Постанова 4856 № 675/683/17

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 675/683/17 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Янішевська Оксана Станіславівна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 22 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Марчука О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2020 року (місце ухвалення - м.Ізяслав Хмельницької області, повний текст складено - 14.07.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними дій, у якому просив визнати, що адміністрація установи навмисно, володіючи інформацією щодо встановлених норм жилої площі приміщень для утримання засуджених, розміщувала позивача у камерах з порушенням таких норм, що не відповідає вимогам національного законодавства та міжнародним стандартам. За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 14 червня 2019 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Державну казначейську службу України. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що порушення його прав спричинило йому значної моральної шкоди, яка полягає у відчутті безпорадності, просторової скутості, яку він оцінив у суму 21000 грн, які просив стягнути з Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)». З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, позивач просив суд визнати незаконним його утримання у камерах з порушенням встановлених норм житлової площі протягом 2015 - 2018 років, тобто до дня вибуття з Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 17 серпня 2018 року - у камерах №№ 8, 1, 7, 49, 13, 40, 41, 21, 42, 39, 10, 23, 18, 47, 27, 23, 20, 43, 46, 13, 37, 33, 22, 34, 35, 44, 19, у період з 30 травня 2019 року по 01 серпня 2019 року, з 31 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року - у камерах №№ 17,

18. Позивач просив стягнути 72400 грн моральної шкоди. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Згідно з ч. 1 ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів. Відповідно до витягу зі звіту за результатами моніторингового візиту працівників Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Замкової виправної колонії (№58) ( т. 1, а. с. 46-52), вказівок заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури від 23.12.2016 року №72-13903 вих-16 та від 28 липня 2016 року №72-8529 вих-16 (т. 1, а. с. 107-108, 104), висновків, затверджених начальником та в.о. начальника Замкової виправної колонії (№ 58) 19 січня 2017 року та 05 серпня 2016 року відповідно (т. 1, а. с. 109-110, 106), листів прокуратури Хмельницької області № 17/7-1559-16 від 10 серпня 2016 року (т. 1, а. с. 5-6) та № 16-1559-16 від 13 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 80), Генеральної прокуратури України № 16/2-79вих-17 від 08 лютого 2017 року (т. 1, а. с. 32-33), матеріалів наглядового провадження № 91-089-15 за зверненнями ОСОБА_1 , наданими на огляд суду першої інстанції прокуратурою Ізяславського району Хмельницької області, було виявлено порушення в окремих камерах сектору довічного ув`язнення норм житлової площі на одного засудженого. Відповідно до ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 вказаного Закону, фінансування діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Частиною 1 статті 25 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» встановлено, що забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Указом Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» із змінами та доповненнями було створено Державну пенітенціарну службу України. Відповідно до Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України № 394/2011 від 06 квітня 2011 року, до функцій Державної пенітенціарної служби України зокрема входить організація обліку та реєстрації засуджених осіб і осіб, узятих під варту, визначення вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі, здійснення їх розподілу, переведення засуджених і осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої (пункт 4). У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби та утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації. Згідно з п.3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 №228 (зі змінами), основними завданнями Мін`юсту є, зокрема: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту. Крім того, відповідно до пп.95-8 п.4 вказаного Положення саме на Міністерство юстиції покладено обов`язок визначати вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі, здійснює розподіл, переводить їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не наділений діючим законодавством правом приймати рішення щодо направлення, переведення засуджених до позбавлення волі до "Замкової виправної колонії (№58)" та інших установ, а також щодо відмови від розміщення засудженого в колонії, направленого за рознарядкою центрального органу виконавчої влади. Колегія суддів враховує також, що у матеріалах справи містяться листи Замкової виправної колонії (№ 58) № 2374 від 18 травня 2016 року та № 3672 від 28 липня 2016 року (т. 1, а. с. 111, 112), з якими керівництво колонії зверталося до управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області з повідомленнями про перенаповнення сектору довічного ув`язнення установи засудженими та проханням звернутися до Державної пенітенціарної служби України щодо призупинення направлення засуджених до колонії. Водночас в матеріалах справи міститься копія листа в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» начальнику Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації № 3626 від 17 жовтня 2018 року з інформацією щодо вимірювання площ та дільниць в установі, у якому зазначена гранична кількість місць сектора максимального рівня безпеки при дотриманні встановлених ст. 115 КВК України норм житлової площі -

88. Протягом 2015-2019 років Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» відповідним територіальним органам виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, регулярно направлялись звіти про кількість осіб, котрі відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що підтверджується наданими суду копіями зазначених звітів. Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, докази, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені адміністративного позову. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тож підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 26 жовтня 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.