Постанова 4850 № 360/3298/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року справа №360/3298/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3298/20 (суддя в І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області, Військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ Луганської області про визнання протиправним та скасування запису про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та коштів в рахунок компенсації завданої моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лисичанської міської ради Луганської області (далі відповідач-1), Військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області (далі відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 25 вересня 2020 року (а.с.34-44), просив визнати протиправним та скасувати запис № 18 у трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з посади міського голови м. Лисичанська з 04 серпня 2020 року; поновити ОСОБА_1 на посаді міського голови з 04 серпня 2020 року; стягнути з Лисичанської міської ради Луганської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 серпня 2020 року по день звернення до суду з цим позовом 03 вересня 2020 року в сумі 39 262,86 грн; стягнути з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2015 року за результатами чергових виборів міського голови м. Лисичанська Луганської області його обрано міським головою. Відповідну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії. 04 серпня 2020 року начальником відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради Шенькарук Світланою Михайлівною до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис № 18 про звільнення позивача з посади міського голови м. Лисичанська з 04 вересня 2020 року. Позивач вважав, що вказаний запис до трудової книжки внесено з грубим порушенням вимог Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР), без видання відповідного розпорядження міського голови, що є підставою для звернення до суду із цим позовом. За унормуванням статті 42 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Частиною другою статті 79 Закону № 280/97-ВР передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень, а також у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» (далі Закон № 141-VIII) у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів). Указ Президента України від 27 липня 2020 року № 293/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» опубліковано у газеті «Урядовий кур`єр» № 144 (6758) від 29 липня 2020 року. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування. Відповідно до статті 7 Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-ІІІ) правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 280/97-ВР. Фактичне звільнення ОСОБА_1 відбулося в день внесення відповідного запису до його трудової книжки. Станом на дату звільнення позивача і на сьогодні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про державну реєстрацію органу місцевого самоврядування - Лисичанська міська рада Луганської області (ідентифікаційний код 26522196). Міський голова в межах своїх повноважень при наявності відповідного рішення міської ради про дострокове припинення повноважень міського з голови, видає розпорядження про звільнення як рішення з кадрових питань та щодо проведення остаточного розрахунку з особою. Виключно міському голові та секретарю ради, який виконує повноваження міського голови, надані дискреційні повноваження щодо звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування шляхом видання відповідного розпорядження з кадрових питань. Здійснення таких дискреційних повноважень, як звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування має відбуватися в рамках встановленої процедури з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права і принципу законності. На дату внесення запису про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 Лисичанська міська рада Луганської області не приймала рішення ані про звільнення, ані про дострокове припинення його повноважень. Враховуючи Указ Президента України від 27 липня 2020 року № 293/2020 та положення частини першої статті 3 Закону № 141-VIII, з 29 липня 2020 року були припинені повноваження начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради Шенькарук С.І., яка внесла запис про звільнення ОСОБА_1 до його трудової книжки. Оскільки запис про звільнення позивача зі штатної посади органу місцевого самоврядування - Лисичанської міської ради Луганської області внесено до трудової книжки особою ( ОСОБА_2 ), повноваження якої припинені у встановленому законодавством порядку, та без видання відповідного розпорядження міського голови про звільнення, то такий запис є незаконним та протиправним. З посиланням на положення статей 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), позивач просив позовні вимоги задовольнити, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39 262,86 грн та грошові кошти в сумі 10 000,00 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі наведені аналогічні доводи, якими було мотивовано позов. Апелянт наголошує, що місцевим судом прийнято рішення без здійснення повного та всебічного правового аналізу конкретних обставин процедури звільнення позивача з займаної посади. У відзиві на апеляційну скаргу Військово-цивільною адміністрацією м. Лисичанськ Луганської області висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 постановою Лисичанської міської виборчої комісії Луганської області від 10 листопада 2015 року № 77 «Про реєстрацію Лисичанського міського голови» зареєстрований Лисичанським міським головою (а.с.73). Рішенням Лисичанської міської ради Луганської області сьомого скликання від 17 листопада 2015 року № 1/1 «Про підсумки виборів депутатів Лисичанської міської ради та Лисичанського міського голови» інформацію голови Лисичанської міської виборчої комісії Луганської області про реєстрацію депутатів Лисичанської міської ради і Лисичанського міського голови, обраних на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року, прийнято до відома (а.с.72). Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки від 04 січня 2011 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 17 листопада 2015 року обрано Лисичанським міським головою, 17 листопада 2015 року складено присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування (а.с.48-51). Лисичанська міська рада Луганської області є органом місцевого самоврядування та в установленому законом порядку зареєстрована юридичною особою, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.26-27). Указом Президента України від 27 липня 2020 року № 293/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області. Указ набрав чинності з дня його опублікування 29 липня 2020 року (а.с.17-18). Військово-цивільна адміністрація міста Лисичанськ Луганської області як юридична особа зареєстрована 03 серпня 2020 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.122-124). Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки від 04 січня 2011 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 04 серпня 2020 року звільнено у зв`язку з достроковим припиненням повноважень, абзац другий частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР, на підставі Указу Президента України від 27 липня 2020 року № 293/2020, абзацу п`ятого частини першої статті 3 Закону № 141-VIII (а.с.48-51). У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань також наявна інформація про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 згідно з абзацом другим частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР, на підставі Указу Президента України від 27 липня 2020 року № 293/2020, абзацу п`ятого частини першої статті 3 Закону № 141-VIII (а.с.26-27). Запис про звільнення ОСОБА_1 у дублікаті трудової книжки від 04 січня 2011 року серії НОМЕР_1 засвідчений печаткою відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради Луганської області та підписом начальника відділу юридичної та кадрової роботи Світланою Шенькарук, до повноважень якої відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 та підпункту 5.5.4.1 пункту 5.5.4 Положення про відділ юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради, затвердженого рішенням Лисичанської міської ради Луганської області від 04 липня 2019 року № 67/1012 «Про внесення змін до Положення про відділ юридичної та кадрової роботи», було віднесено ведення трудових книжок та внесення відповідних записів до трудових книжок керівників та посадових осіб виконавчих органів міської ради (а.с.51,94,94зв.- 97). Отже, ОСОБА_1 був посадовою особою місцевого самоврядування та проходив публічну службу в органах місцевого самоврядування. Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус в відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон № 280/97-ВР (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон № 2493-ІІІ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування. Відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Згідно зі статтею 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Згідно з абзацом другим статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах. Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посаду сільського, селищного, міського голови, старости в порядку, встановленому Законом № 280/97-ВР (абзац другий частини першої статті 10 Закону № 2493-III). Статтею 20 Закону № 2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […] Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» (частина шоста 12 Закону № 280/97-ВР). Частиною першою статті 42 Закону № 280/97-ВР регламентовано, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону. У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» або Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах (частина друга статті 42 Закону № 280/97-ВР). Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п`ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови. Таке клопотання розглядається Верховною Радою України не пізніше ніж у дев`яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень відповідного сільського, селищного, міського голови. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону № 280/97-ВР повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану». Частиною п`ятою статті 78 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації. Згідно з абзацом другим частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені також у випадках, передбачених Законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану». Пунктом 3-1 частини одинадцятої статті 79 Закону № 280/97-ВР закріплено, що повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених в абзаці другому частини другої цієї статті, - з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 141-VIII (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом. Частиною другою статті 1 Закону № 141-VIII визначено, що військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до абзаців другого, п`ятого частини першої статті 3 Закону № 141-VIII у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів). З вищевказаних положень законодавства слідує, що в день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту автоматично припиняються повноваження відповідної ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування. Так, Указом Президента України від 27 липня 2020 року № 293/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», який набрав чинності з 29 липня 2020 року, утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області. Відповідно, з 29 липня 2020 року припинені повноваження Лисичанської міської ради Луганської області, її виконавчих органів, міського голови та всіх посадових осіб. Судами встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 03 серпня 2020 року внесений запис про реєстрацію Військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 43745697, тому з цього дня вказана юридична особа набула правосуб`єктності та до неї перейшли повноваження Лисичанської міської ради Луганської області, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування. Слід також зауважити, що Закон № 141-VIII не містить механізму реалізації «припинення повноважень» органу місцевого самоврядування, його виконавчих органів та посадових осіб. Однак, повноваження посадових осіб органу місцевого самоврядування припиняються достроково в силу прямої норми Закону № 280/97-ВР пункту 3 частини першої статті 78 та пункту 3-1 частини одинадцятої статті 79 цього Закону, тому не потребують та не залежать від видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про їх припинення. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 805/4702/18 та постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17. В постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17 Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень частин одинадцятої, дванадцятої статті 3 Закону № 141-VIII вбачається, що з моменту утворення Військово-цивільної адміністрації (державної реєстрації як юридичної особи) до останніх переходять повноваження відповідних органів місцевого самоврядування, а відтак органи місцевого самоврядування припиняють виконувати свої повноваження, закріплені в Законі № 280/97-ВР. За встановлених обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що з 29 липня 2020 року повноваження Лисичанського міського голови ОСОБА_1 припинені достроково з підстав, зазначених в абзаці другому частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР, що має наслідком звільнення позивача з посади без видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про припинення повноважень міського голови. Абзацами другим, четвертим пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі Інструкція № 58), передбачено, що до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Абзацом першим пункту 2.26 глави 2 Інструкції № 58 передбачено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Главою 4 Інструкції № 58 врегульовані питання щодо видачі трудової книжки у разі звільнення. Так, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення (абзаци перший, п`ятий пункту 4.1 глави 4 Інструкції № 58). Пунктом 2.10 глави 2 Інструкції № 58 визначено, що: у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки; у такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання; у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення; при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України). З огляду на наведені положення, правильним є висновок місцевого суду, що поновлення на попередній роботі, визнання протиправним та скасування запису у трудовій книжці про звільнення з посади та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законодавчо визначеними способами захисту права особи на працю від порушень з боку роботодавця щодо незаконного звільнення з роботи. Однак, в даному випадку судами таких обставин не встановлено. Як вже вище вказано, звільнення позивача не залежало від волевиявлення роботодавця, а відбулося в силу імперативних приписів закону, тому визначений статтею 235 Кодексу законів про працю України спосіб захисту прав незаконно звільненого працівника в даному випадку є незастосовним. При цьому з огляду на наведені вище імперативні приписи закону, помилковими є доводи апелянта щодо необхідності видання міським головою чи секретарем ради в даному випадку розпорядження про звільнення. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право на судовий захист передбачає можливість суб`єкта права чи охоронюваного законом інтересу звернутися до суду за захистом цього права чи інтересу у разі їх порушення або оспорення. З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України та пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка вважає, що має/мало місце порушення її прав, свобод, охоронюваних законом інтересів у публічно-правових відносинах. Однак обов`язковою умовою реалізації судового захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду. З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. За наслідками судового розгляду суди дійшли висновку, що записом про звільнення у трудовій книжці не порушуються права, свободи чи інтереси позивача. У межах спірних правовідносин відсутність оскаржуваного запису у трудовій книжці порушувала б права позивача, оскільки відсутність запису про звільнення у трудовій книжці створює позивачу перешкоди у подальшому працевлаштуванні на роботу. Відтак, з огляду на відсутність законодавчо закріпленого іншого механізму, вчинення відповідного запису в трудовій книжці відповідальним працівником ради узгоджується з принципами, викладеними в ч.2 ст. 2 КАС України, зокрема, обґрунтованості та пропорційності. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування запису № 18 у трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з посади міського голови м. Лисичанська з 04 серпня 2020 року, поновлення на посаді міського голови з 04 серпня 2020 року та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити. Позовні вимоги про стягнення з Лисичанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10 000,00 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди також слід залишити без задоволення, з огляду на таке. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Згідно із пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 5 цієї постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки у межах спірних правовідносин відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а вимога про стягнення коштів в рахунок компенсації завданої моральної шкоди є похідною, правильним є висновок місцевого суду, що така вимога задоволенню також не підлягає. Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідачі, які є суб`єктами владних повноважень, свою позицію довели та обґрунтували її належним чином, надали належні та допустимі докази правомірності своїх дій та рішень. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи, на підставі яких місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 360/3298/20 залишити без змін. Повне судове рішення 13 травня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Суддя А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук