Постанова 4809 № 392/267/20

ПОСТАНОВА Іменем України 23 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 392/267/20 провадження № 22-ц/4809/1105/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Єгорової С.М., за участю секретаря судового засідання Деменко О.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Маловисківська міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Маловисківської міської ради на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року у складі судді Кавун Т.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маловисківської міської ради, в якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай), із земель колишнього КСП «Мир», що знаходилося на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. В обґрунтування позову зазначила, що в період з 15.09.1988 по 06.04.1996 вона перебувала у трудових відносинах та була членом КСП «Мир», розташованого на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Працювала на посаді бухгалтера. При проведенні розпаювання землі в господарстві та отримання державного акту на право колективної власності на землю - 28 грудня 1995 року, вона була членом КСП, але під час виготовлення та видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) не отримала сертифікату на право на земельну частку (пай), так як посадові особи підприємства помилково пропустили її та не виготовили на її ім`я сертифікат, при цьому її було включено до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай). Посадові особи КСП дану прикру помилку не виправили, на даний час КСП ліквідовано, тому просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 4,63 га умовних кадастрових гектар, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Мир». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 4,63 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Мир». Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на земельну частку (пай), оскільки на час отримання КСП «Мир» державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_1 працювала у цьому КСП, була його членом та внесена до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до державного акта на право колективної власності на землю відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням Маловисківська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає, що при ухваленні рішення районним судом були порушені норми як процесуального так і матеріального права, неправильно встановлено обставини. Крім того, державний акт на право колективної власності на землю КСП «Мир» було видано 28.12.1995, але позивач протягом 24 років не спромоглася отримати сертифікат про право на земельну частку (пай), тому у позові має бути відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності без поважних причин. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність позовних вимог спростовуються матеріалами справи, якими встановлено, що позивач була членом КСП та включена до списку осіб, які набули право на розпаювання землі. Крім цього, доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки вона набула право власності на земельну частку (пай) ще при розпаюванні земель КСП «Мир», але не оформила право на нього. Судом першої інстанції встановлено такі обставини: Позивач ОСОБА_1 в період з 15.09.1988 по 06.04.1996 перебувала у трудових відносинах з КСП «Мир» та являлася членом даного господарства, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Також, з архівної довідки, виданої 03.05.2019 за № 323 Комунальною установою «Маловисківський районний трудовий архів» убачається, що у документах архівного фонду Колективного сільськогосподарського підприємства «Мир» Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області в книзі обліку трудового стажу колгоспників колгоспу «Мир» працівників КСП «Мир» є відомості про стаж роботи ОСОБА_1 з 1988 року по 1996 рік. 28.12.1995 КСП «Мир» отримало Державний акт на право колективної власності на землю, серія КР МВ

129. З відомостей наданих відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що розмір земельної частки (паю), які виділялися працівникам КСП «Мир» становить 4,63 га. в умовних кадастрових гектарах. 06.02.1997 ОСОБА_1 виключено з членів КСП, що вбачається з протоколу загальних зборів уповноважених членів КСП «Мир» за №1. З копії списку громадян бувших членів КСП «Мир» Олександрівської сільської ради станом на 25.12.1995 пропущених у списках на отримання сертифікатів на земельну частку (пай), вбачається, що ОСОБА_1 було включено до даного списку. У зв`язку з наведеним суд зазначив, що на момент розпаювання землі та отримання КСП державного акту на право колективної власності на землю, позивач являлася членом підприємства та мала право на земельну частку (пай), однак сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Сторони, які були належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, просили розглянути справу у їхню відсутність. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що на час видачі 28 грудня 1995 року КСП «Мир» державного акта на право колективної власності на землю серія КР МВ 129, ОСОБА_1 являлась членом цього господарства та була включена до списку осіб, які мають право земельний пай (частку), однак сертифіката, що підтверджує це право вона не отримала. Утім повністю погодитися з таким висновком суду не можна. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Таким чином, зважаючи, що державний акт на право колективної власності на землю КСП отримало у 1995 році до спірних правовідносин слід застосувати положення ЦК УРСР в редакції 1963 року. Як вбачається із списку громадян - членів КСП «Мир», які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акту на право колективної власності на землю від 28 грудня 1995 року, ОСОБА_1 не була включена до нього. Разом з тим, незважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту внесення позивача до цього списку, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 було до нього включено. Письмовий документ, на який посилається суд, під назвою «Список громадян бувших членів КСП «Мир» станом на 25 грудня 1905 року пропущених у списках на отримання сертифікатів на земельну частку (пай)», що підписаний головою КСП «Олександрівське» та сільським головою, в якому зазначено прізвище ОСОБА_1 , також не може бути доказом про внесення позивача до списку громадян - членів КСП «Мир», які мають право на земельну частку (пай), оскільки він лише констатує факт не включення зазначеної особи до цього списку (а.с.23). Відповідно до п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. На пред`явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР). В позовній заяві позивач не зазначила про поважність причин пропуску нею позовної давності. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав, що пропуск строку позовної давності стався не з вини позивача, але, зважаючи на те, що право особи на земельну частку (пай) є непорушним, то воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Проте колегія суддів вважає зазначений висновок суду взаємовиключним та помилковим, оскільки судом одночасно вказано про поважність причин пропуску строку позовної давності, і про те, що в даних правовідносинах позовна давність не застосовується. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що днем виникнення права на земельну частку (пай) є 28 грудня 1995 року - дата передачі КСП «Мир» державного акта на право колективної власності на землю. Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 мала право на земельну частку (пай) у землях КСП «Мир», як член колективного сільськогосподарського підприємства, колегія суддів вважає, що слід відмовити в позові за пропуском позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав повинна була дізнатися з початку розпаювання земель КСП - 28 грудня 1995 року, що є загальновідомим фактом. Однак, позивач без поважних на те причин у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами. Інших фактів та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про поважність причин пропущення позовної давності позивачем не надано. Слід зазначити, що з часу закінчення строку позовної давності до дня звернення позивача до суду минуло більше 20 років Прояв звичайної необачності позивачем, а також правова необізнаність не є поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки на час розпаювання позивач була дієздатною і мала об`єктивну можливість вчасно отримати відповідну правову допомогу. Також, суд апеляційної інстанції вважає неправильним посилання суду першої інстанції на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України у справі №6-12823св14 від 27 серпня 2014 року, оскільки згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд вра­ховує висновки щодо застосування від­повідних норм права, викладені в поста­новах Верховного Суд, а не будь яких інших судів. За таких обставин, право позивача на землю не підлягає судовому захисту у зв`язку із пропущенням ним строку позовної давності без поважних на те причин, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав передбачених п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Маловисківської міської ради задовольнити. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маловисківської міської ради компенсацію судового збору в розмірі 1262 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.М. Єгорова