Постанова 4809 № 404/3871/19

ПОСТАНОВА Іменем України 12 серпня 2021 року м. Кропивницький справа № 404/3871/19 провадження № 22-ц/4809/1052/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2021, суддя Варакіна Н.Б., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Позивач зазначив, що на його утриманні, крім сина ОСОБА_4 , є син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також на його утриманні знаходиться хворий батько (інсульт)- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначив, що на даний момент офіційно непрацюючий, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Кіровського районного суду на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј до 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від 07.12.2012 і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2021 у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_4 , однак не погоджується із розміром. Суд першої інстанції не дав належної оцінки документам, що містять інформацію про його доходи. В матеріалах справи є наявні докази, які підтверджують його статус безробітного. На утриманні позивача перебуває син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та хворий батько, ОСОБА_6 . Стягнення аліментів у розмірі ј частці призведе до значного погіршення майнового стану його сім`ї. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.05.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.05.2021 справу призначено до розгляду. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.08.2021 продовжено строк розгляду справи. 12.08.2021 на електронну адресу суду від адвоката Завгородньої В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. Згідно ч.1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Суд апеляційної інстанції перевірив доводи викладені в клопотанні і дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України відсутні, оскільки до клопотання не надані докази на підтвердження викладених обставин. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.5). Постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2019 Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_7 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку -щомісяця. Стягнення розпочато з 07.10.2010 і продовжуючи по ІНФОРМАЦІЯ_4 Суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи, 30.11.2020, позивач надав наказ Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.06.2020 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 2012 року народження. На момент звернення до суду з позовом, зазначеного доказу не існувало. Крім того, докази того, що наказ звернений до виконання відсутні. Відповідач, на момент винесення рішення суду про стягнення аліментів, розмір яких він бажає зменшити, не працював. Зазначений факт підтверджують сторони. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження свого матеріального стану на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, розмір яких він просить зменшити, та жодного доказу на підтвердження свого матеріального стану на момент звернення до суду із зазначеним позовом. Наявність на утриманні ще однієї дитини, не є беззаперечною підставою для зменшення розміру аліментів. Перебування позивача на обліку в центрі зайнятості, при встановленому факті того, що позивач протягом тривалого часу не працює, також не дає підстав дійти висновку про погіршення його матеріального стану. Та обставина, що позивач утримує свого батька не є обставиною, яка впливає на визначення судом розміру аліментів на утримання дитини, оскільки є добровільним вчинком відповідача і свідчить про наявність матеріальних можливостей на це. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.5). Постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2019 Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_7 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку -щомісяця. Стягнення розпочато з 07.10.2010 і продовжуючи по ІНФОРМАЦІЯ_4. 30.11.2020, позивач надав наказ Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.06.2020 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 2012 року народження. Докази, що зазначений наказ звернений до виконання в матеріалах справи відсутні. У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на його утриманні. Крім того, на його утриманні перебуває хворий батько ОСОБА_6 . Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Колегія суддів, приймаючи друваги встановлені обставини дійшла висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме його інтересам. Посилання позивача на те, що на його утриманні перебуває хворий батько, саме по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів без підтвердження погіршення майнового стану платника аліментів. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач не працює та не отримує доходи є необґрунтовані, так як сам факт неотримання доходів у зв`язку з непрацевлаштуванням без доведення поважності таких обставин не є окремою підставою для застосування норм матеріального права на зменшення аліментів. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу та наявність на утриманні хворого батька, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження№ 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20). Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2021, залишити без змін. Повний текст постанови складено 16.08.2021. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: