Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 675/2671/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 675/2671/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Янішевська Оксана Станіславівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 29 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Дацишиної М.В., представника відповідача: Марчук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дацишиної Мирослави Валентинівни на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України, в якому просив: визнати протиправними дії Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)»; скасувати постанову про поміщення засудженого в ДІЗО, карцер установи від 13.08.2019 року; стягнути моральну шкоду та кошти на лікування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Засуджений посилався на те, що під час відбування покарання 06 серпня 2019 року на нього було складено рапорт про порушення п.2 р.2 правил внутрішнього розпорядку, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 о 14 год. 15 хв. відмовився від переведення з камери № 7 до камери № 13, на законні вимоги припинити порушення не реагував, вступив у словесну суперечку. На підставі вказаного рапорту в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 13 серпня 2019 року прийняв рішення про поміщення ОСОБА_1 в карцер установи строком на 7 днів без виводу на роботу. Сам ОСОБА_1 вказує, що 06 серпня 2019 року перебував у камері №7 один. В цей час, вказував засуджений, у нього виникли проблеми із здоров`ям, з`явилось шкірне захворювання, з приводу якого він звернувся з заявою до чергового працівника установи для направлення у медичну частину, однак був оглянутий лікарем лише наступного дня. ОСОБА_1 вважав, що через стан його здоров`я він не підлягав переведенню до інших засуджених. Позивач посилався на те, що про причини його відмови перейти у камеру до інших засуджених його ніхто не запитував, перевірка з цього приводу належним чином не проводилась. ОСОБА_1 зазначав, що відбув стягнення у вигляді утримання у карцері установи протягом семи діб незаконно. При цьому позивач зазначав, що внаслідок того, що на нього незаконно було накладено стягнення, яке він відбув повністю, йому була нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав засуджений у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього. В зв`язку з заподіянням моральної шкоди службовими особами Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», ОСОБА_1 просив її стягнути у розмірі 4500,00 грн.. В подальшому позивач збільшив суму моральної шкоди до 130000,00 грн. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідачем на апеляційну скаргу до суду подано відзив в якому, з наведених у відзиві підстав, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржене судове рішення - без змін. В судовому засіданні заявлені вимоги позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні. Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 06 серпня 2019 року о 14 год.15 хв. засуджений ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився виконати вимогу адміністрації установи щодо переведення з камери №7 до камери №13 сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі, вступив в словесну суперечку з працівниками установи чим допустив порушення Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань. Згідно ч. 1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за №1010/32462, у редакції, яка діяла станом на 06серпня 2019 року, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. ОСОБА_1 був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що підтверджуються відповідною розпискою ОСОБА_1 від 16 липня 2018 року, копія якого додана до матеріалів справи. Відповідно до вимог ч.3 ст.107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Згідно п.1 р.ХХІІІ Нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень. 06 серпня 2019 року начальник оперативного відділу звернувся до в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» з рапортом про надання дозволу на переведення засудженого ОСОБА_1 з камери №7 до камери №13 з оперативно-режимних міркувань. Такий дозвіл був отриманий 06 серпня 2019 року. Вказані обставини підтверджуються наданою Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» копією рапорту з відповідними резолюціями. Згідно рапортів молодшого інспектора ВНБ ОСОБА_2 та ЗЧПНК ОСОБА_3 від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від переведення з камери №7 до камери №13, на законні вимоги припинити порушення не реагував, вступив у словесну суперечку. ОСОБА_1 у судовому засіданні свою поведінку пояснив тим, що 06 серпня 2019 року він не міг перейти з камери №7, де він утримувався один, до камери №13 з іншими засудженими, за станом здоров`я. ОСОБА_1 зазначив, що з приводу незадовільного стану здоров`я він давав відповідну заяву, яку передав інспектору ОСОБА_2 , однак лікар його 06 серпня 2019 року не приймав та не оглядав, а заява зникла. Допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт факт відмови засудженого ОСОБА_1 06.08.2019 року від переведення з камери № 7 до камери №13. При цьому, свідки повідомили про відсутність у той день у ОСОБА_5 скарг на стан здоров`я. Свідок ОСОБА_2 заперечив ту обставину, що ОСОБА_5 06 серпня 2019 року надавав йому письмову заяву про надання медичної допомоги. Натомість свідок ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_5 після пропозиції перейти до камери №13 почав обурюватись та кричати, на зауваження припинити порушення не реагував. При цьому, свідок ОСОБА_4 вказав, що по факту відмови ОСОБА_5 від переведення з камери до камери, працівниками оперативного відділу установи проводилось службове розслідування. За результатами службового розслідування, затвердженого в.о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 12 серпня 2019 року, копія якого додана до матеріалів справи, його висновком підтверджено факт порушення ОСОБА_5 встановленого порядку відбування покарання 06 серпня 2019 року. Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що саме він проводив перевірку з приводу відмови ОСОБА_5 06 серпня 2019 року від переведення з камери № 7 до камери №

13. Підставою відмови від переведення в іншу камеру ОСОБА_5 вказував власну хворобу, однак перевіркою не підтверджено звернення засудженого за медичною допомогою 06 серпня 2019 року. Крім того, згідно висновків медичних працівників, хвороба ОСОБА_5 не перешкоджала йому знаходитись у загальній масі засуджених, а в подальшому і відбувати стягнення. Відповідно до вимог п.3 р. ХХVІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018року № 2823/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462, у редакції, яка діяла станом на 06 серпня 2019 року, порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в місцях позбавлення волі визначається Основами законодавства України про охорону здоров`я. В установах виконання покарань здійснюються: - клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров`я, при виявленні хвороб - надання медичної допомоги та встановлення працездатності; - амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування в закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України. Особи, які прибувають до установ виконання покарань, підлягають обов`язковому медичному обстеженню. Результати обстеження, які містять дані психічного та соматичного стану, лабораторних аналізів реєструються в медичних картах засуджених. Надання медичної допомоги засудженим закладами охорони здоров`я здійснюється відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за №990/25767 (із змінами). Засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров`я, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться в медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичних частин установ виконання покарань. За потреби їм надається екстрена медична допомога в закладах охорони здоров`я. Засуджені, які відбувають покарання в дільницях соціальної реабілітації, за рекомендацією лікаря та постановою про направлення засудженого на лікування до медичної частини виправної колонії проходять лікування в медичній частині виправної колонії, а засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, для проходження стаціонарного лікування за постановою про направлення засудженого на лікування до закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України направляються до закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до долученої копії медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 , 06 серпня 2019 року записи відсутні. 07 серпня 2019 року наявний запис про огляд та поставлений діагноз про початкову стадію захворювання. 11 вересня 2019 року наявний запис про проведення контрольного огляду з відміткою, що подальше лікування не потребується. Вказані обставини підтверджуються і наданою відповіддю завідувача Хмельницької міської медичної частини філії ЦОЗ ДКВС України в Хмельницькій області №106 від 19 березня 2020 року. Допитаний в якості свідка лікар медичної частини ОСОБА_7 суду пояснив, що дійсно 07 серпня 2019 року проводив огляд засудженого ОСОБА_5 та поставив йому діагноз. Разом з тим, свідок зазначив, що захворювання, яке було виявлене у ОСОБА_5 , дозволяло йому перебувати у загальній масі засуджених та не становило загрози для інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. За невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися заходи стягнення, передбачені ст.132 КВК України. Відповідно до постанови в.о. начальника Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 13.08.2019 року, засудженого ОСОБА_1 поміщено в карцер строк до 7 діб без виходу на роботу. Колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначена постанова щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом. Вказаний факт не було спростовано вході судового розгляду справи. Відмовляючи у відшкодуванню заявленої моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено протиправності рішення в.о.начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 13 серпня 2019 року. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає, що вимога по відшкодуванню моральної шкоди є похідною від попередньої, в задоволенні якої відмовлено, а тому і в зазначеній частині оскаржене рішення є правомірним. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дацишиної Мирослави Валентинівни залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 липня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.