боржника. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

6. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 (суддя Рим Т. Я.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 (із урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.09.2025) (головуючий - Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.), скаргу ФОП Цюри А. С. на дії приватного виконавця Білецького І. М. від 21.10.2024 задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Білецького І. М. у ВП № 75875042 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснено на підставі звіту про оцінку майна від 25.09.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "Оціночна компанія "АПЕКС" (далі - ПП "Оціночна компанія "АПЕКС") щодо нерухомого майна ФОП Цюри А. С., а саме: корпусу № 2 та спірної земельної ділянки, розташованих за адресою: Львівська обл., м. Новий Розділ, просп. Шевченка, 9-В. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. щодо ненадіслання у ВП № 75875042 на адресу ФОП Цюри А. С. повідомлення про результати визначення вартості корпусу № 2 та спірної земельної ділянки. У частині вимог: про визнання неправомірним рішення приватного виконавця Білецького І. М. щодо прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 02.09.2024 № 75875042 (щодо корпусу № 2) та постанови про опис та арешт майна боржника від 03.09.2024 № 75875042 (щодо спірної земельної ділянки); про скасування зазначених постанов скаргу боржника залишено без розгляду. У задоволенні решти вимог скарги Підприємця відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2025 касаційну скаргу ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" залишено без задоволення. Касаційну скаргу приватного виконавця Білецького І. М. задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 5015/2060/11 скасовано у частині задоволення вимоги скарги ФОП Цюри А. С. про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Білецького І. М. щодо ненадіслання у ВП № 75875042 на адресу Цюри А. С. повідомлення про результати визначення вартості корпусу № 2 та спірної земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, що знаходяться за адресою: просп. Шевченка, 9-В, м. Новий Розділ, Львівська обл. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної вимоги скарги Підприємця на дії та бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. У решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 5015/2060/11 залишено без змін.

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, скаргу ФОП Цюри А. С. на бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. від 27.03.2025 (вх. № 1295/25) задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М., яка полягає у не закінченні ВП № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області. Заяву Підприємця про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з приватного виконавця Білецького І. М. на користь ФОП Цюри А. С. 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначені ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 192, 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 198 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України), статей 5, 18, 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404-VІІІ), статей 75, 86, 269, 341, 343 ГПК України, застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість скарги боржника з огляду на те, що: 1) виконавець зобов`язаний діяти в межах своїх повноважень і забезпечити повне та своєчасне виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання після набрання законної сили. ПАТ "КБ "Надра" звернулося з позовом про стягнення 1 017 937,09 грн заборгованості, тобто у національній валюті (без зазначення еквівалента). У резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 чітко визначено суму стягуваної заборгованості саме у гривнях, а наявне зазначення сум у доларах США у дужках не створює підстав для перерахунку коштів чи їх стягнення в іноземній валюті, оскільки відсутні вказівки на грошовий еквівалент зобов`язання у іноземній валюті, порядок конвертації чи валютну прив`язку як складову грошового зобов`язання. Відтак, відсутні підстави вважати, що рішенням суду встановлено обов`язок стягнення боргу в іноземній валюті або із застосуванням курсового перерахунку; 2) саме по собі зазначення суми в іноземній валюті носить інформативний характер і не змінює визначеної судом валюти стягнення, не створює альтернативного способу виконання рішення та не формує валютного еквівалента у розумінні цивільного законодавства. Для висновку про валютну природу зобов`язання необхідним є пряме визначення еквівалентності або порядку її обчислення, чого у цьому випадку не встановлено; 3) Виконавець не наділений повноваженнями змінювати спосіб виконання судового рішення, переоцінювати характер зобов`язання або самостійно визначати валюту стягнення, оскільки це означало би фактичне втручання у зміст судового рішення поза межами процесуального закону; 4) приватний виконавець Білецький І. М. зобов`язаний був діяти виключно у межах виконавчого документа, який передбачає стягнення у гривні, а за наявності фактичного повного виконання визначеного судом грошового зобов`язання у гривневому вираженні - вжити заходів щодо закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ; 5) у ході здійснення виконавчого провадження належний боржнику предмет іпотеки було реалізовано на загальну суму 4 418 400 грн, що є достатнім для повного погашення боргу Підприємця за виконавчим документом і виконавче провадження, у свою чергу, підлягало закінченню у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі, однак приватний виконавець Білецький І. М. не вчинив відповідних дій, що свідчить про протиправну бездіяльність, як наслідок, необхідно зобов`язати Виконавця усунути встановлені порушення шляхом закінчення виконавчого провадження. Водночас, ураховуючи висновки щодо застосування положень частин 4, 7 статті 75 ГПК України (у контексті розмежування преюдиціальних фактів, встановлених судовими рішеннями, та правової оцінки обставин справи, здійсненої судом в іншій справі), викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15, апеляційний суд погодився із позицією суду першої інстанції щодо відхилення доводів Товариства і Виконавця про преюдиціальність обставин, встановлених постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 5015/2060/11, якою було скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 із передачею справи на новий розгляд зі стадії розгляду заяви ФОП Цюри А. С. про відмову від скарги на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 74461035, яку (заяву) надалі ухвалою від 07.04.2025 було задоволено судом апеляційної інстанції, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 у цій справі визнано нечинною. Адже преюдиціальне значення мають виключно встановлені фактичні обставини, а не висновки судів по суті справи чи інше тлумачення правової природи зобов`язання або змісту виконавчого документа. Жодне із рішень, на які посилаються апелянти, не змінює змісту рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у цій справі та не встановлює іншого способу його виконання. Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи стягувача та Виконавця про необхідність застосування висновків Верховного Суду щодо врахування валютного еквівалента як такі, що сформульовані у справах, де валютний еквівалент прямо визначено у судовому рішенні або випливає із змісту зобов`язання як його істотна умова. Натомість у справі № 5015/2060/11 резолютивна частина судового рішення є чітко визначеною та не містить будь-яких умов щодо перерахунку коштів або альтернативної валюти виконання. Разом із тим, апеляційний суд відхилив необґрунтовані посилання приватного виконавця Білецького І. М. на здійснення розгляду скарги боржника неналежним складом суду першої інстанції через нібито порушення порядку автоматизованого розподілу справ, оскільки повторний автоматизований розподіл справи було здійснено відповідно до вимог процесуального закону та положень, що регулюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, без будь-якого втручання у цей процес. Сам по собі факт передачі справи іншому судді внаслідок такого розподілу не свідчить про порушення принципу визначення законного складу суду, а тому немає підстав для скасування судового рішення із наведених Виконавцем мотивів. Короткий зміст вимог касаційних скарг

8. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 11.05.2026 ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (скаржник-1) і 26.05.2026 приватний виконавець Білецький І. М. (скаржник-2) звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги ФОП Цюри А. С. (боржника) від 27.03.2025 (вх. № 1295/25). Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

9. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 192, 533 ЦК України (у контексті того, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц; 2) приватний виконавець Білецький І. М. правомірно урахував, що за рішенням суду стягненню підлягають кошти в іноземній валюті та судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону України № 1404-VІІІ, а отже, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу; 3) суди не дотрималися принципу res judicatа та не врахували викладеної у постанові від 12.02.2025 у справі № 5015/2060/11 правової позиції Верховного Суду, згідно з якою Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто суму боргу хоча й у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 01.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулася прив`язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті; 4) усупереч вимогам частини 4 статті 75 ГПК України суди не врахували встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 380/6118/24 (за участю Цюри А. С. і приватного виконавця Білецького І. М.) преюдиціальні обставини про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті Україні, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, відповідно відбулася прив`язка суми боргу до курсу долара США; 5) розгляд скарги боржника (вх. № 1295/25) у справі № 5015/2060/11 здійснювався неповноважним складом суду першої інстанції з огляду на те, що після задоволеного самовідводу судді Крупника Р. В. 02.04.2025 мала бути передана до судді, що раніше розглядала справу, тобто судді Сухович Ю. О., адже вона вже перебувала на роботі, але аж ніяк не підлягала повторному автоматизованому розподілу на загальних підставах. Отже, на думку скаржника-1, суддя Щигельська О. І. повинна була заявити самовідвід.

10. У свою чергу, скаржник-2 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували викладеної у постанові від 12.02.2025 у справі № 5015/2060/11 правової позиції Верховного Суду, згідно з якою Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто суму боргу хоча й у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулася прив`язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті; 2) усупереч вимогам частини 4 статті 75 ГПК України суди не врахували встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 380/6118/24 (за участю Цюри А. С. і приватного виконавця Білецького І. М.) преюдиціальні обставини про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті Україні, однак із зазначенням еквівалента станом на 01.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, відповідно відбулася прив`язка суми боргу до курсу долара США; 3) розгляд скарги боржника (вх. № 1295/25) у справі № 5015/2060/11 здійснювався неповноважним складом суду першої інстанції з огляду на те, що після задоволеного самовідводу судді Крупника Р. В. 02.04.2025 мала бути передана до судді, що раніше розглядала справу, тобто судді Сухович Ю. О., адже вона вже перебувала на роботі, але аж ніяк не підлягала повторному автоматизованому розподілу на загальних підставах. Отже, на думку скаржника-1, суддя Щигельська О. І. повинна була заявити самовідвід. Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

11. ФОП Цюра А. С. у відзивах на подані касаційні скарги просить залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові. Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2026 і від 08.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" і приватного виконавця Білецького І. М. на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 5015/2060/11 та постановлено здійснити касаційний перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. На підставі договору кредитної лінії від 31.01.2008 № 45/МБ-22 Банк надав ФОП Цюрі А. С. кредит в іноземній валюті - доларах США у розмірі 100 000 (сто тисяч доларів США). На підставі заяви ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" приватний виконавець Білецький І. М. 22.08.2024 прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 75875042) з примусового виконання наказу № 5015/2060/11, виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області про стягнення з ФОП Цюри А. С. на користь ПАТ "Комерційний банк" Надра", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") заборгованості за договором кредитної лінії від 31.01.2008 № 45/МБ-22 у сумі 792 965,91 грн (99 936,47 дол. США), 196 966,10 грн (24 823,38 дол. США) заборгованості по відсотках, 9559,64 грн (1204,79 дол. США) нарахованих відсотків, 14 349,99 грн (1808,51 дол. США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн (516,14 дол. США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У подальшому, у межах ВП № 75875042 Виконавець прийняв такі постанови: 1) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.09.2024, а саме корпусу №

2. Вказане нерухоме майно є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 01.02.2008 між Цюрою А. С. і ПАТ "КБ "Надра"; 2) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.09.2024, а саме спірної земельної ділянки. У цій постанові вказано, що майно належить боржнику на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки від 21.12.2018, посвідченого державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної кантори Шолок О. Я. за № 3680. Звернення стягнення на спірну земельну ділянку здійснюється відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 08.04.2024 у справі № 5015/2060/11.

14. У заяві від 05.09.2024 ФОП Цюра А. С. боржник просив приватного виконавця Білецького І. М. під час оцінки нерухомого майна врахувати експертний висновок № 19/05-24, долучений до заяви. Після цього 06.09.2024 боржник звернувся до Виконавця із заявою, в якій повідомив про досягнення зі стягувачем згоди щодо початкової вартості майна за ціною, визначеною в експертному висновку № 19/05-24 (9 527 000 грн). Однак, Товариство заперечує таке погодження вартості майна, а доказів зворотного матеріали справи не містять. 15. 24.09.2024 приватний виконавець Білецький І. М. прийняв постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, якою призначив ПП "Оціночна компанія "АПЕКС" для проведення оцінки майна боржника, в зв`язку з чим між Виконавцем і Підприємством було укладено договір від 25.09.2024 № 15960е/09-24 про визначення ринкової вартості об`єкта оцінки. 25.09.2024 ПП "Оціночна компанія "АПЕКС" було складено звіт про оцінку майна, згідно з яким така вартість становить 7 364 000 грн без ПДВ, у тому числі: корпус № 2 - 6 764 000 грн без ПДВ; земельна ділянка площею 0,1583 га - 600 000 грн без ПДВ. У вказаному звіті зазначено, що огляд проводився за участю приватного виконавця Білецького І. М. Цей звіт про оцінку Виконавець отримав 11.10.2024, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 15960е/09-24. 11.10.2024 листом № 125765 приватний виконавець Білецький І. М. повідомив ФОП Цюру А. С. про оціночну вартість майна, який скерував на адресу Підприємця цінним листом з описом вкладення, що підтверджується поштовою накладною № 0504070197756 і списком згрупованих відправлень.

16. На замовлення ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" 22.10.2024 Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Українське товариство оцінювачів" здійснила рецензування звіту про оцінку майна, за результатами якого зазначено, що звіт про оцінку від 25.09.2024 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. 24.10.2024 стягувач листом направив рецензію від 22.10.2024 приватному виконавцю Білецькому І. М., яку Виконавець отримав цього ж дня, що вбачається з відмітки на листі.

17. Листом від 24.10.2024 Товариство надало приватному виконавцю Білецькому І. М. згоду на реалізацію майна з можливістю зниження початкової ціни, але не нижче 60 % його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України № 1404-VІІІ. 28.10.2024 боржник звернувся до приватного виконавця Білецького І. М. із заявою, в якій просив надати повний текст звіту про оцінку та розмістити його в АСВП. Цей лист надіслано на електронну адресу Виконавця. Заявою від 30.10.2024 Підприємець просив приватного виконавця Білецького І. М. здійснити повторну оцінку корпусу № 2 та спірної земельної ділянки. Боржник звертався до Виконавця з вимогами оприлюднити повний текст звіту в АСВП та скерувати його на електронну пошту представника ФОП Цюри А. С., однак матеріали справи не містять відповіді на ці звернення. Водночас, 31.10.2024 представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відмітка на його заяві від 28.10.2024.

18. Цюра А. С. в заяві від 31.10.2024 просив Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВ Груп" здійснити рецензування звіту про оцінку від 25.09.2024, а в заяві від 06.11.2024 просив Громадську організацію "Всеукраїнська спілка оцінювачів" здійснити рецензування зазначеного звіту. 08.11.2024 рецензію на звіт про оцінку від 25.09.2024 здійснили рецензенти: Горбачов Володимир Андрійович (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 25.12.1999 МФ № 1516-1) та Бакалець Василь Антонович (сертифікат оцінювача від 27.05.2000 № 1727-1). Згідно з цією рецензією оскаржуваний звіт класифікується відповідно до вимог пункту 67 Національного стандарту № 1 як такий, що неповною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків. Неякісна (недостовірна) оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (пункт 3 Національного стандарту № 1).

19. Боржник звертався до приватного виконавця Білецького І. М. із заявою від 18.11.2024 про проведення повторної оцінки майна, однак її було залишено без відповіді та без задоволення.

20. Приватний виконавець Білецький І. М. для реалізації предмета іпотеки за ціною, що вказана в звіті про оцінку від 25.09.2024 проводив аукціони, однак, згідно з протоколами від 01.07.2024 № 614955 та від 28.11.2024 № 625418 торги не відбулися. Надалі предмет іпотеки було реалізовано на аукціоні за ціною 4 418 400 грн, що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону (торгів) від 19.02.2025. Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені в них доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити з таких підстав.

23. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

24. Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

25. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

26. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України № 1404-VІІІ. Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

27. Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

28. Колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційних скарг стягувача і приватного виконавця Білецького І. М. з огляду на таке.

29. Частиною 1 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України № 1404-VІІІ.

30. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до частин 1, 2 статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

31. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

32. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, згідно з якою грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

34. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

35. Разом з тим частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити у зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

36. Таким чином, у разі якщо кредит наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини 3 статті 533 ЦК України.

37. Формулюючи висновки щодо застосування частини 2 статті 533 ЦК України у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 60, 64 постанови від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16 констатувала, що: якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

38. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за умовами кредитного договору від 31.01.2008 № 45/МБ-22 позичальник (Підприємець) отримав від Банку кредит саме в іноземній валюті - доларах США (у сумі 100 000 доларів США), тоді як, ухвалюючи рішення від 23.06.2011, Господарський суд Львівської області визначив суму заборгованості альтернативно: в іноземній валюті (у дужках); у гривні, тобто у грошовому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2011.

39. Таким чином, зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів у іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (аналогічний висновок викладено у пунктах 51, 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14).

40. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у тій частині, що, ураховуючи висновки щодо застосування положень частин 4, 7 статті 75 ГПК України (у контексті необхідності чіткого розмежування преюдиціальних фактів, встановлених судовими рішеннями, та правової оцінки обставин справи, здійсненої судом в іншій справі), викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15, постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 5015/2060/11, якою було скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 із передачею справи на новий розгляд зі стадії розгляду заяви ФОП Цюри А. С. про відмову від скарги на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 74461035, не встановлювалися та не могли встановлюватися преюдиціальні обставини у розумінні частини 4 статті 75 цього Кодексу. Адже преюдиціальне значення мають виключно встановлені фактичні обставини, а не висновки судів по суті справи чи інше тлумачення правової природи зобов`язання або змісту виконавчого документа. Жодне із рішень, на які посилаються апелянти, не змінює змісту рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у цій справі та не встановлює іншого способу його виконання. Тим більше, суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі. Тому посилання на постанову суду касаційної інстанції як на таку, чиї висновки мають преюдиціальне значення, є помилковим (схожий правовий висновок викладено у пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі № 916/3170/14, від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15, від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 23.06.2026 у справі № 904/5414/24).

41. З цих самих підстав колегія суддів не бере до уваги твердження скаржників про неврахування судами встановлених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 380/6118/24 (за участю Цюри А. С. і приватного виконавця Білецького І. М.) нібито преюдиціальних обставин про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті Україні, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, відповідно, відбулася прив`язка суми боргу до курсу долара США, оскільки такі посилання у вказаному судовому рішенні насправді є правовою оцінкою обставин справи, здійсненою іншим судом. Наведене цілком узгоджується із усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (пункт 7.10), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 136), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (пункт 9.8)).

42. Водночас колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо відхилення необґрунтованого посилання приватного виконавця Білецького І. М. на здійснення розгляду скарги боржника неналежним складом суду першої інстанції через нібито порушення порядку автоматизованого розподілу справ, оскільки повторний автоматизований розподіл справи було здійснено відповідно до вимог процесуального закону (частини 19 статті 32 ГПК України) та положень, що регулюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, без будь-якого втручання у цей процес. Сам по собі факт передачі справи іншому судді внаслідок такого розподілу не свідчить про порушення принципу визначення законного складу суду, а тому немає підстав для скасування судового рішення із наведених Виконавцем мотивів. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржників на те, що за змістом пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (у редакції, чинній із 02.04.2025) у разі задоволення відводу або самовідводу судді (судді-доповідача або всього складу суду, якщо судова справа розглядається колегією суддів), якому розподілено судову справу для розгляду, судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу без урахування цього судді (суддів). Наведене виключає розподіл скарги боржника шляхом її передачі раніше визначеному у судовій справі судді, а саме після задоволення самовідводу судді Крупника Р. В. станом на 02.04.2025, тобто після виходу з відпустки Сухович Ю. О., яка раніше розглядала справу № 5015/2060/11. З цих же підстав безпідставними є аналогічні доводи скаржників про розгляд скарги боржника (вх. № 1295/25) у справі № 5015/2060/11 неповноважним складом суду першої інстанції з огляду на те, що після задоволеного самовідводу судді Крупника Р. В. 02.04.2025 мала бути передана до судді, що раніше розглядала справу, тобто судді Сухович Ю. О., адже вона вже перебувала на роботі, але аж ніяк не підлягала повторному автоматизованому розподілу на загальних підставах. Отже, на думку скаржника-1, суддя Щигельська О. І. повинна була заявити самовідвід.

44. Разом із тим колегія суддів наголошує, що, зважаючи на ті обставини, що між ФОП Цюрою А. С. і ПАТ "КБ "Надра" у січні 2008 року укладався та Банком виконано належним чином кредитний договір щодо надання Підприємцю коштів у іноземній валюті, а предметом скарги боржника, поданої у березні 2024 року, було визнання неправомірними дій приватного виконавця Білецького І. М. щодо визначення у постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2024 № 74461035 загальної суми боргу в розмірі 128 289,29 доларів США, Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у цій справі (№ 5015/2060/11) за результатами касаційного перегляду судових рішень, ухвалених щодо вказаної скарги боржника, сформулював такі висновки щодо застосування статей 192, 533 ЦК України та статей 18, 49 Закону України № 1404-VІІІ у спірних правовідносинах: 1) судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу 2) судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України № 1404-VІІІ. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

45. Проте, суди попередніх інстанцій помилково не врахували викладених правових висновків Верховного Суду у цій справі, застосовуючи які суд касаційної інстанції у підсумку: 1) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у цій справі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто суму боргу хоча й у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулася прив`язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу; 2) спростував доводи боржника (ФОП Цюри А. С.) про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті.

46. Водночас зазначена постанова Верховного Суду усунула стан правової невизначеності і забезпечила, щоб всі учасники виконавчого провадження могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 59)). Тому особи, які брали участь у цій справі, не можуть ставити під сумнів визначення у іноземній валюті грошового кредитного зобов`язання ФОП Цюри А. С. як боржника у спірних правовідносинах (схожий за змістом висновок викладено у пункті 51 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15).

47. Згідно з частинами 1, 4 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

48. Відповідно до частини 3 статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

49. Касаційна інстанція враховує, що згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

50. Зміст оскаржуваних ухвали та постанови свідчить про те, що, неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Верховний Суд від 12.02.2025 у цій справі (№ 5015/2060/11), яка в силу вимог частини 3 статті 317 ГПК України є остаточною, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення суду касаційної інстанції не може бути поставлено під сумнів, а відтак викладення в оскаржуваних судових рішеннях протилежних висновків (щодо визначення суми кредитного грошового зобов`язання ФОП Цюри А. С. у рішенні від 23.06.2011 виключно у національній валюті без прив`язки до грошового еквіваленту в іноземній валюті на день платежу), не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність постанови Верховного Суду, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

51. Таким чином, Верховний Суд при ухваленні цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків.

52. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі суди попередніх інстанцій не зазначили та не обґрунтували.

53. У зв`язку з наведеним Верховний Суд погоджується з обґрунтованими аргументами скаржників у тій частині, що: 1) суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування положень статей 192, 533 ЦК України (у контексті того, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц; 2) приватний виконавець Білецький І. М. правомірно врахував, що за рішенням суду стягненню підлягають кошти в іноземній валюті та судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України № 1404-VІІІ, а отже, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу; 3) суди не врахували викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 5015/2060/11 висновків щодо застосування статей 192, 533 ЦК України та статей 18, 49 Закону України № 1404-VІІІ у спірних правовідносинах.

54. Таким чином, на порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України зазначені доводи скаржників суди першої та апеляційної інстанцій не спростували.

55. Отже, наведеним вище повністю спростовується висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість скарги боржника про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Білецького І. М. щодо не закінчення ВП № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області.

56. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

57. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

58. За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційні скарги ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" і приватного виконавця Білецького І. М. необхідно задовольнити, оскаржувані ухвалу і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ФОП Цюри А. С. на бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. від 27.03.2025 (вх. № 1295/25), а саме про визнання неправомірною бездіяльності Виконавця, яка полягає у не закінченні ВП № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області.

59. Із викладених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи боржника, викладені у відзивах на касаційні скарги. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

60. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Отже, оскаржувані ухвала та постанова, якими було задоволено скаргу боржника на бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. від 27.03.2025 (вх. № 1295/25) не відповідають вимогам статей 192, 524, 533 ЦК України, Закону України № 1404-VІІІ, статей 86, 236, 269, 282, 343 ГПК України та підлягають скасуванню повністю.

62. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

63. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги боржника від 27.03.2025, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог зазначеної скарги, як наслідок, оскаржувані ухвалу та постанову про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Білецького І. М., яка полягає у не закінченні ВП № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області, прийнято з порушенням норм процесуального права.

64. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах стягувача і приватного виконавця Білецького І. М., отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок судів попередніх інстанцій про задоволення скарги боржника від 27.03.2025, у зв`язку з чим, зазначену касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані ухвалу та постанову - скасувати повністю, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної скарги. Розподіл судових витрат

65. Розподіл судових витрат Товариства (стягувача) у виді судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється, оскільки згідно з пунктом 19 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній із 14.11.2024) судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича задовольнити. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.04.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 5015/2060/11 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича від 27.03.2025 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновичана, а саме про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, зокрема судовим наказом № 5015/2060/11, виданим 25.07.2011 Господарським судом Львівської області. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді Т. Б. Дроботова Н. О. Багай