Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/174/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 р.Справа № 480/174/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 (суддя Опімах Л.М.; м. Суми; повний текст рішення складено 19.04.2021) по справі № 480/174/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: 05 січня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також позивач - ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (надалі також - відповідач) в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення 1 сесії 8 скликання Липоводолинької селищної ради від 08.12.20 "Про затвердження старости Калінінського старостинського округу"; - поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язків старости Калінінського старостинського округу Липоводолинської селищної ради допустивши рішення суду в частині поновлення на посаді виконуючого обов`язків старости Калінінського старостинського округу Липоводолинської селищної ради; - стягнути з Липоводолинської селищної ради на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул за термін з 08.12.20 по дату постановлення судом рішення по справі. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Липоводолинської селищної ради ( код ЄДРПОУ 04390972, вул.Роменська,10, смт.Липова Долина, Сумська область,42500), третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що з моменту покладення на нього виконання обов`язків старости Калінінського старостинського округу, тобто з 01.08.2019, його виборні повноваження сільського голови с. Калінінське були припинені, а з позивачем фактично був укладений строковий трудовий договір, тому позивач вважає. що всі трудові відносини з ним в т.ч. звільнення з посади повинні були відповідати вимогам чинного законодавства в т.ч. Кодексу Законів про Працю України. В той же час, позивача позбавили повноважень в.о. старости на підставі пп. 4 п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 16.04.2020 р. № 562, яким не передбачено припинення повноважень виконуючих обов`язків старост сіл. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що рішенням Липоводолинської селищної ради Сумської області від 01.08.2019 відповідно до ч.2,3 статті 14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» до проведення перших виборів старости Калінінського старостинського округу виконання обов`язків старости на території селища Суха Грунь, сіл Веселе, Галаївець , Легуші та Чирвине покладено на позивача ОСОБА_1 ( а.с.13). 08.12.20 рішенням першої сесії восьмого скликання Липоводолинської селищної ради Сумської області затверджено на посаду старости Калініського старостинського округу ОСОБА_2 ( а.с.15). Зазначене стало підставою для внесення запису 08.12.2020 в трудову книжку позивача про припинення повноважень на підставі пп. 4 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020 №562-ІХ ( а.с.11-12) В період часу з 16.11.2020 по 18.12.2020 позивач знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності ( а.с.18-20), за цей період позивачу було у повному обсязі профінансовано матеріальне забезпечення як застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування України ( а.с.64-66). Позивач, вважаючи свої права та інтереси порушеними рішенням 1 сесії 8 скликання Липоводолинької селищної ради від 08.12.20 "Про затвердження старости Калінінського старостинського округу", звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки служба позивача в органах місцевого самоврядування була припинена на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад". Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами частини першої статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2006 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено: посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Частиною першою статті 3 Закону № 2493-ІІІ передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (частина третя статті 7 Закону № 2493-ІІІ). Правилами статті 20 Закону № 2493-ІІІ визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" цим та іншими законами України. Згідно з частиною першою статті 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на грудень 2020 року) староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. 14.05.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020 №562-IX. Підпунктами 1-4 пункту 2 Розділу ІІ цього Закону установлено: 1) визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснюються на основі затверджених Кабінетом Міністрів України перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, областей; 2) у 2020 році перші місцеві вибори депутатів сільських, селищних, міських рад і відповідних сільських, селищних, міських голів територіальних громад, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, проводяться одночасно з черговими місцевими виборами 2020 року; 3) вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, не проводяться; 4) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту. Аналогічні приписи містяться у Законі України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" від 17.11.2020 № 1009-IX, яким внесені зміни до п. 61 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (набув чинності 06.12.2020), якими передбачено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади) (підпункт 1). Таким чином, Законом встановлено граничний термін перебування старости на займаній посаді. Закінчення такого строку перебування на виборній посаді має наслідком припинення повноважень за посадою, тобто відбувається фактичне звільнення з посади. У цій справі судом встановлено, що повноваження ОСОБА_1 , який виконував обов`язки старости Калінінського старостинського округу Липоводолинської селищної ради, припинилися з набуттям повноважень сільською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, та затвердженням Липоводолинькою селищною радою на посаду старости Калінінського старостинського округу ОСОБА_2 , про що Липоводолинькою селищною радою прийнято відповідне рішення 08.12.2020. Припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування здійснюється в межах проходження служби в органах місцевого самоврядування і через це має свої особливості. Так, фактично особа вважається звільненою з посади з підстав припинення повноважень на виборній посаді. Отже, служба ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування була припинена на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад". При цьому, законодавець не ставить в залежність припинення повноважень до перебування чи не перебування особи на лікарняному. Така позиція законодавця обумовлена тим, що, у даному випадку, повноваження припиняються у зв`язку з обранням на цю посаду іншої особи, яка приступає до своїх обов`язків у конкретну дату. Така дата не може залежати від перебування на лікарняному іншої особи, що раніше виконувала ці обов`язки (перебувала на посаді). В іншому випадку, складеться ситуація, коли в одному старостинському округу буде два старости. Отже, враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не порушив прав позивача у спірних правовідносинах, повноваження ОСОБА_1 , як посадової особи органу місцевого самоврядування, були припинені не з ініціативи відповідача, а у відповідності до вимог закону. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року по справі № 480/174/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 26.07.2021 року