Постанова 4856 № 675/159/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 675/159/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Пашкевич Р.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 13 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про скасування рішення комісії Замкової виправної колонії (№58) від 30.09.2016 року «Про відмову в переведенні з приміщень камерного типу в яких тримаються дві особи до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки» та зобов`язання відповідача застосувати до позивача положення ст. 151-1 КВК України і рахувати його строк про переведення з приміщень камерного типу в яких тримаються дві особи до багатомісних приміщень камерного типу з 30.09.2016 року. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати. Так, в апеляційній скарзі зазначив про те, що він перебуваючи у місцях позбавлення волі був обмежений у реалізації свого права на отримання правової допомоги як на безоплатній так і на платній основі, тому самостійно, безперешкодно та у будь-який час не взмозі був вільно скористатися допомогою юриста чи адвоката для звернення до суду з позовною заявою про захист порушених своїх прав. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Так, ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк - 10 днів з дня вручення ухвали суду для виправлення недоліків позовної заяви, а саме: подати до суду заяву в якій зазначити інші підстави для поновлення строку до суду та надати докази сплати або звільнення від сплати судового збору. 14 лютого 2020 року на виконання вказаної ухвали представником позивача подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обгрунтування якого до клопотання долучено довідку, видану бухгалтерією державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор», зі змісту якої встановлено, що станом на 21.12.2019 та 13.02.2020 залишок коштів на особовому рахунку ОСОБА_1 становить 12,24 грн., що є недостатнім для сплати судового збору. Також, представником позивача подано заяву про поновлення строків звернення до суду в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 будучи необізнаним із законодавством України, що регулює порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністрації установи виконання покарань, та перебуваючи у місцях позбавлення волі був обмежений у реалізації свого права на отримання правової допомоги як на безоплатній так і на платній основі, тому самостійно, безперешкодно та у будь-який час не взмозі був вільно скористатися допомогою юриста чи адвоката для відстоювання своїх прав. За таких обставин, ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року позовну заяву повернено особі, яка її подала у зв`язку із не усуненням повною мірою недоліків, а саме, позивачем не надано будь-яких доказів наявності об`єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Вирішуючи та перевіряючи питання про наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, виходжу з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. На думку колегії суддів, обставини зазначені позивачем у підтвердження дотримання ним строків звернення до суду, а саме лише після ознайомлення ним у листопаді 2019 року з матеріалами Особової справи в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор (29)» він зрозумів, що має право на оскарження рішення комісії від 30.09.2016 року та з мотивів його юридичної необізнаності є безпідставними, оскільки позивачем не надано жодних письмових доказів у підтвердження того, що він знайомився з матеріалами Особової справи у листопаді 2019 року, тоді як матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення отримане позивачем 30.09.2016 року, а також те, що позивач не був позбавлений права звернутися до відповідного центру з надання безоплатної правової допомоги для складання процесуальних документів та представництва його інтересів в суді. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено встановлений ст. 122 КАС України строк для звернення до суду із адміністративним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2019 року справа №576/1434/17. Зважаючи на вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає поверненню, оскільки позивачем не усунуті недоліки, викладені в ухвалі Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року в частині наведення об`єктивних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, а відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущені порушення норм матеріального або процесуального права. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.