Постанова 4808 № 346/1069/21

Справа № 346/1069/21 Провадження № 33/4808/357/21 Категорія ст.124, ст.130ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Потятинника Ю.Р. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайоннго суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративні стягнення та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначено остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік., а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.03.2021 року о 17:00 год. в м. Коломия, по вул. Мазепи, 88, Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 », та порушивши пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Renault Kangoo", номерний знак « НОМЕР_2 », який зупинився попереду, та транспортним засобом марки "Opel Vivaro", номерний знак « НОМЕР_3 », що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Аlcotest Drager 6820» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною. Вважає, що судом не було з`ясовано всіх обставин справи, які мають істотне значення для розгляду справи, та поспішно прийняв рішення, яке фактично позбавляє його сім`ю на тривалий час засобів для існування. Зазначає, що він працює землевпорядником, проживає територіально віддалено від магазинів та інших життєво необхідних для забезпечення життєдіяльності закладів і установ, є єдиним годувальником в сім`ї. Апелянт вказує на те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винуватості його вини, а дійти висновку із змісту протоколів про скоєння ним адміністративних правопорушень неможливо. Судом також не взято до уваги, що йому не було роз`яснено процесуальні права, зокрема не роз`яснено право скористатись правовою допомогою адвоката, він не розумів наслідки своїх дій та можливого покарання, що завадило йому належним чином захистити його права, оскільки є юридично необізнаним. Він бажав надати пояснення, але їх в нього не було відібрано. Звертає увагу на те, що в якості свідків були заінтересовані особи у визнанні його винним, так як вони керували автомобілями, які зазнали пошкоджень в результаті ДТП, тобто свідки є явно упередженими. ОСОБА_1 вказує на те, що 01.03.2021 року він не керував автомобілем, за кермом автомобіля була його знайома ОСОБА_2 , яка після ДТП перебувала в шоковому стані, вийшла з автомобіля і пішла в аптеку придбати заспокійливі ліки. Апелянт зазначив, що ОСОБА_2 не викликалась в суд для надання пояснень, а тому суд безпідставно не врахував даний факт. Звертає увагу на те, що подія мала місце о 16 год., а не о 17 год. 25 хв. як зазначено в протоколі, оскільки працівники поліції приїхали на місце ДТП о 17 год., а тому ні він ні ОСОБА_2 не керували транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння о 17 год. 25 хв. Спиртні напої він не вживав, а просто перебував в шоковому стані. Своєї вини він не визнавав, про що свідчить відсутність його підписів в протоколі про адміністративне правопорушення, в акті огляду водія, а документи складались за його відсутності, з їх змістом він не був ознайомлений та їх копії йому не вручались. В акті огляду відсутні дата та час його складання. Направлення на огляд було складено о 17 год. 15 хв., тобто до часу вчинення правопорушення, зазначеного в протоколі за ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначено час вчинення правопорушення 17 год. 25 хв. Працівникам поліції він пояснював, що не керував транспортним засобом стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що він не заперечує того, що працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння, однак він відмовився від огляду, оскільки не керував транспортним засобом і у працівників поліції не було дозвільних документів на прилад Драгер, зокрема сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку його технічного стану щодо дотримання умов калібрування та придатності для використання. Працівники поліції скористались тим, що він перебував в стресовому стані, під погрозами забрати його автомобіль на арешт майданчик, з порушенням встановленої процедури, в некоректній формі запитали чи відмовляється він пройти огляд на стан сп`яніння на місці та в медичній установі. Не розуміючи наслідків відмови, він відмовився від проходження огляду та усвідомлюючи, що він не керував транспортним засобом. Зазначені документи у справі були складені за його відсутності, про які він довідався в суді. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відмітка на посилання яким саме технічним засобом проводилась відео фіксація і на якому носію вона долучена до матеріалів справи, а тому даний доказ не можна вважати допустимим і належним доказом у справі, тим більше що запис містить тільки 40 секунд події, яка тривала значно довше. Пояснення свідків були фактично написані працівником поліції та одним почерком, що також є недопустимим доказом. Посилання суду на рапорти працівників поліції є неприпустимим, оскільки це істотно порушує правовий принцип безпосередності дослідження судом доказів. Апелянт вказує на те, що ні його ні ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортним засобом, що також підтверджує неправомірність дій працівників поліції. тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами не видавався. Апелянт вказує на те, що протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП інкриміновано у вину дії, які станом на 06.10.2021 року не охоплювались чинною диспозицією статті, а тому не утворювали склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З урахуванням всіх обставин справи, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Потятинник Ю.Р. та Григорів В.М. повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи апелянта ОСОБА_1 та його захисника адвоката Потятинника Ю.Р., дослідивши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту постанови суду вбачається, що у судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, його захисник адвокат Потятинник Ю.Р. підтримав письмове заперечення, в якому зазначено, що зі складеними протоколами за ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 категорично не погоджується та своєї вини у вказаних правопорушеннях не визнає. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення та у відповідності до ст.36 КУпАП. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Потятинник Ю.Р. у повному обсязі підтримали вимоги апеляційної скарги та вважають, що суд першої інстанції безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1, ст. 124 КУпАП, оскільки останній не керував транспортним засобом і не вчиняв дорожньо-транспортної пригоди. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, повністю доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 231861 та ДПР18 № 231862 від 01.03.2021 року, в яких містяться відомості щодо свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , завірені їх особистими підписами; даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що від проходження огляду за допомогою приладу «Alkotest Drager 6820» ОСОБА_1 відмовився; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.03.2021 року до закладу охорони здоров`я КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР, яке виписане на ім`я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки алкогольного сп`яніння, що були виявлені у останнього, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; схемою місця ДТП, яка сталася 01.03.2021 року о 17:05 год. в м. Коломия, по вул. Мазепи, 88, Івано-Франківської області; даними переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з допомогою приладу «Драгер» та від проходження такого огляду в медичному закладі в присутності свідків. Жодних зауважень щодо незаконності дій працівників поліції чи пояснення щодо суті правопорушення ОСОБА_1 не висловлював, в тому числі і жодних зауважень чи застережень щодо передачі керування автомобілем своїй знайомій, яка вчинила вказану ДТП. При цьому, беззастережно вказав, що згідний з тим, що відносно будуть складені протоколи за ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту доводів захисника ОСОБА_1 адвоката Потятинника Ю.Р. та апелянта ОСОБА_1 вбачається, що вони вважають, що відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи є неспроможними, оскільки сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом доводить, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та вчинив дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб потерпілого ОСОБА_3 . Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серіїДПР18 №231861 від 01 березня 2021 року, ОСОБА_1 01.03.2021 року о 17 год. 25 хв. в м. Коломия по вул.. Мазепи керував транспортним засобом марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Аlcotest Drager 6820» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП Коломийського РВП старшим сержантом Стефанишин В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та свідками. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді. В протоколі зазначені дані свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із їх власноручними підписами. До протоколу про адміністративне правопорушення було додано пояснення свідків, акт огляду, відео фіксація, 2 рапорти, направлення. При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України. Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі, про що зазначено поліцейським. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 231862 від 01.03.2021 року, ОСОБА_1 01.03.2021 року о 17:00 год. в м. Коломия, по вул. Мазепи, 88, Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 », не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Renault Kangoo", номерний знак « НОМЕР_2 », який зупинився попереду, та транспортним засобом марки "Opel Vivaro", номерний знак « НОМЕР_3 », що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП Коломийського РВП старшим сержантом Стефанишин В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та свідками. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді. В протоколі зазначені дані свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із їх власноручними підписами. При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України. Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі, про що зазначено поліцейським. Судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що не знав про складання стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки останні було складено за його відсутності і він не був повідомлений працівником поліції про свої права та зміст обвинувачення, не отримав копії протоколів про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає вищевказані доводи безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів, які були досліджені судом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що показання ОСОБА_1 в цій частині є непослідовними та суперечливими, оскільки він не може надати змістовних пояснень про те, коли саме він дізнався про наявність вищевказаних протоколів та про те, що в провадженні суду перебуває на розгляді провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 , ст.130 ч.1КУпАП. Разом з тим, ОСОБА_1 стверджує, що на другий день після дорожньо-транспортної пригоди він звернувся за