Постанова 4808 № 346/5730/20

Справа № 346/5730/20 Провадження № 33/4808/299/21 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ломничука Ю.Ю. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2021 року о 03:19 год. гр. ОСОБА_2 в м. Коломия по вул. Коцюбинського керував транспортним засобом марки "Jeep Patriot", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи при цьому з ознаками алкогольного сп`яніння та, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду не відповідає вимогам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи та підлягає скасуванню через порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що 21.12.2021 року о 03 год. 19 хв. в м. Коломия він керував транспортним засобом марки "Jeep Patriot", д.н.з. НОМЕР_1 і був безпідставно зупинений працівниками поліції. Зокрема, працівник поліції стверджував, що він не ввімкнув покажчик повороту, на що він попросив надати докази. Після чого працівник поліції повідомив, що на відеореєстраторі погано видно і надалі наполягав на тому, щоб він показав документи для перевірки. Інший працівник поліції повідомила йому, що в неї є підозра про те, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння. На що він наполягав надати йому сертифікований прилад «Драгер», який пройшов відповідну повірку, із сертифікатом повірки, на що працівник поліції одразу його не надав. Він повідомив працівника поліції про те, що може проїхати у відділ поліції або в медичний заклад і там пройти освідчення, однак поліцейська йому в цьому відмовила. В подальшому працівник поліції почав заповнювати протокол про адміністративне правопорушення. Його повідомили, що якщо він хоче, щоб його відпустили, то він повинен надати документи і поставити підпис про ознайомлення з протоколом. Він відмовився надати посвідчення водія, оскільки йому не надали доказів вчинення ним правопорушення, вказавши що пояснення надасть в присутності адвоката та свідків, або в суді. Через невеликий проміжок часу він хотів зайти в будинок свого кума, однак працівники поліції перевищили свої повноваження, повалили його на землю, заламавши руки, побили його, чим спричинили фізичну біль та наділи кайданки на руки. Апелянт вважає, що працівниками поліції було порушено його права людини, передбачені КУпАП та позбавили його можливості надати пояснення та пройти освідчення в присутності лікаря та участі адвоката на місці події. Жодних направлень в медичний заклад йому не було надано. Окрім того, апелянт вказує на те, що судом було проігноровано його клопотання про виклик свідків до суду. 10.03.2021 року він прибув в судове засідання, однак йому було повідомлено, що судове засідання не відбудеться, а повідомлення про наступне судове засідання йому буде надіслано. Однак, суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи, не надіслав повідомлення, телефонограму чи смс повідомлення. Постанова суду винесена без його участі, без участі свідків та його захисника, що є грубим порушенням процесуального права. Судом було позбавлено його права надати пояснення щодо обставин справи, скористатись правовою допомогою адвоката, що свідчить про фальсифікацію судового рішення. Суд при розгляді справи відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, чим позбавив його права на справедливий суд. Вказує, що ним було пропущено строк на оскарження постанови суду, оскільки про винесену постанову йому стало відомо 07.04.2021 року, коли по місцю його реєстрації надійшла копія постанови суду. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи апелянта ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ломничука Ю.Ю., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника та оскаржити судові рішення. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд також виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що справа щодо ОСОБА_1 за звинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП була направлена до розгляду до Коломийського міськрайонного суду 23.12.2020 року, розгляд якої було призначено на 15.01.2021 року. 15.01.2021 року ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із його самоізоляцією, так як перебував з особою, яка хворіє на ковід (а.с.19). Апеляційний суд звертає увагу на те, що суворість карантинних заходів в країні постійно варіюється в залежності від стану поширення короновірусу в країні. Разом з тим, нездатність судової системи здійснювати правосуддя в умовах поширення на території України пандемії коронавірусу COVID-19 загрожує національній безпеці, забезпеченню правопорядку та охороні прав і законних інтересів громадян. Апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідність застосування карантинних заходів не повинна використовуватись як підстава для навмисного затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суди першої інстанції повинні достатньо ретельно перевіряти повідомлення щодо неможливості прийняти участь у судовому засіданні у зв`язку із необхідністю застосовувати карантинні заходи, що повністю узгоджується із обов`язком учасників судового розгляду доводити реальну наявність підстав для відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання було призначено на 11.02.2021 року ОСОБА_1 в день розгляду справи надіслав на електронну пошту суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із його перебуванням у відрядженні в Закарпатській області і у зв`язку із поганими погодними умовами, він не може доїхати до місця судового засідання (а.