Постанова 4809 № 392/1815/19

ПОСТАНОВА Іменем України 19 травня 2021 року м. Кропивницький справа № 392/1815/19 провадження № 22-ц/4809/817/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л. за участі секретаря Тимошенко Т.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Маловисківська міська рада Кіровоградської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Багрій В`ячеслава Анатолійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2021 року у складі судді Кавун Т.В. і В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Маловисківської міської ради Кіровоградської області та просила визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 5,13 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Родіна». Позовна заява мотивована тим, що в період з 1990 року по 1996 рік включно позивач перебувала у трудових відносинах з Колективним сільськогосподарським підприємством «Родіна» (далі КСП «Родіна»), розташованого в м. Мала Виска Кіровоградської області. В 1990 році ОСОБА_1 було прийнято до членів КСП «Родіна», що підтверджується записами в трудовій книжці. 28 липня 1995 року КСП «Родіна» отримало Державний акт на право колективної власності на землю. Так як, на момент розпаювання землі та отримання державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 була членом КСП «Родіна», то згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95-4 від 08 серпня 1995 року, позивач отримала право на земельну частку (пай). При цьому, під час виготовлення та видачі Сертифікатів на право на земельну частку (пай) членам КСП «Родіна», посадові особи підприємства помилкою пропустили ОСОБА_1 та не включили її до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) і не виготовили на її ім`я сертифікат. Весь час, посадові особи КСП «Родіна» обіцяли позивачу виправити свою помилку та самостійно поновити її право на земельну частку (пай) і видати її відповідний сертифікат, проте, після ліквідації господарства будь-які дії, направлені на поновлення порушеного права позивача, припинилися. В зв`язку з зазначеним, позивач вважає, що виник спір, вирішення якого можливе тільки в судовому порядку. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що на момент розпаювання землі та отримання КСП державного акта на право колективної власності на землю, позивач являлася членом підприємства, але до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, включена не була, тобто право позивача на земельну частку (пай), з урахуванням наявних у справі доказів у матеріалах справи є порушеним, проте, позивач пропустила строк позовної давності. Суд першої інстанції виходив з того, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з часу, коли вона дізналася або могла дізнатися про відсутність її прізвища у списках осіб, які мають право на земельну частку (пай). КСП «Родіна» отримало Державний акт на право колективної власності на землю 28.07.1995, але позивач протягом двадцяти п`яти років не ставила питання про захист свого порушеного права та не надала до суду доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності. В апеляційній скарзі адвокат Багрій В.А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, так як суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем була подана заява про поновлення строку позовної давності з проханням визнати поважними причини пропущення позовної давності та не застосовувати строк позовної давності, проте, судом першої інстанції прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 вважає, що суду першої інстанції потрібно було з`ясувати, з якого часу позивачу стало відомо про порушення права та звернути увагу на наявність доказів. Позивач не була обізнана в тому, що вона має право на земельну частку (пай) та не могла бути обізнаною, так як Маловисківська міська рада жодним чином не надала вказану інформацію позивачу. ОСОБА_1 не має юридичної освіти, а про можливе право на отримання земельної частки (паю) дізналася в 2019 році від жителів м. Мала Виска Кіровоградської області, які вирішували аналогічні спори в суді та після того, як в серпні місяці 2019 року звернулась за юридичною допомогою до адвоката по даному питанню. Після отриманих необхідних документів було виявлено, що позивач має право на земельну частку (пай), якої її було незаконно позбавлено. Позивач вважає, що пропустила строк позовної давності в порядку цивільного судочинства з поважних причин, обумовлених тим, що не була обізнана в тому, що має право на земельну частку (пай) та не могла бути обізнана. Від Маловисківської міської ради Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2021 року залишити без змін. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що згідно архівної довідки, виданої Комунальною установою «Маловисківський районний трудовий архів» від 17.10.2019 за № 746, вбачається, що у документах архівного фонду КСП «Родіна» Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, в книзі обліку трудового стажу колгоспників колгоспу «Родіна», працівників КСП «Родіна», є відомості про стаж роботи ОСОБА_1 за 1990-1991 роки, яка значиться програмістом. Згідно архівної довідки, виданої Комунальною установою «Маловисківський районний трудовий архів» від 17.10.2019 за № 747, вбачається, що у документах архівного фонду Маловисківського міжгосподарського консервного заводу Маловисківського району Кіровоградської області, в книзі обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Родіна», працівників міжгосподарського консервного заводу, є відомості про стаж роботи ОСОБА_1 за 1992-1996 роки, яка значиться економістом. З протоколу №6 засідання правління колгоспу "Родіна" від 28.05.1990 вбачається, що ОСОБА_1 прийнято до колективного сільськогоподарського підприємства «Родіна» на посаду програміста з 11.05.1990. З протоколу №5 засідання правління колгоспу «Родіна» від 04.08.1992 вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано прийняти в члени колгоспу. Крім того, записами в трудовій книзі серії НОМЕР_1 підтверджується, що у 1990 році ОСОБА_1 було прийнято до членів колективного сільськогоподарського підприємства "Родіна", з яким вона перебувала у трудових відносинах до 1996 року. Відповідно до повідомлення Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11.11.2019 за № 01-27/69/5, відомості в архівному секторі про вихід з членів колгоспу «Родіна» ОСОБА_1 у 1991 році, у 1992 році та у 1996 році відсутні. 28.07.1995 КСП «Родіна» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії КР МВ14, що підтверджується копією даного акту. З відомостей, наданих відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що ОСОБА_1 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП «Родіна`Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, не зареєстрована. Згідно відомостей, наданих відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що середній розмір земельної частки (паю) по КСП «Родіна» на території Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, становить 5,13 умовних кадастрових гектари. Відмовляючи задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право ОСОБА_1 на земельну частку (пай), з урахуванням наявних у справі доказів у матеріалах справи, є порушеним, проте, вона пропустила строк позовної давності. Проте з висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на таке. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (далі ЗК України) 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. За змістом частини другої статті 23 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта, та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19). Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України. Матеріалами справи підтверджується, що Протоколом № 6 засідання правління колгоспу «Родіна» від 28 жовтня 1990 року прийнято ОСОБА_1 на посаду програміста з 11.05.1990 та рекомендовано зборам уповноважених прийняти в члени колгоспу (а.с. 30-32). Копією протоколу № 5 засідання правління колгоспу «Родіна» від04 серпня 1992 року вирішено рекомендувати зборам уповноважених прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу та надати ОСОБА_1 роботу згідно з її бажанням до декретної відпустки в дитячому садку «Сонечко» з 04.07.1992 (а.с. 33-35). Відповідне рішення зборів уповноважених КСП «Родіна» про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу в матеріалах справи відсутнє. З копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 11.05.1990 прийнята на роботу в КСП «Родіна» програмістом та 31.07.1990 звільнена з вказаної посади. 16.08.1991 позивач прийнята на посаду економіста заводу та звільнена 13.02.1992. З наданої позивачем копії трудової книжки вбачається, що з 13.02.1992 по 13.04.1992 позивач працювала в КСП «Родіна» на посаді економіста. З 04.07.1992 ОСОБА_1 прийнята в КСП «Родіна» нянею в дитсадок та звільнена з вказаної посади 17.01.1996 (а. с. 8, 57). Згідно з архівної довідки Комунальної установи «Маловисківський районний трудовий архів» № 746 від 17.10.2019 у документах архівного фонду КСП «Родіна» в книзі обліку трудового стажу колгоспників колгоспу «Родіна», працівників КСП «Родіна» є відомості про стаж роботи та сума заробітної плати ОСОБА_1 , яка значиться як програміст за 1990-1991 роки (а. с. 9). За змістом архівної довідки Комунальної установи «Маловисківський районний трудовий архів» № 747 від 17.10.2019 у документах архівного фонду Маловисківського консервного заводу Маловисківського району Кіровоградської області в книзі обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Родіна», працівників міжгосподарського консервного заводу відомості про стаж роботи та сума заробітної плати ОСОБА_1 , яка значиться як економіст за 1992-1996 роки (а.с. 10). КСП «Родіна» видано Державний акт на право колективної власності на землю Серії КР МВ14 від 28 липня 2015, згідно якого КСП «Родіна» передано у колективну власність 2 118,5 га землі в межах згідно з планом для ведення колективного сільськогосподарського виробництва, на підставі рішення Маловисківської міської Ради народних депутатів від 29 червня 1995 року № 159, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 14 (а. с. 16-18). Згідно листа Відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 81/145-19 від 16.10.2019 у відділі відсутні списки на право отримання та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай) по КСП «Родіна» Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, а громадянка ОСОБА_1 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП «Родіна» не зареєстрована (а.с. 14). Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вище зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що позивач була членом КСП «Родіна» на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю та мала право на відповідну земельну частку (пай). Надані ОСОБА_1 докази, підтверджують тільки факт того, що вона була рекомендована для прийняття в члени колгоспу та перебувала у трудових відносинах з КСП «Родіна», проте факт перебування у трудових відносинах не підтверджує факту прийняття її у члени КСП «Родіна» Згідно з приписами частини першої статті 261 ЦК України (в чинній редакції), статті 76 ЦК Української РСР 1963 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо). З огляду на те, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона на час видачі КСП «Родіна» Держаного акту на право колективної власності на землю була членом цього колективного сільськогосподарського підприємства та відсутні правові підстави для визнання за нею права на земельну ділянку (пай), в задоволенні позову необхідно відмовити з підстав його недоведеності та безпідставності. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) є порушеним та помилково відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності. З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Багрій В`ячеслава Анатолійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2021 року змінити виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28.05.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко