Постанова 4814 № 612/518/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 612/518/21 Номер провадження 22-ц/814/907/23Головуючий у 1-й інстанції Масло С.П. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Прядкіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року, постановлене суддею Масло С.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай), в с т а н о в и в: 30.09.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання за ним права на земельну частку (пай), без визначення меж в натурі, у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Більшовик» Близнюківського району Харківської області. В обґрунтування позову зазначив, що прийняв спадщину від своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доказом прийняття спадщини є Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №65781147, довідка Близнюківської Державної нотаріальної контори Харківської області від 28.07.2021 №325/02-14 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.12.2019, зареєстровано в реєстрі за №2496. На момент відкриття спадщини будь яких відомостей про те, що його покійна мати мала право отримати земельну частку (пай) ділянку, - були відсутні. Разом з тим, у березні 2019 року, вивчаючи документи, які залишились після смерті його матері, він з`ясував, що остання мала право на отримання земельної частки (паю), як член колишнього КСП «Більшовик» Близнюківського району Харківської області. Ця обставина підтверджується тим, що на момент складання Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-03-00-000431 від 21.01.1996, ОСОБА_2 була членом КСП «Більшовик» Близнюківського району Харківської області, що підтверджується її трудовою книжкою; Протоколом №16 засідання правління колгоспу «Більшовик» від 02.11.1970 та Протоколом №1 загальних зборів членів колгоспу «Більшовик» від 19.01.1971; довідкою архівного відділу Лозівської районної Державної адміністрації Харківської області від 03.08.2021 №05- 34/10. Його покійна мати на момент складання списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-000431 від 21.01.1996, була членом КСП «Більшовик», та повинна бути занесена до цього списку, як особа, яка має право на отримання земельної частки (паю). Отже, на момент отримання КСП «Більшовик» Державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель даного КСП його мати мала право на земельну частку (пай). Він, як спадкоємець ОСОБА_2 , успадкував її право на отримання земельної частки (паю), у зв`язку з чим звернувся в суд за відновленням порушених прав. Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 16.12.2021 у задоволенні позовної заявиОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської областіпро визнання права на земельну частку (пай) відмовлено в повному обсязі. Рішення районного суду вмотивовано тим, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була внесена у список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Більшовик», який є Додатком до Державного акту на право колективної власності на землю від 21.01.1996, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай), хоча не була позбавлена такої можливості, тому за життя не реалізувала свого права на земельну частку (пай), та таке право не увійшло до спадщини, яку прийняв позивач. Позивач не погодився з таким рішенням та подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п.24 Постанови від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно якого не внесення до списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Тоді як докази того, що його мати (спадкодавець) на час реєстрації державного акту на право колективної власності була членом КСП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Посилаючись на висновки, викладені у постанові ВС КЦС від 20.05.2020 №294/1094/17, від 10.01.2019 у справі №696/1268/16-ц, від 07.03.2020 у справі №396/1683/18-ц, доводить, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.01.2022 відкрито апеляційне провадження. 07.02.2022 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило її доводи. Посилаючись на необґрунтованість просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін. 14.02.2022 Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти її задоволення. Вважає, що позивачем не надано доказів перебування спадкодавця ОСОБА_4 в членах колгоспу «Більшовик» на час його розпаювання, а трудова книжка містить відомості про трудові відносини з 1955 по 1982 рік. Крім того, ОСОБА_2 за життя не оскаржувала не включення її до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), не вирішувала питання щодо виділення їй такої частки, тому на момент смерті у неї було відсутнє право на земельну частку(пай),а тому такого права не набуває і позивач,як спадкоємець. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.02.2022 справа призначена до судового розгляду. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.02.2023 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду. Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином, у порядку, визначеному ч.ч.6,7 ст.128 ЦПК України, про судовий розгляд справи, а тому за правилами ч.2 ст.372 цього Кодексу їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2019, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_1 . Спадщина складається із: земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6320682500:01:000:0911, яка розташована на території Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області./а.с.11/ Відповідно до дублікату Трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_2 працювала у колгоспі «Більшовик» Близнюківського району Харківської області з 1955 року по 1982 рік./а.с.8,9/ Відповідно до Архівного витягу Архівного відділу Близнюківської РДА Харківської області від 23.12.2019 №01-45/94, у Протоколі №16 засідання правління колгоспу «Більшовик» Близнюківського району Харківської області від 02.11.1970 ухвалено рекомендувати загальним зборам прийняти в члени колгоспу ОСОБА_3 і наділити присадибною ділянкою; Протоколом №1 засідання правління колгоспу «Більшовик» Близнюківського району Харківської області від 19.01.1971 затверджено рішення правління колгоспу по прийому в члени колгоспу ОСОБА_3 /а.с.13/ У відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 25.09.2020 №31-20-11,1-7540/0/19-20 надана інформація про те, що відповідно до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства «Більшовик», що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-000431 від 21.01.1996, який виданий на підставі рішення Близнюківської районної ради народних депутатів, прізвище ОСОБА_2 не значиться./а.с.14/ Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №65781147 від 28.07.2021, заведена спадкова справа №65270586, спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.16/ Листом Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області від 28.07.2021 №325/02-14, повідомлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена спадкова справа №249/2019, до складу спадкоємців входить ОСОБА_1 /а.с.17/ Згідно інформації, викладеній у листі Архівного відділу Близнюківської РДА Харківської області від 03.08.2021 №05-34/10, відомостей про звільнення з членів колгоспу ОСОБА_4 протягом 1982-1997 років у документах архівного фонду колгоспу «Більшовик» Близнюківського району Харківської області не виявлено. Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області у відзиві на позов повідомила, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-000431 КСП «Більшовик» села Добровілля Близнюківського району Харківської області виданий 21.01.1996, зареєстрований 21.01.1996 у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №3. За даними управління у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Більшовик», що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-000431 від 21.01.1996 прізвище ОСОБА_2 не значиться./а.с.75-76/ Вказаний Державний акт та Список громадяни- членів КСП, що додається до цього акту, в матеріалах справи відсутні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 за свого життя не одержала сертифікат на земельну частку (пай), не була включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів КСП з питанням щодо внесення до такого списку чи до суду з відповідним позовом, тому не реалізувала свого права на земельну частку (пай), а отже таке право не входить до складу спадщини після її смерті. Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність їх не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів на свою користь. При цьому апеляційний суд враховує наступне. Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом. Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті у спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Із аналізу зазначених норм права можна зробити висновок про те, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку (пай). Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові ВС від 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19,від 03 червня 2020 року у справі № 748/1379/18, від 17 березня 2020 року, у справі № 396/1683/18-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц. Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Матеріалами справи підтверджується, що від 21.01.1996 (дати видачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Більшовик») до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не зверталася до загальних зборів членів КСП із питанням щодо внесення її до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай), хоча не була позбавлена такої можливості, тобто за свого життя ОСОБА_2 не реалізувала свого права на земельну частку (пай), а отже таке право не входить до складу спадщини. Враховуючи викладене, суди першої інстанцій зробив обґрунтований та законний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги, що не внесення його матері до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку, не спростовують того висновку, що вона упродовж майже двадцяти років не виявила свого бажання щодо реалізації права на земельну частку, а тому вона за життя таке право не набула та воно не входить до складу спадщини, яку прийняв позивач після її смерті. Не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом також доводи апеляційної скарги, обгрунтовані висновками ВС, викладеними у постановах від 20.05.2020 №294/1094/17, від 10.01.2019 у справі №696/1268/16-ц, від 07.03.2020 у справі №396/1683/18-ц, з посиланням на те, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю. По-перше, вказаний критерій щодо членства в КСВП для доведення права на земельну частку (пай), суд першої інстанції не відхиляв та аналізував. По-друге, зазначені позивачем в апеляційній скарзі висновки касаційної інстанції зроблені у справах з відмінними правовідносинами (справа №294/1094/17 член КСП (спадкодавець) помер до видачі Державного акту; справи №696/1268/16-ц, за №396/1683/18-ц позивач не був членом КСП). По-третє, такі доводи позивача ґрунтуються на викривленому тлумаченні зазначених висновків на власну користь, оскільки, факт членства громадянина в КСП на момент видачі державного акту на право колективної власності є основним аргументом для захисту права на земельну частку (пай) саме цієї особи, а не її спадкоємців. Не набуте спадкодавцем право не входить до спадкової маси. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Районний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а також узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносинах. З урахуванням викладеного апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27.07.2023. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Прядкіна