с.21) Апеляційний суд звертає увагу на те, що клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи носили голослівний характер і не були підтверджені відповідними документами про перебування на самоізоляції та у відрядженні. 10.03.2021 року ОСОБА_1 , поза межами судового засідання, подав до суду клопотання про доручення відеозапису та виклик свідка (а.с.22). 19.03.2021 року суддею було ухвалено постанову суду за відсутності ОСОБА_1 (а.с.24-25), копію якого судом було направлено ОСОБА_1 31.03.2021 року, про що свідчить супровідний лист суду (а.с.26). Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності на зловживання своїм правом на відкладення розгляду справи та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. В той же час, наявність вищевказаної норми закону свідчить про те, що законодавець вважає що вказаний строк достатній для того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності змогла належним чином реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протягом розгляду даної справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення йому захисника у справі або про бажання укласти договір із адвокатом щодо захисту його прав у суді. Разом з тим, процесуальна поведінка ОСОБА_1 протягом тривалого строку перебування справи на розгляді у суді першої інстанції свідчить про те, що він не приймав належних заходів щодо забезпечення участі у судовому засіданні та обстоювання своїх прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими законом, в суді та сподівався на можливість уникнення відповідальності у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративних стягнень. Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 було подано поза межами строків, встановлених законом на апеляційне оскарження постанови суду та після закінчення встановленого законом строку накладення адміністративних стягнень. Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2021 року з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, строк на апеляційне оскарження постанови суду було поновлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційним судом у повному обсязі перевірені доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ломничука Ю.Ю. щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції, недоведеності обвинувачення та відсутності складу правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена матеріалами адміністративної справи, даними акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_2 в присутності двох свідків відмовився від огляду за допомогою приладу "Драгер" на факт вживання алкоголю; даними направлення водія ОСОБА_2 від 21 грудня 2021 року на огляд у Коломийську ЦРЛ, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, від проведення якого останній відмовився; відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, з якого видно обставини за яких було зупинено водія ОСОБА_2 та факт відмови останнього від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, в присутності свідків, його нетактовну поведінку по відношенню до працівників поліції та свідків і намагання втекти з місця зупинки транспортного засобу з метою уникнення відповідальності. Судом першої інстанції також зазначено про перегляд долученого правопорушником 10 березня 2021 року диску із відеозаписом події, що стала предметом судового розгляду, відповідно до якого вбачається, що відеозапис відео здійснювався із салону автомобіля, яким керував правопорушник та яким відображено кілька перших хвилин спілкування водія із працівниками поліції, одразу після зупинки транспортного засобу щодо причини зупинки автомобіля, яку водій вважав безпідставною. Суд першої інстанції вважав, що вказаний доказ жодним чином не спростовує подальші дії працівників поліції по доказуванню винуватості водія щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що знайшло підтвердження у долучених органом поліції письмових та відео матеріалах. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ломничука Ю.Ю., апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458592 від 21.12.2020 року водій ОСОБА_1 21 грудня 2020 року о 03:19 год. в м. Коломия по вул. Коцюбинського керував транспортним засобом марки "Jeep Patriot", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи при цьому з ознаками алкогольного сп`яніння та, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у присутності двох свідків. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП 2 Коломийського ВП сержантом поліції Вальчишин Г.І., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою та свідками. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Коломийському міськрайонному суді. В протоколі зазначені свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із зазначенням місця їх проживання та їх власноручними підписами. Зазначено, що до протоколу додається матеріали справи та диск з відео. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення не підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з відміткою про те, що він відмовився від надання пояснення, у якого не було вилучено посвідчення водія та не видавав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП, а висунуте обвинувачення носить конкретний характер та достатньо для повного розуміння суті висунутого обвинувачення та підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ненадання посвідчення водія відповідної категорії для належного оформлення адміністративних матеріалів (а.с.7), та що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1), а також протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП , відповідно до якого він ОСОБА_1 на законну вимог поліцейських припинити вчинення правопорушення, намагався втекти з місця події, а в подальшому поводив себе зухвало та залякував свідків (а.с.8). Зі змісту доводів ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ломничука Ю.Ю. в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що вони вважають, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази,які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, стверджують, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під його керуванням та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, вважають, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі. Зокрема, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 показав, що 21 грудня 2021 року, він керуючи транспортним засобом марки "Jeep Patriot", д.н.з. НОМЕР_1 , їхав зі Львова зі своєю знайомою та двома незнайомими. Вказує, що працівники поліції безпідставно зупинили його у м. Коломиї, стверджуючи що він допустив порушення вимог ПДР України, якого він в дійсності не вчиняв. Вважає, що працівники поліції безпідставно запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він не мав ознак алкогольного сп`яніння, не вживає алкогольні напої за станом здоров`я та перебував у тверезому стані. Звертає увагу на те, що він страждає гіпертонічною хворобою, має пролапс мітрального клапану і тому йому взагалі заборонено вживати алкогольні напої. Вказує, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак хотів пройти такий огляд у присутності свого адвоката. Вказує, що він зателефонував своєму адвокату та просив зачекати поліцейських до його приїзду. Однак, останні відмовились чекати на адвоката, внаслідок чого між ним та поліцейськими виник конфлікт під час якого вони наділи йому кайданки та посадили у салон транспортного засобу, відвезли до поліцейської дільниці де протримали до ранку. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що працівники поліції упереджено ставляться до нього та намагаються безпідставно притягнути його до адміністративної відповідальності, незаконно складають стосовно нього протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки він раніше працював у міліції. Захисник адвокат Ломничук Ю.Ю. вважав, що вищевказані показання ОСОБА_1 є правдивими та послідовними і свідчать про те, що останній незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі. Апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ломничука Ю.Ю. щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції, недоведеності обвинувачення та відсутності складу правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2) вбачається, що у ОСОБА_1 було виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів. В акті зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із його відмовою. В акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатора Алкотест 6820 в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідки засвідчили своїми власноручними підписами. До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в Коломийську ЦРЛ (а.с.3), складеного о 03.48 год. 21.12.2020 року у зв`язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушенням координації рухів, відповідно до якого ОСОБА_1 від проведення огляду відмовився. В матеріалах справи наявне свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/3982 чинне до 24.07.2021 року про відповідність вимогам закону приладу Газоаналізатора Алкотест 6820 ARНЕ-0365 (а.с.9). У відповідності до рапорту поліцейського СРПП №2 Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Вальчишина Г.І. (а.с.12) про те, що під час несення служби в складі СРПП в смт. Коломия по вул. Коцюбинського було зупинено транспортний засіб марки "Jeep Patriot", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснюючи маневр повороту ліворуч не увімкнув покажчик повороту, чим порушив вимоги ПДР України. В ході спілкування із водієм в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. На вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб водій категорично відмовився та ухилявся від запитань, поводив себе зухвало та нахабно, виражався нецензурною лайкою в сторону свідків, залякував їх, на зауваження припинення правопорушення останній реагував негативно, і в подальшому намагався втекти з місця події, проте його було затримано та застосовано фізичну силу та прийому боротьби, а саме загин обох рук за спину з ущемленням зап`ястка, після чого застосований спеціальний засіб кайданки. Водієві ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу у присутності свідків було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності свідків за допомогою приладу Драгер 6820, на що останній неодноразово ухилявся. Також ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану спянінн6я і в медичному закладі у лікаря нарколога. На водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ДПР18 №458592 за ч.1 ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ст..185 КУпАП серії АПР18 №377310 та адміністративна постанова за ч.1 ст.126 КУпАП. Транспортний засіб було припарковано без порушень ПДР. Також до матеріалів справи долучено рапорт поліцейського СРПП №4 Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Будейчук М.М. (а.с.13) щодо обставин події 21.12.2020 року в м. Коломия по вул.. Коцюбинського щодо ОСОБА_6 , які є аналогічними рапорту поліцейського СРПП №2 Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Вальчишина Г.І. (а.с.12). До матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №817852 від 21.12.2020 року (а.с.7), у відповідності до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу за порушення вимог ст. 126 ч.1 КУпАП. У відповідності до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №377310 від 21.12.2020 року (а.с.8) ОСОБА_6 вчинив правопорушення, передбачене ст..185 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відповідності до яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду у встановленому Законом порядку за допомогою приладу Драгер для визначення стану алкогольного сп`яніння та проходження медичного огляду в медичному закладі, що засвідчили власноручними підписами у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.4-5). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні . Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписами, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. В судовому засіданні апеляційної інстанції судом було допитано свідка ОСОБА_7 , яка показала, що знає ОСОБА_1 протягом тривалого часу. 21.12.2020 року вона вночі приїхала зі Львова до Івано-Франківська за допомогою сервісу BlaBlaCar, хоча їй треба було добратися до ОСОБА_8 . Згадала про те, що в Івано-Франківську є її знайомий ОСОБА_1 та попросила його відвести її до ОСОБА_8 . Коли вони їхали по ОСОБА_8 , то їх зупинили поліцейські, які стали стверджувати про порушення ОСОБА_1 ПДР України, а потім під час спілкування з ним запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вона не помітила в нього ніяких ознак алкогольного сп`яніння. Вказує, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за умови, що приїде його адвокат. Однак, працівники поліції відмовились чекати на адвоката, стверджуючи що вони і так втратили багато часу. В подальшому між працівниками поліції та ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація внаслідок якої працівники поліції застосували до нього насильство, посадили його в транспортний засіб та відвезли. Вважає дії поліції неадекватними, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тільки наполягав на тому, щоб цей огляд було проведено в присутності його адвоката. Таким чином, зі змісту показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку тільки за умови присутності його адвоката і не бажав проходити такий огляд без виконання цієї умови. В судовому засіданні апеляційної інстанції судом було досліджено медичну довідку ПП Поліклініки м Коломия №18/5 від 02 червня 2021 року відповідно до якої ОСОБА_1 спостерігається дільничним терапевтом(сімейним лікарем) та має діагноз: міокордичний кардіосклероз, пролапс мітрального клапана, тимчасове порушення кровообігу зі змінами мови, дикції та незначними змінами координації. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення та стосуються обставин, які мають істотне значення для розгляду справи. Зокрема, зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Так, зі змісту відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що він керував транспортним засобом марки "Jeep Patriot", д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог ПДР. Зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Поліцейські неодноразово роз`яснювали водієві ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням та про виявлені ними ознаки алкогольного сп`яніння при спілкуванні із водієм. З відеозапису відео реєстратора з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було те, що останній не подав сигнал повороту перед зміною напрямку руху. При цьому ОСОБА_1 відмовлявся надати документи на право керування транспортним засобом, оскільки вимагав від поліцейських надати докази відповідного порушення вимог ПДР України. Працівники поліції вказували на те, що на відео реєстраторі, який встановлений на патрульному автомобілі неможливо передивитись відеозапис відповідного порушення з технічних причин у зв`язку з невеликим розміром екрана. В подальшому під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції вказали водію транспортного засобу на те, що він має ознаки алкогольного сп`яніння, а тому вони зобов`язані встановити його особистість та запропонувати йому пройти відповідний огляд на стан сп`яніння. На вимогу ОСОБА_1 працівники поліції ознайомили його зі змістом ліцензії відповідного технічного приладу «Драгер» та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків за допомогою спеціального технічного приладу. Однак, ОСОБА_1 почав відмовлятись від проходження такого огляду мотивуючи свою відмову тим, що працівники поліції повинні дочекатись його адвоката. При цьому, ОСОБА_1 намагався керувати поліцейськими та вказував їм яким чином вони повинні діяти, робив їм зауваження, намагався впливати на свідків, які були залучені для проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, звертався до них та відмовляв від участі в огляді, знімав свідків на мобільний телефон, вимагав від них назвати свої персональні дані, стверджував, що вони допомагають поліцейським знущатись над ним, висловлювався нецензурно та демонстрував зневажливе ставлення до працівників поліції. При цьому, ОСОБА_1 , всупереч вимогам поліцейських, намагався залишити місце зупинки транспортного засобу та втекти до найближчого будинку, внаслідок чого працівники поліції застосували до нього фізичне насильство та одягнули кайданки. Апеляційний суд вважає, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу поліцейським у присутності двох свідків та намагання залишити місце зупинки транспортного засобу, свідчила про те, що останній в категоричній формі відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, після того, як ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції за допомогою спеціального технічного приладу в присутності двох свідків, працівники поліції запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, оскільки став вимагати дочекатись його адвоката. ( 08.35-08.50 хв. відеозапису 0000000_00000020201221033949_0304) Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення. Зі змісту апеляційної скарги та доводів ОСОБА_1 та його захисника в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що вони не погоджується із діями працівників поліції, оскільки останні безпідставно зупинили транспортний засіб під його керуванням та безпідставно запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, вважають, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі. Апеляційний суд вважає вищевказані доводи безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом. Так, користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що навіть у разі, якщо працівники поліції без достатніх правових підстав зупинили транспортний засіб, яким керує особа з явними ознаками сп`яніння, то вони з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинні прийняти заходи для того, щоб пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп`яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Разом з тим, зі змісту матеріалів справи та досліджених судом доказів вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було порушення ним Правил дорожнього руху України, а саме неподання сигналу повороту перед зміною напрямку руху транспортного засобу. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, зі змісту медичної довідки ПП Поліклініки м. Коломия №18/5 від 02 червня 2021 року, яку було надано ОСОБА_1 вбачається, що внаслідок хронічних захворювань він дійсно має тимчасове порушення кровообігу зі змінами мови, дикції та незначними змінами координації. Апеляційний суд звертає увагу що вищевказані наслідки хронічної хвороби мають певну схожість з ознаками алкогольного сп`яніння які були виявлені у водія ОСОБА_1 працівниками поліції, за виключенням запаху алкоголю з порожнини роту. Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів свідчить про те, що у ОСОБА_1 були відсутні обставини, які свідчать про те що він діяв в умовах крайньої необхідності , необхідної оборони або в стані неосудності. Висунення водієм транспортного засобу певних умов щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, які не передбачені вимогами ст.266 КУпАП, свідчить про відмову від проходження такого огляду. Зокрема, зі змісту матеріалів справи вбачається, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі мотивуючи свою відмову тим, що такий огляд повинен бути проведений у присутності його адвоката та вимагав від поліцейських дочекатись прибуття його адвоката. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що водій транспортного засобу не має права вимагати участі адвоката під час проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки за своїм правовим змістом проведення такого огляду є виконанням обов`язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із відсутністю його адвоката були спрямовані на уникнення від проходження такого огляду та свідчили про небажання виконувати обов`язки, які були покладені на нього як на водія транспортного засобу. Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення , передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Відповідно до вимог ст. 266 ч. ч. 2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім того, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП , - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв