Постанова 4814 № 547/132/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/132/20 Номер провадження 22-ц/814/870/21Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. за участю секретаря Яковенко В.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року, ухвалене суддею Харченком В.Ф., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання права на земельні частки (пай). Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до місцевого суду з позовом до Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання права на земельні частки (пай), як за членами КСП «Брусівське» Семенівського району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Василівської сільської ради Семенівського району розміром 4.62 га з врахуванням висновків Оржицького райсуду від 03.01.2020 р. у справі № 2-о/543/4/20. В обґрунтування позову посилалися на те, що з 1993 року працювали в КСП "Брусівське" Семенівського району Полтавської області та з невідомих причин не були внесені у списки громадян-членів КСП на право земельної частки (пай) на території Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, на них не видано і не складено відповідні сертифікати про право на земельну частку (пай) площею по 4,62 умовних кадастрових гектарів, чим порушено положення Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Вони відсутні у списку громадян-членів КСП "Брусівське". У списку є інша особа - ОСОБА_2 . Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 року встановлено факт членства кожного із позивачів у КСП "Брусівське" на момент розпаювання землі господарства 19.05.1995 р. Про порушення своїх прав позивачі довідалися у 2018 році, відтоді розпочали листування з метою захисту своїх прав. Вважають порушеним їх право на земельну частку (пай). Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з цим судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржили позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У поданій апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, прохають скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що не зверталися до суду з позовними вимогами, які сформулював місцевий суд у рішенні, щодо підстав позову, а саме протиправного невключення їх до списку громадян-членів КСП «Брусівське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Брусівське» від 27.12.1995 р. Також посилаються на те, що суд не взяв до уваги надані ними докази, зокрема рішення Оржицького райсуду Полтавської області від 03.01.2020 року, яким встановлено факт їхнього членства в КСП «Брусівське» на момент розпаювання землі 19.05.1995 р. Зазначають, що суд помилково ототожнює право на земельну частку (пай) з правом власності на землю. Судом не взято до уваги, що звільнення ОСОБА_1 з членів КСП «Брусівське» у зв`язку зі зміною місця проживання та його не перебування на території Васильківської сільської ради з 1996 р. є підтвердженням того, що він не був обізнаний про порушення своїх прав. Вважають, що не пропустили строк позовної давності. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.03.2021 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання права на земельні частки (пай) з підстави протиправного не включення позивачів до списку громадян-членів КСП "Брусівське", що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю КСП "Брусівське" від 27.12.1995 р., - повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків. Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2021 року у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), як за членом Колективного сільськогосподарського підприємства "Брусівське" Семенівського району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, розмiром 4,62 га з врахуванням висновків Оржицького районного суду Полтавської області вiд 03 січня 2020 року у справі № 2-о/543/4/20, провадження 543/1161/19, рішенням якого встановлено факт членства ОСОБА_1 у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Брусівське" Семенівського району Полтавської області на момент розпаювання землі у цьому господарстві 19.05.1995, відмовлено повністю. У задоволенні позову про визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), як за членом Колективного сільськогосподарського підприємства "Брусівське" Семенівського району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, розмiром 4,62 га з врахуванням висновків Оржицького районного суду Полтавської області вiд 03 січня 2020 року у справі № 2-о/543/4/20, провадження 543/1161/19, рішенням якого встановлено факт членства ОСОБА_2 у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Брусівське" Семенівського району Полтавської області на момент розпаювання землі у цьому господарстві 19.05.1995р., відмовлено повністю. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно записів трудової книжки № НОМЕР_1 , виданої 05.04.1993 р., ОСОБА_2 з 05.04.1993 р. по 31.07.1996 р. працювала телятницею колгоспу "Заповіт Ілліча" (а.с. 25, 26). Трудова книжка не містить відомостей про її прийняття у члени колгоспу. Також ОСОБА_2 не надано будь-яких витягів з протоколів загальних зборів колгоспників про її включення до членів колгоспу "Заповіт Ілліча". Відповідно до п. 16 запису у трудовій книжці, ОСОБА_2 31.07.1996 р. звільнена з членів КСП "Брусівське" у зв`язку зі зміною місця проживання. Також згідно записів трудової книжки, виданої 05.04.1993 р., ОСОБА_1 з 05.04.1993 р. по 31.07.1996 р. виконував окремі роботи у колгоспі "Заповіт Ілліча". Назва роботи (посади) не відображена. Трудова книжка не містить відомостей про його прийняття у члени колгоспу. Також ним не надано будь-яких витягів з протоколів загальних зборів колгоспників про його включення до членів колгоспу "Заповіт Ілліча". ОСОБА_1 надана суду копія трудової книжки з записами, починаючи з п.

15. Копії записів трудової книжки, починаючи з п.1-го по14-й, не надані суду (а.с. 23, 24). Відповідно до запису у трудовій книжці, ОСОБА_1 31.07.1996 р. звільнений з членів КСП "Брусівське" у зв`язку з зміною місця проживання. Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 р., яке набрало законної сили, встановлено факт членства ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_1 , у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Брусівське" с. Брусове Семенівського району, Полтавської області на момент розпаювання землі у цьому господарстві 19.05.1995 року, а також встановлено факт членства ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 проживає в АДРЕСА_1 , у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Брусівське" с. Брусове, Семенівського району Полтавської області на момент розпаювання землі у цьому господарстві 19.05.1995 (а.с. 33, 34). За інформацією, наданою у листі відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2018 р. № 19/145-18, розпаювання в КСП "Брусівське" розпочалося 27.12.1995 р. (а.с. 12). Розмір земельної частки (паю) КСП "Брусівське" складає 4,62 умовних кадастрових гектарів (а.с. 29). Відповідно до рішення Василівської сільської ради від 19.05.1995 № 1, Колективному сільськогосподарському підприємству "Брусівське" 27.12.1995 р. видано Державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ б/н на 2140,1 га землі. До цього Акту додано копію списку громадян-членів КСП, в якому за № 242 значиться ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у списку відсутній (а.с. 13, 14, 19). ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 20.01.2021 р. № 34 повідомило, що ОСОБА_2 , як член КСП "Брусівське", отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0063242; у списку №

242. Також ОСОБА_2 за № 271 є у проекті поділу земель на земельні частки (паї) на території реформованого КСП "Брусівське" (а.с. 194, 203). Доказів того, що це інша особа ніж та, що є позивачем у цій справі ОСОБА_2 , - місцевому та апеляційному судам не надано. Водночас, за інформацією у довідці Відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2018 р. № 19/145/18, згідно списків громадян-членів КСП "Брусівське" громадянка ОСОБА_2 відсутня у списках пайовиків (а.с. 12). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі на час проведення паювання земель були членами КСП «Брусівське», протиправно не включені до списку громадян-членів вказаного КСП, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ б/н від 27.12.1995 р. Між тим, дійшов висновку про пропуск позивачами строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Згідно ст. 5 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII, чинної на дату виникнення спірних правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Землі у колективну власність передаються безплатно. Частиною 10 ст. 6 Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII передбачалося, що при визначенні середнього розміру земельної частки має враховуватися якість сільськогосподарських угідь. Розмір середньої земельної частки може переглядатися залежно від демографічних умов і конкретних обставин, що склалися, Радою народних депутатів, яка визначила цей розмір. Як роз`яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. В ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року № 899-ІV, вказується, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Частиною другою ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За змістом статей 22, 23 ЗК України(в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. У суді першої інстанції відповідач Семенівська РДА зазначила про те, що позивачами пропущено строк позовної давності. Перевіряючи зазначені доводи, суд першої інстанції правильно вказав про те, що на час складення державного акту КСП "Брусівське" серії ПЛ б/н від 27.12.1995 р., діяв Цивільний кодекс Української РСР (далі ЦК УРСР). В Узагальненні практики по вирішенню земельних спорів за справами, розглянутими судами України в 2001 році та в І півріччі 2002 року, проведеному Верховним Судом України 01.09.2003 р. роз`яснено, що оскільки розпаювання земель у більшості господарств вже відбулося, то необхідно з`ясувати, чи є можливість у таких господарств надати позивачам земельний пай, рівний з паями інших членів колективу; якщо ж таких земель в господарстві немає, - то чи згодна виділити її місцева сільська рада. Особливо слід звернути увагу на те, що право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає з моменту передачі членам КСП державного акта на право колективної власності на землю. Цей процес відбувався в основному у 1994-1997 рр., тобто понад п`ять років тому, у зв`язку з чим необхідно з`ясовувати, чи дотримуються позивачі строків позовної давності (статті 71, 80 ЦК). Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР). Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК УРСР). ЦК УРСР не пов`язував можливість відмови у позові із поданням стороною заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. Право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним; воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. Застосування позовної давності є передбачуваним. Принцип законності означає, що застосовні положення національного права повинні бути достатньо доступними, чіткими й передбачуваними в їхньому застосуванні. Індивід повинен бути здатним у разі потреби за допомогою необхідних порад передбачити (у тій мірі, у якій це є розумним за даних обставин) наслідки, які може потягнути певна дія. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Враховуючи те, що позивачі на час проведення процесу розпаювання земель КСП «Брусівське» працювали та були членами вказаного КСП, вони протиправно не включені до списку громадян - членів КСП "Брусівське", що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ б/н від 27.12.1995 р., вони мають право на земельні частки (пай). Разом з тим, позивачі пропустили строк позовної давності, визначений законом, та не надали суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності. У зв`язку з чим місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги позивачів, які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків суду не спростовують, тому не приймаються до уваги колегії суддів. Не заслуговують на увагу колегії суддів і твердження позивачів стосовно того, що про порушення своїх прав їм стало відомо у 2018 році, при зверненні до відділу Держгеокадастру Семенівського району, - оскільки про розпаювання земель КСП «Брусівське» вони могли дізнатися під час свої роботи у КСП або при припиненні трудових відносин. Крім того, членство позивачів у КСП «Брусівське» підтверджується записами в трудових книжках позивачів. Отже, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 09.08.2021 р. Головуючий: О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун