Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/9490/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4519/21 Справа № 212/9490/20 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватного акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року, яке постановлено суддею Пустовіт О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 лютого 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.09.2020 року позивачу було встановлено професійне захворювання Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН другого ступеня. Висновком МСЕК від 15.12.2020 року йому встановлено 30% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності. Позивач тривалий час переносить фізичні страждання, його турбує задишка, яка виникає навіть при незначному фізичному навантаженні та сильний приступообразний кашель. Після приступів в нього виникає загальна слабкість, запаморочення та головний біль. Від дотримання професійного захворювання він переносить моральні страждання, переживання, фізичні болі та інші негативні наслідки. Вважає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому причинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 204 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 100 000,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 1000,00 гривень. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення викладені в п. 3 Пленуму ВС України у Постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». При працевлаштуванні позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим. Судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, наданого відзиву, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач у період з 07.07.1997 року по 26.11.1997 року працював в підземних умовах праці на посаді гірника, з 26.11.1997 року по 18.02.1998 року на посаді підземного прохідника, з 18.02.1988 року по 26.04.2005 року на посаді підземного машиніста електровозу,з 26.04.2005 року по 01.03.2010 на посаді підземного гірничого майстра ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». 27.05.2019 року позивача звільнено з зщайманої посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 22-25) Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.10.2020 року за формою П-4 позивачу встановлено професійне захворювання Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН другого ступеня. Згідно інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 23.09.2019 року умови праці ОСОБА_1 на посаді майстра гірничого дільниці №3 шахти ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка» відносяться: за вмістом аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі». Загальна оцінка умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі».(а.с. 1013) Відповідно до п. 7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.10.2020 року хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи на шахті ім. Фрунзе підземним майстром гірничим з 26.04.2005 по 27.05.2019, видавав наряди робітникам на виконання робіт, в підземних умовах відвідував робочі місця, перевіряв несправність машин та обладнання, забезпечував безпечну організацію робіт на дільниці у зміні. При цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Згідно медичного висновку ЛЕК УНДІПМ від 29.09.2020 №1572 підставою для встановлення професійних захворювань також послужив профмаршрут з 18.02.1998-26.04.2005 підземний машиніст електровоза ш. ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка». В п.8 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є концентрація пилу з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму концентрацію в 2,6 рази по ГОСТ 12.1.005-88 Відповідно до п. 20 Акту враховуючи роботу позивача впродовж 21 років 3 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та неодноразову зміну керівництва в структурному підрозділі, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативні акти, встановити неможливо. Висновком МСЕК від 15.12.2020р. позивачу первинно було встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності по ХОЗЛ, до 01.12.2022 року та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.12.2021 року. Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійні захворювання, отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і воно пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.10.2020 року, причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є концентрація пилу з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму концентрацію в 2,6 рази по ГОСТ 12.1.005-88 Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, 21 років 03 міс., відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 30 %, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: