Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3209/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7006/21 Справа № 212/3209/21 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач- ОСОБА_1 відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачаПриватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року, ухваленого суддею Борис О.Н. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 13 травня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Толстих О.Ю., звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка»), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача прохідником. 26.01.2009 року під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача ОСОБА_1 отримав травму. Факт травмування позивача комісією з розслідування нещасного випадку визнано пов`язаним з виробництвом. Висновком МСЕК позивачу встановлено 20 % втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у побуті у зв`язку із фізичним станом викликаним виробничою травмою. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 90 000,00 грн., які просив суд стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 13 травня 2021 року позовні вимогиОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) гривень 00 копійок, без врахування податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Пприватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 908,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач, будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що позивач ОСОБА_1 сам винен у нещасному випадку, який призвів до трудового каліцтва, що встановлено актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 26.04.2009, де зазначено, що ОСОБА_1 не вжив заходів по забезпеченню особистої безпеки при пересуванні гірничою виробкою, чим порушив вимоги 1.15.2 «Інструкції з охорони праці для прохідника» п.3.1 (д.з) «Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Суха Балка». Відповідач вказує на те, що позивачем надано довідку МСЕК від 14.07.2020, в якій встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20% повторно, а первинну довідку суду не надано. Відповідач вважає, що оскільки підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково зробив висновок про обов`язок підприємства відшкодувати позивачу моральну шкоду. Окрім того, Відповідач вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом з Відповідача на користь позивача не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та критеріям ст.23 ЦК України. Також, відповідач вважає, що судом надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди, та як наслідок ухвалення незаконного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 17.02.2003 року по 02.09.2020 року працював у підземних умовах з повним робочим днем на шахтах ПрАТ «Суха Балка», 02.09.2020 року звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію згідно ст.38 КЗпП України (а.с.18-22). У відповідності до Акту розслідування нещасного випадку, що стався 26.01.2009 року о 10-00 год. з прохідником шахти ОСОБА_2 , останній отримав закритий злам середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті. Нещасний випадок з прохідником дільниці №5 ОСОБА_1 вважається пов`язаним з виробництвом та складається акт за формою Н-1. Комісія вважає, що особами дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку є ОСОБА_1 прохідник дільниці №5, ОСОБА_3 гірничий майстер дільниці №5, ОСОБА_4 (а.с.13-15). Відповідно до Акту №4 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 26.04.2009 під час нещасного випадку, який стався 26.01.2009 року о 10-00 годині, ОСОБА_1 отримав закритий злам середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті (а.с.9-12). Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА №052799 від 14.07.2020 позивачу ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності з переоглядом 10.07.2022. (а.с. 16). Згідно виписки з амбулаторної картки КНП «Криворізька міська лікарня№5» Криворізької міської ради» ОСОБА_1 знаходиться під наглядом в лікувально-профілактичному закладі з 2012 року. ОСОБА_1 отримав виробничу травму 26.01.2009. Знаходився на лікуванні у відділенні травматології 5 МЛ оперований, в подальшому знаходився на амбулаторному лікуванні у травматолога. Хворий оглянутий МСЕК , отримав 20% втрати працездатності (а.с.17). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, тому роботодавець зобов`язаний відшкодувати спричинену позивачу втратою здоров`я моральну шкоду. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та не погоджується із доводами сторони відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та щодо завищенного розміру відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступних підстав. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача. У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, стягнутої судом з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача ОСОБА_1 . Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, врахував ступінь втрати ним професійної працездатності через отриману виробничу травму 20%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення компенсацію моральної шкоди у сумі 63 000 грн., з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, інші доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 16 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: