Постанова 4803 № 212/1119/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5292/21 Справа № 212/1119/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Голуб О.О. сторони: позивач- ОСОБА_1 відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року, ухваленого суддею Власенко М.Д. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 12 березня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ«Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, при виконанні трудових обов`язків. В обґрунтування позову зазначив, що з 2 жовтня 2019 року був прийнятий на дільницю №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» учнем прохідника 1 розряду з повним робочим днем у підземних умовах. 04 вересня 2020 року з ним стався нещасний випадок, про що був складений 11 вересня 2020 року акт розслідування нещасного випадку на виробництві. Внаслідок нещасного випадку він отримав СТ.ЗТГ. Забій грудної клітки. Забій, садно лівого стегна, шиї, грудної клітки. Закритий перелом с/3 та н/3 правого стегна зі зміщенням уламків. Виражений больовий синдром. Травма відноситься до категорії тяжких. Висновком МСЕК від 15 грудня 2020 року позивачу первинно встановлено 80 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва з 14 грудня 2020 року до 01 січня 2022 року з наступним переоглядом 01 грудня 2021 року, встановлено 2 групу інвалідності. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я і йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що після травмування він страждає від сильного фізичного болю, не спить нормально по ночам. Після встановлення йому інвалідності 2 групи, він був звільнений з підприємства і весь час перебуває вдома, від чого відчуває себе відірваним від соціуму та ущербним, не може вести нормальний спосіб життя, постійно потребує підтримки рідних. Пересувається за допомогою милиць, самостійно не може приготувати їжу, прийняти душ. Обмежений у рухах в правому суглобі ноги та у колінному суглобі, з допомогою милиць та палички відчуває себе невпевнено. Позивач, внаслідок отриманого трудового каліцтва, що супроводжується значною втратою працездатності та вказаними вище негативними наслідками, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, він позбавлений можливості вести активний спосіб життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 300 000 грн., яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ«Суха Балка», посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що Актом про нещасний випадок, який стався з позивачем встановлена і його вина, оскільки він не подбав про особисту безпеку та здоров`я, чим порушив ряд вимог Інструкції з охорони праці №10 для прохідника ПрАТ «Суха Балка». Відповідач вважає, що оскільки підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив неправильний висновок, поклавши обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди на ПрАТ «Суха Балка». Окрім того, Відповідач не погоджується і з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, стягнутої з підприємства на користь позивача, вважає його таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також критеріям ст.23 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу Відповідача, представник позивача, адвокат Калашникова І.В. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника Відповідача ОСОБА_2 , яка у повному обсязі підтримала вимоги і доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, представника позивача ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги Відповідача з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року по 21 грудня 2020 року працював на шахті «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» учнем прохідника 1 розряду з повним робочим днем у підземних умовах. Звільнений за станом здоров`я, що перешкоджає роботі, п. 2 ст. 40 КЗпПУ (копія трудової книжки (а.с.6). 04 вересня 2020 року з ОСОБА_1 при виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, а саме: о 17 годині 25 хвилин, під час буріння шпурів під анкерне кріплення, стоячи обличчям до вибою, ОСОБА_1 відчув удар по правій нозі в районі стегна шматком гірничої породи, який випав з покрівлі виробки, в результаті чого, він впав на лівий бік, а його праву ногу притиснуло куском гірничої маси до підошви гірничої виробки. ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: СТ.ЗТГ. Забій грудної клітки. Забій, садно лівого стегна, шиї, грудної клітки. Закритий перелом с/3 та н/3 правого стегна зі зміщенням уламків, що підтверджується виписним епікризом КП «Криворізька міська клінічна лікарня №8» (а.с.24). 11 вересня 2020 року на підприємстві відповідача було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 04 вересня 2020 року, форми Н-5, згідно висновку комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і складено Акт форми Н-1. Комісія встановила, що особами, дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку є: ОСОБА_4 - гірничий майстер дільниці №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», ОСОБА_5 в.о.начальника дільниці №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», ОСОБА_6 прохідник дільниці №7 шахти «Ювілейна» та ОСОБА_1 учень прохідника дільниці №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», який в процесі роботи не перевірив стан покрівлі гірничої виробки на наявність відшарування гірничої маси та не обібрав їх з безпечного місця, чим не подбав про особисту безпеку та здоров`я при виконанні робіт про проведенню гірничих виробок, чим порушив вимоги пунктів 1.19.6.6., 2.2.3,2.2.5,2.2.6 «Инструкции по охране труда №10 для проходчика» ПрАТ «Суха Балка», затвердженої наказом генерального директора ПрАТ «Суха Балка» №456 від 19 вересня 2018 року. (а.с.7-18). Висновком МСЕК від 15.12.2020 року позивачу первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою з 14 грудня 2020 року до 01 січня 2022 року з наступним переоглядом 01 грудня 2021 року, встановлена 2 група інвалідності. (а.с.20). Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що позивачу внаслідок ушкодження здоров`я під час нещасного випадку на підприємстві відповідача заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування, оскільки трудове каліцтво позивача, завдає йому фізичного болю та душевних страждань, яке виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і не може погодитись із доводами відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої в Відповідача на користь позивача, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України). Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини. Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок. Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Так, Актом розслідування нещасного випадку від 11 вересня 2020 року встановлено та підтверджено, що факт настання нещасного випадку відбувся при виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди. Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Актом розслідування нещасного випадку, що стався 04.09.2020 встановлено, що особами, дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку є: ОСОБА_4 - гірничий майстер дільниці №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», ОСОБА_5 в.о.начальника дільниці №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», ОСОБА_6 прохідник дільниці №7 шахти «Ювілейна» та ОСОБА_1 учень прохідника дільниці №7 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», який в процесі роботи не перевірив стан покрівлі гірничої виробки на наявність відшарування гірничої маси та не обібрав їх з безпечного місця, чим не подбав про особисту безпеку та здоров`я при виконанні робіт про проведенню гірничих виробок, чим порушив вимоги пунктів 1.19.6.6., 2.2.3,2.2.5,2.2.6 «Инструкции по охране труда №10 для проходчика» ПрАТ «Суха Балка», затвердженої наказом генерального директора ПрАТ «Суха Балка» №456 від 19 вересня 2018 року. Акт, складений за фактом настання нещасного випадку підприємством Відповідача не оскаржувався. Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства. Доводи відповідача щодо вини самого позивача у настанні нещасного випадку, колегія суддів з наведених вище підстав відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, стягнутої судом з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача ОСОБА_1 . Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, врахував ступінь втрати ним професійної працездатності 80% з встановленням другої групи інвалідності у молодому віці 20 років, що він втратив роботу та можливість нормальних життєвих і виробничих стосунків, він постійно потребує сторонньої допомоги не маючи змоги самостійно пересуватись та самостійно себе обслуговувати та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення компенсацію у сумі 200 000 грн., з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди, інші доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 27 липня 2021 року. Головуючий: Судді: