LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4801132/1038/21

від 11.11.2021 ·

Справа № 132/1038/21 Провадження № 22-ц/801/2249/2021 Категорія: 20 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 рокуСправа № 132/1038/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Калинівська міська рада Вінницької області, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай), за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року, про визнання права на земельну частку (пай), встановив: Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Павлівського старостинського округу Калинівської об`єднаної територіальної громади, в якому просить винести рішення, яким поновити їй строк звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай); визнати за нею право на земельну частку (пай), із земель резервного фонду або невитребуваних паїв СТОВ «Світанок», що знаходяться на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Вінницької області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працювала в колгоспі імені Леніна с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, яке в 1992 році було перейменовано в КСП «Світанок», а з 2000 року перейменовано в СТОВ «Світанок», з яким вона перебувала в трудових правовідносинах у період часу з 1989 по 1998 роки, будучи при цьому пенсіонеркою. Відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» з 1995 року проводилося розпаювання земель сільськогосподарських підприємств, в тому числі і КСП «Світанок» с. Павлівка. В ході розпаювання КСП «Світанок» с. Павлівка в березні 1997 року затверджено список осіб, які мають право на земельну частку (пай) та землі господарства були розпайовані. На момент розпаювання земель її прізвище помилково було пропущене в списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю. Оскільки вона була членом КСП «Світанок» на період отримання ним Державного акту на право колективної власності на землю, то відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським господарствам, підприємствам і організаціям», мала право на земельну частку (пай) в землях, що перебувають в колективній власності КСП. До того ж їй було видане Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП, що також підтверджує її право на отримання земельної частки (паю). При паюванні земель вона помилково не була включена до списку осіб, що додавався до державного акту і вона внаслідок юридичної необізнаності, думала що таке рішення правомірне. В січні 2021 року її племінник випадково побачив в її документах Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП, видане на її ім`я, і саме тоді їй було роз`яснене право на отримання земельного паю, у зв`язку із чим, вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай). Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року мотивоване тим, що звернення позивача ОСОБА_2 з указаним вище позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), проте таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляла. Позивач ОСОБА_1 не навела у поданому позові та перед судом не довела обгрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) вона повинна була дізнатися з часу видачі відповідним колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, натомість із вказаним позовом звернулась поза межами передбаченого законом строку. Не погоджуючись з таким рішенням позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції наголошуючи на відсутність доказів, що ОСОБА_1 не мала змоги завчасно здійснити спробу відновлення своїх прав на земельний пай, не врахував положення ст.10 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», де вказується про забезпечення гласності при проведенні розпаювання землі та майна. Апелянт зазначає, що ніхто її не повідомляв ні про які збори, ні про списки претендентів на майнові та земельні паї, ні про те, що вона має право на частку при розпаюванні земель. На її думку суд першої інстанції порушив в даній справі норми Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмеживши строк позовної давності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. За змістом частини першої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У справі встановлено наступні обставини. Відповідно до довідки № 56, виданої 24.11.2003р. сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок», ОСОБА_1 працювала в цьому товаристві різноробочою у період часу з 1989 по 1998 роки. Згідно архівної довідки № 01-12-899, виданої 22.10.2020р. архівним відділом Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, в документах колгоспу ім.Леніна с.Павлівка Калинівського району Вінницької області, а саме в протоколах засідань правління колгоспу і загальних зборів членів колгоспу за 1989 рік інформації про прийняття на роботу ОСОБА_1 не виявлено. В документах СВК «Світанок» с.Павлівка Калинівського району Вінницької області, а саме в протоколах засідань правління КСП і загальних зборів членів КСП за 1998 рік інформації про звільнення з роботи ОСОБА_1 не виявлено. Питання розпаювання землі та майна КСП «Світанок» с.Павлівки розглядалося на загальних зборах членів КСП (протокол № 2 від 06.03.2000р.). В матеріалах цього засідання відсутні списки осіб, які отримали право на земельні та майнові паї. Як вбачається з архівної довідки № 01-12-898, виданої 22.10.2020р. архівним відділом Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, колгосп ім.Леніна с.Павлівка Калинівського району Вінницької області було перейменовано в Колективне сільськогосподарське підприємство «Світанок» загальними зборами колгоспників (протокол № 4 від 27.10.1992р.), яке вподальшому на загальних зборах колгоспників (протокол № 2 від 06.03.2000р.) реорганізовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» с.Павлівка. В архівний відділ на збереження документи КСП «Світанок» с.Павлівка здані по 2000 рік, тому надати інформацію про подальші структурні зміни та реорганізацію підприємства не має можливості. З листа за підписом в.о.старости Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області Зубко Т. від 27.01.2021р. № 37, встановлено, що відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», розпаювання земель КСП «Світанок» було у 1997 році. Рішенням зборів уповноважених членів КСП «Світанок» с.Павлівка від 14.03.1997р. був затверджений список громадян, які мали право на земельну частку (пай) та отримання сертифікатів. Розпорядженням від 06.12.2004р. за № 458 Калинівської районної державної адміністрації була затверджена технічна документація з поділу земель колективної власності і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів та передані у власність земельні частки (паї) із земель колективної власності реформованого КСП «Світанок» с.Павлівка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У комунальній власності Павлівського старостинського округу вільних земельних ділянок в межах села Павлівка та за межами населеного пункту немає. Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ-VІІ № 011806, виданого 26.06.2007р. за підписом голови Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Гоменюк В.В., ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» с.Павлівка Калинівського району Вінницької області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затверджений зборами співвласників 02.06.2001 р. Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України(тут і далі у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК Українита зазначеного Указу Президента Україниособа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта. Відповідно до роз`яснень, що надані судам у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено, що вона мала право на отримання земельної частки (паю) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв СТОВ «Світанок», що знаходяться на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Вінницької області. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом з огляду на таке. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 рокуправила цього Кодексупро позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. Позовна давність існує для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до статті 75 ЦК УРСР 1963 рокупозовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР 1963 рокуперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78і 79цього Кодексу. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2019 року по справі №139/925/18, від . Статтею 80 ЦК Української РСРвстановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач не навела у поданому позові та перед судом не довела обгрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) вона повинна була дізнатися з часу видачі відповідним колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, натомість із вказаним позовом звернулась поза межами передбаченого законом строку, а тому колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Позивачем ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки не підтверджені позивачем належними доказами, які б свідчили про їх поважність. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 21 липня 2021 року, справа № 933/670/20. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачкою було пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно. Обґрунтування позивачкою ОСОБА_1 своїх доводів щодо пропущеного нею строку позовної давності судової практикою Європейського суду з прав людини є хибними, оскільки на спірні правовідносини поширюються норми ЦК УРСР 1963 року, які діяли на час розпаювання земель КСП «Світанок» с. Павлівка та які судом першої інстанції правомірно застосовано. Тому, посилання позивачки, що їй стало відомо про порушення її права лише у січні 2021 року не може братися судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 про порушення свого права на земельну частку (пай) повинна була дізнатись з часу видачі КСП «Світанок» Державного акту на право колективної власності на землю та розпаювання земель даного КСП, однак у передбачений законом строк, не звернулася до суду з вказаними вимогами. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, слід залишити за позивачем. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий О.Ю. Береговий Судді О.С. Панасюк Т.М. Шемета

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»