захистом своїх прав до адвоката, який роз`яснив йому правові наслідки притягнення його до адміністративної відповідальності. Зі змісту вищезазначених протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень на підставі ст.63 Конституції України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд вважає, що ситуація, відповідно до якої транспортний засіб, який знаходився в користуванні та належності ОСОБА_1 було виявлено, як транспортний засіб яким було вчинено дорожньо-транспортну пригоду та пошкоджено інші два транспортні засоби, вимагала від нього надати детальні пояснення, щодо обставин, які призвели до таких наслідків. При цьому, у разі непричетності до вчиненої дорожньо-транспортної пригоди, він як володілець вказаного транспортного засобу повинен був пояснити, яким чином автомобіль, який є джерелом підвищеної небезпеки, опинився у користуванні інших осіб. Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 та його пояснень у суді апеляційної інстанції вбачається, що він визнає, що під час встановлення працівниками поліції обставин дорожньо-транспортної пригоди відмовився від пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі, оскільки не керував транспортним засобом. В той же час зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як водій транспортного засобу з метою «захистити свою знайому». Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що транспортний засіб марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 » належить йому на праві власності. 01.03.2021 року він не керував транспортним засобом та не вчиняв ДТП, за кермом автомобіля перебувала його знайома ОСОБА_2 , яка після вчинення ДТП пішла в аптеку придбати заспокійливе. Разом з тим, бажаючи захистити свою знайому ОСОБА_2 , яка нещодавно отримала посвідчення водія, він дійсно повідомив працівникам поліції, що саме він керував транспортним засобом. Вказує, що нерозумів правових наслідків своїх дій, оскільки не має належної юридичної освіти та перебував у шоковому стані і розгубився. Вказує, що він дійсно домовлявся з водіями транспортних засобів про відшкодування шкоди, однак відшкодування повинно було бути здійснено за рахунок грошей ОСОБА_2 , яка в подальшому зняла відповідні грошові кошти в банкоматі зі свого рахунку. В судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка було допитано ОСОБА_2 , яка пояснила, що дійсно 01.03.2021 року ОСОБА_1 надав їй можливість керувати його транспортним засобом марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 ». Однак, у зв`язку з тим, що вона відволіклась від керування транспортним засобом на телефонний дзвінок, то вчинила дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої були пошкоджені транспортні засоби. Оскільки вона перебувала у шоковому стані, то після вчинення ДТП пішла в аптеку придбати заспокійливе, а коли повернулась, то ОСОБА_1 вже відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та домовлявся з іншими водіями транспортних засобів про відшкодування шкоди. Вказує, що з метою відшкодування шкоди вона дійсно зняла зі свого рахунку грошові кошти, що може бути підтверджено інформацією з додатку Приват24. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_2 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та стосовно того, що останній не керував транспортним засобом, апеляційний суд виходить із сукупності доказів, які досліджені судом апеляційної інстанції. Зокрема, апеляційний суд приймає до уваги, що протоколи про адміністративні правопорушення та долучені до них матеріали взагалі не містять даних про те, що свідок ОСОБА_2 перебувала на місці дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційний суд вважає, що показання свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що останній не керував транспортним засобом і не вчиняв дорожньо-транспортної пригоди є голослівними, непослідовними та суперечливими, оскільки їхні дії безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди свідчать про те, що в дійсності саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди та як водій транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було виявлено дорожньо-транспортну пригоду, свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Апеляційний суд приймає до уваги, що зі змісту пояснень ОСОБА_1 вбачається, що саме він є власником транспортного засобу та керував ним протягом дня 01.03.2021 року. Апеляційний суд приймає до уваги, що під час приїзду наряду патрульних поліцейських на місце дорожньо-транспортної пригоди поряд з транспортним засобом марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 » перебував ОСОБА_1 . Зі змісту матеріалів справи вбачається, що схема місця дорожньо-транспортної пригоди була підписана ОСОБА_1 саме як водієм транспортного засобу марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 ». З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 , знаходячись на місці дорожньо-транспортної пригоди, особисто назвав свої анкетні дані, на пропозицію працівника поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер відмовився, проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 також відмовився в присутності свідків. На долученому відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що у подальшому на ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 124 КУпАП так як ним вчинено ДТП та за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на визначення стану спянін6ня в установленому законом порядку, на що останній повідомив працівників поліції, що він згідний із даними. Зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, не заперечував проти того, що працівники поліції визначили саме його водієм транспортного засобу та погоджувався з тим, що він дійсно вчинив правопорушення передбачені ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_2 апеляційний суд також приймає до уваги характер її взаємовідносин з ОСОБА_1 та те, що вони фактично проживають за однією адресою, оскільки місце проживання свідка співпадає з місцем проживання, яке було вказано особою, яка притягається до адміністративне відповідальності під час складання протоколів про адміністративне правопорушення. Вказані обставини у сукупності з іншими доказами по справі викликають недовіру щодо правдивості її показань, оскільки свідчить про її заінтересованість та намагання допомогти особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів свідчить про безпідставність доводів ОСОБА_1 та його захисника адвоката Потятинника Ю.Р. про те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Апелянт вказав на те, що подія мала місце о 16:00 год., а не о 17:25 год., як зазначено в протоколі. В акті огляду відсутні відомості про час та місце його складення, а в направленні про місце його складання, в останньому вказано, що воно складене о 17:15 год., тобто до часу вчинення правопорушення, зазначеного в протоколі (17:25 год.). В 17:25 год. ні ОСОБА_2 , ні тим більше ОСОБА_1 не керували транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, він взагалі не вживав спиртного, а перебував в шоковому стані. Працівники поліції дійсно пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, проти чого заперечував, оскільки не керував автомобілем. Йому не було пред`явлено належних дозвільних документів на спеціальний технічний пристрій «Драгер 6820», зокрема сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку його технічного стану щодо дотримання умов калібрування та придатності для використання. Працівники поліції без роз`яснення процесуальних прав, скориставшись його стресовим станом, під погрозами забрати автомобіль на арештмайданчик, з порушенням встановленої процедури та в некоректній формі, працівники поліції запитали чи відмовляється він від проходження медичного огляду на місці зупинки і в лікарській установі. Він, не розуміючи наслідків своїх дій, усвідомлюючи, що не керував автомобілем та бажаючи захистити свою знайому, дав ствердну відповідь. В протоколі відсутня вказівка про те, яким технічним засобом проводилась відеофіксація і на якому носії долучена до матеріалів справи. Пояснення свідків не виконані ними власноручно, а фактично написані працівником поліції однаковим почерком. В якості свідків в протоколі зазначено осіб, які є заінтересовані у визнанні ОСОБА_1 винуватим, оскільки вони керували автомобілями, які зазнали пошкоджень в результаті ДТП, тобто ці свідки є явно упередженими особами. Просить закрити провадження у справах у зв`язку із відсутністю факту вчинення адміністративного правопорушення. До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.4-5), згідно яких вони 01.03.2021 року в м. Коломия по вул. Бандери, 9/28, були запрошеними співробітниками патрульної поліції в якості свідків під час огляду на визначення стану сп`яніння водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу приладом Драгер 6820, на що водій ОСОБА_5 відмовився. Також водієві ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я, на що водій ОСОБА_1 теж відмовився у їхній присутності, про що свідки засвідчили своїми підписами. Свідки власноручно зазначили, що з їхніх слів пояснення записані вірно і ними прочитано, про що розписалися. Окрім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 (а.с.43) про те, що він не має претензій до учасників ДТП, а саме до водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , який керував транспортним засобом марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 » та водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя м. Коломия вул.. Б.Хмельницького. 1/107, який керував транспортним засобом марки Рено, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки отримав грошові кошти на ремонт його автомобіля, про що ОСОБА_3 у заяві власноручно розписався (а.с.43). Під час розгляду справи від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надійшли заяви в яких вони просять розглядати справу за їх відсутності, оскільки претензій до ОСОБА_1 та водія автомобіля ОСОБА_2 не мають їм повністю відшкодована шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 01.03.2021р. Разом з тим, зі змісту письмових пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вбачається, що безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди останні стверджували, що водієм транспортного засобу марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 » був саме ОСОБА_1 . Вищевказані свідки не допитувались у судовому засіданні суду першої інстанції і тому суд першої інстанції безпідставно послався на вказані письмові показання свідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до принципу безпосередності суд може посилатись тільки на показання свідків, які допитувались судом у судовому засіданні, а тому письмові поясненні свідків як їх заяви не можуть бути визнані допустимими доказами на підставі, яких суд може встановлювати обставини, які мають істотне значенні для розгляду справи. Разом з тим, правова оцінка вищевказаних пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не впливає на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Алкотест Драгер та в медичному закладі і останній не заперечував вказаний факт у судовому засіданні апеляційної інстанції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у відповідності до якого огляд ОСОБА_1 проводився у результаті з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. В акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення відповідного огляду за допомогою приладу Алкотест Драгер 6820. В акті огляду зазначені свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння свідки підтвердили власноручними підписами в акті огляду (а.с.2). В матеріалах справи по адміністративне правопорушення міститься направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 01.03.2021 року складеного о 17 год. 15 хв. (а.с.3), відповідно до якого ОСОБА_1 направлявся на відповідний огляд. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Особу водія було встановлено на підставі посвідчення водія. У відповідності до рапорту поліцейського відділу превенції старшого сержанта поліції Стефанишин В.В. (а.с.6) спільно із сержантом поліції ОСОБА_8 здійснювався виїзд, який надійшов на лініюю «102» про те, що в м. Коломия по вул. Мазепи, 88, на світлофорі ДТП. Встановлено, що ДТП відбулась за участю трьох автомобілів. В ході спілкування із водіями, в одного із водіїв , а саме у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, нестійка хода, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, який керував транспортним засобом марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 ». даному водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на факт вживання алкоголю за допомогою приладу Драгер 6820 та проїхати до медичного закладу, на що останній відмовився в присутності двох свідків. На ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. В матеріалах справи наявний рапорт поліцейського відділу превенції сержанта поліції Черниш В.М., який здійснював виїзд, який надійшов на лініюю «102» щодо ДТП в м. Коломия по вул. Мазепи, 88, на світлофорі ДТП. за участю трьох автомобілів. В ході спілкування із водіями, в одного із водіїв, а саме у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були виявлені ознаки сп`яніння, та який керував транспортним засобом марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 ». Даному водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на факт вживання алкоголю за допомогою приладу Драгер 6820 та проїхати до медичного закладу, на що останній відмовився в присутності двох свідків. На ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд приймає до уваги, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ст. 266 ч. ч. 2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 особисто назвав свої анкетні дані, на пропозицію працівника поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер відмовився, проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 також відмовився в присутності свідків. На долученому відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що у подальшому на ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 124 КУпАП ,так як ним вчинено ДТП та за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на визначення стану спянін6ня в установленому законом порядку, на що останній повідомив працівників поліції, що він згідний із даними . Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 , стосовного того, що він не керував транспортним засобом, і не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки вказані доводи спростовуються сукупністю доказів досліджених судом. Разом з тим, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , фактично визнавав вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та погоджувався з тим, що працівниками поліції стосовно нього будуть складені протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст..124, ст..130 ч.1 КУпАП. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та встановити, що вищевказана відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не була вимушеною і ОСОБА_1 добровільно , як водій транспортного засобу, свідомо відмовився від пропозиції працівників поліції пройти такий огляд у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у долученій до протоколу про адміністративне правопорушення схемі ДТП від 01.03.2021 року складеній о 17 год. 05 хв. (а.с.42) зафіксоване розташування транспортних засобів марки "Mazda 6", номерний знак « НОМЕР_1 », та "Renault Kangoo", номерний знак « НОМЕР_2 », та транспортного засобу марки "Opel Vivaro", номерний знак « НОМЕР_3 », після дорожньо-транспортної пригоди, відповідні результати виміру відстаней, які мають важливе значення для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди та зазначені механічні пошкодження транспортних засобів, отримані внаслідок ДТП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник адвокат Потятинник Ю.Р., фактично не заперечують щодо правильності даних, які зафіксовано в схемі до протоколу про адміністративне правопорушення за ст..124 КУпАП, погоджуються з розмірами зазначених відстаней, які були встановлені під час складання схеми працівником поліції та дозволяють встановити розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Керуючись законом і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд поза всяким розумним сумнівом вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП Обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчинених правопорушень, особу правопорушника. Вказане адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції в межах строку встановленого ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, та у відповідності до ст.36 КУпАП. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв