Постанова 4809 № 392/248/20

ПОСТАНОВА Іменем України 23 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 392/248/20 провадження № 22-ц/4809/1106/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Чельник О.І., за участю секретаря судового засідання Деменко О.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Маловисківська міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Маловисківської міської ради на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року у складі судді Кавун Т.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Маловисківської міської ради, в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай), із земель колишнього КСП «Комсомол», що знаходилося на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області. В обґрунтування позову зазначив, що в період з 27.12.1997 по 09.03.2000 він перебувала у трудових відносинах та була членом КСП «Комсомол», працював на посаді голови господарства. Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Комсомол» отримало 02 жовтня 1998 року. При проведенні розпаювання землі в господарстві та отримання державного акту на право колективної власності на землю, він був членом КСП, але під час виготовлення та видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) не отримав сертифікату на право на земельну частку (пай), так як його не було включено до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай). Посадові особи КСП дану прикру помилку не виправили, на даний час КСП ліквідовано, тому просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 7,62 га умовних кадастрових гектар, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Комсомол». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 7,62 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Комсомол». Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на земельну частку (пай), оскільки на час отримання КСП «Мир» державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_1 працював у цьому КСП і був його членом. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням Маловисківська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає, що при ухваленні рішення районним судом були порушені норми як процесуального так і матеріального права. Крім того, з дня отримання КСП «Комсомол» державного акта на право колективної власності на землю пройшло більше 20 років, тому у позові має бути відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності без поважних причин. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність позовних вимог спростовуються матеріалами справи, якими встановлено, що позивач був членом КСП та набув право на землю. Крім цього, доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки позивач набула право власності на земельну частку (пай) що при розпаюванні земель КСП «Комсомол» у зв`язку з чим позовна давність за таких обставин не застосовується. Судом першої інстанції встановлено такі обставини: Позивач ОСОБА_1 з 27.12.1997 по 09.03.2000 перебував у трудових відносинах з КСП «Комсомол» та був членом даного господарства. Згідно протоколу № 1 засідання загальних зборів КСП «Комсомол» від 27.12.1997 року, ОСОБА_1 обрано головою КСП. 02.10.1998 року КСП «Комсомол» отримало Державний акт на право колективної власності на землю, серія КР МВ № 25, що підтверджується копією даного акту. З відомостей, наданих відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.02.2020 убачається, що розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах бувшого КСП «Комсомол» Маловисківської міської ради Кіровоградської області, становить 7,62 га. У зв`язку з наведеним суд зазначив, що на момент розпаювання землі та отримання КСП державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом підприємства та мав право на земельну частку (пай), однак сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримав. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідач, який був належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, просив розглянути справу у відсутність його представника. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що на час видачі 02.10.1998 КСП «Комсомол» державного акту на право колективної власності на землю, серія КР МВ № 25, ОСОБА_1 був членом цього господарства, однак сертифіката, що підтверджує це право він не отримав. Таким чином, до спірних правовідносин суд правильно застосував положення ЦК УРСР в редакції 1963 року Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. В матеріалах цивільної справи відсутній список громадян - членів КСП «Комсомол», які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акту на право колективної власності на землю від 02 жовтня 1998 року, що свідчить, про відсутність доказів про те, що позивач був включений до цього списку. Відповідно до п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. На пред`явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР). В позовній заяві позивач не зазначив про поважність причин пропуску нею позовної давності. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав, що пропуск строку позовної давності стався не з вини позивача, але, зважаючи на те, що право особи на земельну частку (пай) є непорушним, то воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Проте колегія суддів вважає зазначений висновок суду взаємовиключним та помилковим, оскільки судом одночасно вказано про поважність причин пропуску строку позовної давності, і про те, що в даних правовідносинах позовна давність не застосовується. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.(ст. 76 ЦК УРСР) З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що днем виникнення права на земельну частку (пай) є 02 жовтня 1998 року - дата передачі КСП «Комсомол» державного акта на право колективної власності на землю. Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 мав право на земельну частку (пай) у землях КСП «Комсомол», як член колективного сільськогосподарського підприємства, колегія суддів вважає, що слід відмовити в позові за пропуском позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з початку розпаювання земель КСП - 02 жовтня 1998 року, що є загальновідомим фактом. Однак, позивач без поважних на те причин у передбачений законом строк не звернувся до суду з вказаними вимогами. Інших фактів та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про поважність причин пропущення позовної давності позивачем не надано. Слід зазначити, що з часу закінчення строку позовної давності до дня звернення позивача до суду минуло майже 20 років Прояв звичайної необачності позивачем, а також правова необізнаність не є поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки на час розпаювання позивач був дієздатним і мав об`єктивну можливість вчасно отримати відповідну правову допомогу. Також, суд апеляційної інстанції вважає неправильним посилання суду першої інстанції на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України у справі №6-12823св14 від 27 серпня 2014, оскільки згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд вра­ховує висновки щодо застосування від­повідних норм права, викладені в поста­новах Верховного Суд, а не будь яких інших судів. За таких обставин, право позивача на землю не підлягає судовому захисту у зв`язку із пропущенням ним строку позовної давності без поважних на те причин, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав передбачених п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Маловисківської міської ради задовольнити. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маловисківської міської ради компенсацію судового збору в розмірі 1262 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України Повний текст постанови складено до 28 вересня 2020 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко О.І. Чельник