LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4809396/1598/19

від 02.12.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

ПОСТАНОВА Іменем України 02 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 396/1598/19 провадження № 22-ц/4809/1426/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В., секретар судового засідання Сорокіна Н. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі Помічнянська міська рада Добровеличківського району Кіровоградської області, Новоукраїнська районна державна адміністрація, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року у складі головуючого судді Русіної А. А. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, Новоукраїнської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просив визнати право на земельну частку (пай)розміром 5.21 га за рахунок земель запасу та державного резервного фонду в адміністративних межах Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Позовні вимоги мотивував тим, що 03 лютого 1995 року його було прийнято в члени КСП «Мир» різноробочим. В 1995 році в КСП «Мир» с. Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області проведено розпаювання земель. На момент розпаювання земель КСП «Мир» з членів колгоспу позивач не вибував продовжував працювати до 28 січня 1997 року. 07 листопада 2018 року позивач звернувся із заявою до Відділу у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, щодо надання інформації стосовно включення його до списку членів КСП «Мир», що є додатком до державного акту на право колективної власності. 19 грудня 2018 року, відділом у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надано лист-відповідь на подану позивачем заяву де зазначено, що у відділі відсутня інформація про включення його в список громадян-членів КСП "Мир", що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серія КР №10 від 29 листопада 1995 року та запропоновано звернутись до архівної установи Новоукраїнського району. 25 січня 2019 року, архівним відділом Новоукраїнської районної державної адміністрації надано фотокопію сторінок протоколу зборів уповноважених КСП «Мир» від 08 лютого 1996 року за № 1, фотокопію першої сторінки додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю № 10 від 29 листопада 1995 року та фотокопію першої та шостої сторінок додатку № 2 до Державного акту на право колективної власності на землю №10 від 29 листопада 1995 року. Із наданих копій списків позивач дізнався, що його не було включено до списку членів КСП «Мир», доданого до державного акту на право колективної власності на землю, які мають право на земельну частку (пай), внаслідок чого позбавлено права на отримання у приватну власність земельної частки (паю), тому просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай). Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що на момент розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства він був членом КСП "Мир", тому не мав права на одержання земельної частки (паю) у колективній власності цього КСП. Суд першої інстанції також вказав, що заява Новоукраїнської РДА та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів порушення його права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Звертає увагу на те, що відповідно до записів трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 був членом КСП «Мир» Новоукраїнського району Кіровоградської області з 03 лютого 1995 року по 28 січня 1997 року. Членство у КСП «Мир» в період 1995-1997 років також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що особисто вносила відомості до його трудової книжки щодо прийняття в члени КСП «Мир». Вказав, що дізнався про те, що має право на земельну частку (пай) як колишній член КСП «Мир» у 2018 році від ОСОБА_3 , яка до 2018 року перебувала на посаді голови Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, а згодом, після об`єднання територіальних громад, виконуючою обов`язки старости сіл Помічна, Новопавлівка, Червоний Розділ Помічнянської міської ради, і повідомила, що нею як членом комісії з реорганізації Помічнянської сільської ради під час передачі документів Помічнянської сільської ради у зв`язку з приєднанням до Помічнянської міської ради, виявлено, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), тому що на час розпаювання був членом КСП «Мир». Позивач вважає, що право на земельну частку (пай) у нього виникло з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності. Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строками позовної давності, що не враховано судом першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Новоукраїнська РДА Кіровоградської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано. Помічнянська міська радаподала суду заяву про розгляд справи без їх представника, проти позову не запречує (а.с.247). Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Титаренко Г. С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно записів, що містяться у наданій позивачем копії трудової книжки ОСОБА_1 , прізвище виправлене на « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.02.1995 року прийнятий в члени КСП "Мир" Новоукраїнського району Кіровоградської області різноробочим, 28.01.1997 року виключений із членів КСП "Мир" Новоукраїнського району Кіровоградської області за порушення трудової дисципліни (а.с. 11). Відповідно до архівних довідок ВК Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 05.12.2018 №19-1/13-16 та №19-2/13-16 у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспників колгоспу «МИР» «Бригада №1» за 1995, 1996, 1997 роки та «Найнятий персонал» за 1998, 1999 роки значиться ОСОБА_5 , є відомості про кількість відпрацьованих вихододнів та заробітну плату за 1995-1999 роки (а.с. 122-124). Згідно копії протоколу № 4 засідання правління КСП "Мир" від 30 березня 1995 року членами правління заслухано заяви про прийняття в члени КСП, та вирішено: рекомендувати зборам уповноважених прийняти в члени КСП: ОСОБА_1 - прийняти (а.с. 15-17). Згідно копії протоколу № 2 зборів уповноважених членів КСП "Мир" від 26 червня 1995 року в члени КСП Ображан ОСОБА_6 не прийнято (а.с. 86-93). Відповідно до копії протоколу № 1 засідання правління колгоспу загальних зборів КСП "Мир" від 28 січня 1997 року членами правління було заслухано голову КСП ОСОБА_7 , який зачитав список осіб, яких правління рекомендує виключити з членів КСП за порушення трудової дисципліни, за невиходи на роботу без поважних причин, серед яких: ОСОБА_1 . Виключено позивача з членів КСП (а.с. 19-21). Згідно копії відповіді від 19.12.2018 року, наданої відділом у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на звернення ОСОБА_1 , у відділі відсутня інформація про включення - ОСОБА_1 в список громадян-членів КСП «Мир» Помічнянської сільської ради Кіровоградської області, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серія КР № 10 від 29 листопада 1995 року. За більш детальною інформацією рекомендовано звернутися до архівної установи Новоукраїнсього району, оскільки всі документи реформованих колективних сільськогосподарських підприємств району повинні зберігатись в архівній установі (а.с. 23). В протоколі № 1 зборів уповноважених членів КСП "Мир" від 08 лютого 1996 року зазначено, що затверджено список список членів КСП - додаток до Державного акта на право колективної власності на землю, прізвище ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 25-27). Відповідно до копії Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Мир" Помічнянської сільської ради серія КР № 10 від 29 листопада 1995 року, виданого Помічнянською сільською радою народних депутатів Новоукраїнського району Кіровоградської області у тому, у колективну власність передано 3317,5 гектарів землі в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Помічнянської сільської ради народних депутатів від 06 жовтня 1995 року № 42 (а.с. 168-172). Згідно копії списків громадян - членів КСП "Мир", які є додатками № 1 та №2 до Державного акту на право колективної власності на землю № 10 від 29 листопада 1995 року, ОСОБА_1 не включений до списків членів КСП "Мир" (а.с. 173-181). 19 лютого 2019 року Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_1 надана відповідь на лист від 11.02.2019 року, та запропоновано звернутись до суду з позовом про визнання права власності на земельну частку (пай) (а.с. 29). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог. Захист земельних прав це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі Указ) передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право власності на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного кодексу у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до пункту 7 Указу, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. До спірних правовідносин мають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР. Відповідно до положень статті 76 ЦК УК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права. За змістом пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється тривалістю в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. При розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям», відповідно до пункту 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи АТ, а про наявність трудових відносин з ними. З системного аналізу вказаних вище положень законодавства слідує, що позивачу для підтвердження наявності в нього права на земельну частку (пай) при розпаюванні майна КСП «Мир» слід довести, що він був членом вказаного КСП. Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. В обґрунтування доводів позову та апеляційної скарги про наявність права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів, зокрема: рішення загальних зборів членів КСП «Мир» про прийняття в члени цього КСП або про затвердження рішення правління про прийняття в члени КСП, послався лише на запис в трудовій книжці, протокол № 4 засідання правління КСП "Мир" від 30 березня 1995 року, згідно якого члени правління рекомендували зборам уповноважених прийняти його в члени КСП. Трудова книжка доводить факт трудових відносин позивача з КСП "Мир", а не факт членства у ньому. Крім того встановлено, що протоколом № 2 зборів уповноважених членів КСП "Мир" від 26 червня 1995 року ОСОБА_4 (записано як ОСОБА_8 ) ОСОБА_6 не прийнято в члени КСП. Свідком ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції підтверджено, що нею вносились відомості в трудову книжку ОСОБА_1 , що з 03.02.1995 року він прийнятий у члени КСП «Мир» згідно його заяви з підписом голови КСП. Однак, рішення загальних зборів КСП про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП «Мир» не приймалося, навпаки рішенням загальних зборів від 26.06.1995 р. вирішено прийняти зазначених у списку осіб, крім ОСОБА_4 . Не знайшло підтвердження і те, що позивач був членом КСП «Мир» на час видачі державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1995 року. Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із КСП «Мир» не є достатньою підставою для отримання ним права на земельну частку (пай). Крім того, враховано, що на момент проведення розпаювання земель КСП «Мир» позивачу виповнилося 15 років, тобто він не досягнув віку, з якого фізичні особи могли бути членами КСП. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що він набув членства у КСП «Мир» на момент розпаювання земель колективної власності, оскільки він не надав доказів про прийняте відповідне рішення з цього приводу, і його твердження про набуття права на земельну частку (пай) у колективній власності на землю КСП «Мир» безпідставні. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. І. Чельник В. В. Черненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»