Ухвала КЦС ВС № 128/2246/20

УХВАЛА 08 липня 2021 року м. Київ справа №128/2246/20 провадження № 61-7855ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, ВСТАНОВИВ : 05 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання належним чином оформленої касаційної скарги з зазначеним належним чином місцем проживання одного з відповідачів, підстави касаційного оскарження, її обґрунтування, підписання скарги належним чином, а також викладення змісту скарги без завуальованих образливих висловів, направлених на приниження інших осіб, надання їм особистісної характеристики. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року ОСОБА_1 надала іншу редакцію касаційної скарги, якою не усунула її недоліки у повному обсязі. Так скаржник виконала вимоги ухвали Верховного Суду в частині зазначення підстави касаційного оскарження, її обґрунтування, а також зазначення адреси одного з відповідачів і належного підписання змісту касаційної скарги особою, яка її подала. Натомість, всупереч вимогам ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно подала касаційну скаргу, зміст якої містить завуальовані образливі вислови для демонстрування особистої суб`єктивної думки щодо суду (суддів), процесуальних дій суду, для демонстрування особистого відношення до країни-агресора, в якій мешкає відповідач ОСОБА_4 , та до Закону України «Про судовий збір» і виконання його вимог. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14 виклала правовий висновок про те, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)) Таким чином, в дотримання принципу формування єдиної правозастосовчої практики, суд касаційної інстанції відповідно до вищевказаного правового висновку не може розглядати касаційну скаргу, зміст якої містить завуальовані образливі вислови, Враховуючи те, що суд касаційної інстанції вже акцентував увагу скаржника, зокрема, і на цьому недоліку касаційної скарги, проте, скаржником цю вимогу не було виконано, то касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду. Таким чином, станом на 08 червня 2021 року вимоги ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року скаржником не виконані в повному обсязі, недоліки касаційної скарги не усунуті. За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. Оскільки станом на 08 липня 2021 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, тому касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику. Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року повернути скаржнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш