Постанова 4808 № 346/4616/21

Справа № 346/4616/21 Провадження № 33/4808/64/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Потятинника Ю.Р. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16.09.2021 р., 03 год. 04 хв., в м. Коломия, по вул. Мазепи водій керував транспортним засобом марки БМВ 3181 д.н.з. НОМЕР_1 , та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною без з`ясування обставин справи, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до безпідставного його притягнення до відповідальності. Апелянт вказує на те, що спиртні напої у вказаний день не вживав і не перебував в стані сп`яніння, ознак алкогольного сп`яніння у нього не було і на долучених відеозаписах їх також не видно. Апелянту не зрозуміло з яких причин поліцейські зробили висновок, що в нього були наявні ознаки сп`яніння. ОСОБА_1 вказує на те, що був безпричинно зупинений працівниками поліції, оскільки не порушував ПДР України. Причини зупинки транспортного засобу під його керуванням працівниками поліції є безпідставними та надуманими. Протокол про адміністративне правопорушення та постанова щодо порушенням ним ПДР працівниками поліції не виносилась. Звертає увагу на те, що судом не було взято до уваги подані ним заперечення та пояснення в судовому засіданні про те, що працівниками поліції не було роз`яснено йому його права, зокрема право скористатись правовою безоплатною допомогою адвоката. Він не розумів наслідків своїх дій та можливого накладеного покарання, що завадило йому належним чином організувати захист його прав. ОСОБА_1 зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, йому не було пред`явлено належних дозвільних документів на спеціальний технічний пристрій Драгер 6820, сертифікату його відповідності та свідоцтва про повірку приладу щодо умов його калібрування. Вказує, що він намагався звернути увагу працівників поліції щодо незаконності їх дій щодо незаконної зупинки транспортного засобу, про що зазначив в протоколі. Зазначає, що акт огляду водія на направлення водія на огляд до медичного закладу на визначення стану сп`яніння було складено працівниками поліції у його відсутність, з їх змістом він не ознайомлювався. В акті огляду відсутні дані про час та місце його складання, що свідчить про його неналежність як доказу. Вказує, що копія протоколу та інших документів йому не вручались, а протокол про адміністративне правопорушення та інші документи у справі складено за його відсутності, про зміст протоколу він довідався в суді. В протоколі не вказано яким технічний засобом проводилась відео фіксація і на якому носії вона долучена до матеріалів справи, а тому відео фіксацію події не можна вважати належним доказом у справі. Диск із відеозаписами долучений до матеріалів справи свідчить про те, що поліцейська підтвердила про здійснення відеозапису на мобільний телефон. Один відеозапис записано з відеореєстратора автомобіля поліцейських, який немає доказової значення у визнанні його винним у правопорушенні. На всіх відеозаписах відсутні дані про час та дати записів, відеозаписи є переривчастими, дублюються та не охоплюють процедури складання процесуальних документів, що є порушенням відповідної Інструкції. Таким чином, апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення. ОСОБА_1 вказує на те, що суддя в порушення норм ст.251 КУпАП, підміняючи особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вдалась до збирання доказів, а саме звернулась до органів поліції із листом про направлення до суду відеозапису події, на що було отримано завуальовану відповідь загального характеру про неможливість надання відеозапису з причин, що вони зберігаються тільки 30 днів. Тим самим, фактично підтверджуються його доводи щодо неналежної фіксації події. Свідки працівниками поліції не залучались, а з самого протоколу незрозумілим є суть обвинувачення. Важає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів його винуватості у вчиненні правопорушення Просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Потятинника Ю.Р., які підтримали вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника та інші. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що копію протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи йому не вручено, а зі змістом обвинувачення він був ознайомлений тільки в суді першої інстанції. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459860 від 16.09.2021 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 16.09.2021 року 03 год. 04 хв. в м. Коломия по вул. Мазепи керував транспортним засобом марки БМВ 3181 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з рота, порушення мови, тремтіння рук, та від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер 6820 та проведення огляду на встановлення факту вживання алкоголю в медичному закладі водій категорично відмовився. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП Коломийського РВП рядовим поліції Герман А.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у суді м. Коломия, про що свідчить власноручний підпис правопорушника. В протоколі зазначено, що свідки не залучались. Зазначено, що до протоколу додається адміністративні матеріали та відеозапис. В графі протоколу пояснення особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 власноручно написав пояснення по суті вчиненого правопорушення, в яких зазначив, що його було зупинено без причин, а працівниками поліції не повідомлено про причини зупинки. Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції було вилучено та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 . Вказаний протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що свідчить про його ознайомлення із змістом протоколу та змістом висувного йому звинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820 та у медичному закладі. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення містить дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що автомобіль залишено припаркованим на автостоянці без порушень ПДР, про що ОСОБА_1 засвідчив власноручним підписом Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП, а доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення та не був ознайомлений із його змістом, а також висунутим звинуваченням у вчиненні правопорушення повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема його власноручними підписами та поясненням по суті правопорушенні у протоколі. Так, в матеріалах справи відсутня копія протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання працівником поліції своїх обов`язків щодо її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що з доводів в апеляційній скарзі та пояснень ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вбачається, що він вважає, що працівники поліції безпідставно зупинили його транспортний засіб та за відсутності в нього ознак алкогольного сп`яніння запропонували йому пройти оглядна стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Зокрема, апелянт вказує на те, що спиртні напої у вказаний день не вживав і не перебував в стані сп`яніння, ознак алкогольного сп`яніння у нього не було і на долучених відеозаписах їх також не видно. Вказує, що йому не зрозуміло з яких причин поліцейські зробили висновок, що в нього були наявні ознаки сп`яніння. Стверджує, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі і він не відмовлявся від проходження такого огляду. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні правопорушення, а долучений до матеріалів справи відеозапис безпідставно було зроблено працівником поліції за допомогою мобільного телефону. Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи долучені до матеріалів справи. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Зокрема, зі змісту відеозаписів долучених інспектором патрульної поліції до матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Відеозаписи містять дані того, що працівник поліції неодноразово повідомив ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме за не включення сигналу повороту при зміні руху напрямку, в автомобілі перебував на місці водія ОСОБА_1 , який надав для перевірки посвідчення водія,а документи на транспортний засіб останній сказав, що забув в транспортному засобі батька. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, неодноразово наголосив на тому, що від ОСОБА_1 чути запах алкоголю з порожнини рота та неодноразово пропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, на що водій категорично відмовився та наголошував працівникам поліції, що він не порушував правила дорожнього руху, а тому не розуміє причини зупинки автомобіля під його керуванням. Відеозаписи містять інформацію про те, що працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про причини зупинення транспортного засобу під його керуванням, а саме за порушення ПДР України, проінформовано про те, що в останнього наявні ознаки алкогольного сп`яніння і він повинен пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Зі змісту відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 зміст висунутого обвинувачення та повідомили про складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову водія пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувалось, що зафіксовані відеозаписом обставини, стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння сертифікованим приладом Драгер, після чого водію було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився. Працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено про складання матеріалів адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення апелянта до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки вважав, що дії поліцейських щодо зупинки його транспортного засобу є незаконними, а тому останні не вправі пропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що вказаним відеозаписом зафіксовані обставини, які пов`язані із звинуваченням його у вчиненні адміністративного правопорушення, однак вважав, що вказаний відеозапис не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки знятий працівником поліції на мобільний телефон і в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано яким саме приладом було здійснено відеофіксацію. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не можуть бути визнані належним та допустимим доказом, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що відеозапис дійсно стосується обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянтом не доведено яким чином відсутність даних щодо засобу, яким фіксувалась подія вчинення правопорушення, впливає на оцінку вищевказаного доказу та має істотне значення для розгляду справи, викликає сумнів стосовно відповідності вищевказаного доказу фактичним обставинам та впливає на вирішення питання щодо допустимості вказаного доказу. Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було здійснено відеозапис, вважає, що у даному випадку, наявність або відсутність інформації технічний засіб, яким було створено відеозапис, жодним чином не впливає на правову оцінку вищевказаного доказу щодо його допустимості та належності, оскільки достовірність обставин, які ним зафіксовано не викликає сумнівів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за допомогою наявних технічних засобів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту пояснень наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що він визнає, що керував транспортним засобом, однак вважає, що працівники поліції не мала право пропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки безпідставно зупинили транспортний засіб під його керуванням. Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Зокрема, користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Так, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. "Справа О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Разом з тим, зі змісту матеріалів справи та відеозаписів долучених до матеріалів справи вбачається, що правовою підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було те, що він керував транспортним засобом з порушенням ПДР України, а саме не включив світловий покажчик повороту при зміні напрямку руху. Зі змісту відеозапису, які долучені до матеріалів справи вбачається, що поліцейським було вказано причину зупинки транспортного засобу під керуванням апелянта, з чим останній не погодився та заперечував. Зокрема, апелянт вказує на те, що до матеріалів справи не долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у відповідності до якої на ОСОБА_1 було накладено стягнення за порушення ним ПДР України, що свідчить про безпідставність такого звинувачення. Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом апеляційного розгляду справи є порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.130 КУпАП, а саме його відмова від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , що стало причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459860 від 16.09.2021 року. Згідно рапортів поліцейських СРПП ВП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області рядового поліції А.Герман та старшого сержанта поліції Л.Чукур (а.с.6-7), 16.09.2021 року о 06.30 год. в м. Коломия по вул. Франка було зупинено транспортний засіб "BMW 3181 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , оскільки останній при зміні напрямку руху не включив покажчик повороту. Під час спілкування із водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відмовився. Від проходження огляду в Коломийському медичному закладі: КПН «Коломийська ЦРЛ» КРР водій також категорично відмовився, що було зафіксовано на боді камеру. Після чого ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом ст..63 Конституції України та ст..268 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також адміністративну постанову за ч.1 ст.126 КУпАП. Зазначено, що транспортний засіб було припарковано на автостоянці без порушень ПДР. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого водій з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю в рота, порушення мови та тремтіння рук, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820. До матеріалів справи також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в КНП «Коломийська ЦРЛ» (а.с.4), складеного о 03.15 год. 16.09.2021 року у зв`язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння рук. Зазначено, що особу встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 . Огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із його відмовою. Відповідно до вказаного направлення на огляд водія ОСОБА_1 направлявся до медичного закладу для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння, однак від проведення огляду останній відмовився. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог закону направлення на огляд водія транспортного засобу є правовим документом, який надає право лікарю медичного закладу провести огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу відповідно до вимог ст.266 КУпАП. Обов`язок доставити водія транспортного засобу до медичного закладу покладається на поліцейського, у зв`язку з чим відсутня необхідність у врученні направлення на медичний огляд правопорушнику. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки вищевказане твердження повністю суперечить сукупності досліджених судом доказів та відеозапису наявного в матеріалах справи. Зокрема, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вини у вчиненні правопорушення та вважає, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції була незаконною, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі. Апелянт у своїх доводах також вказує на те, що працівниками поліції не було роз`яснено йому його прав, внаслідок чого він не скористався послугами захисника для захисту його прав. Однак, такі твердження спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 про роз`яснення його прав та повідомленні про розгляд справи в суді м. Коломия. Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП та, що останні зловживаючи своїми повноваженнями, сфальсифікували докази по справі. Суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, апелянт вказав на те, що суддя в порушення норм ст.251 КУпАП, підміняючи особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вдалась до збирання доказів, а саме звернулась до органів поліції із листом про направлення до суду відеозапису події, на що було отримано завуальовану відповідь загального характеру про неможливість надання відеозапису з причин, що вони зберігаються тільки 30 днів. Тим самим, фактично підтверджуються його доводи щодо неналежної фіксації події. Так, судом були здійснені запити до Коломийського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області з метою з`ясування всіх обставин справи, що стосується відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння 16.09.2021 року. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції обрав позицію обвинувача по справі, оскільки зазначені твердження не відповідають дійсності і суд першої інстанції діючи в межах своїх повноважень з метою повно і всебічно дослідити всі обставини справи та перевірити належним чином доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, намагався отримати повний відеозапис обставин на які посилався ОСОБА_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння може бути здійснена як під час проведення такого огляду так і до початку його проведення, оскільки факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 , відмовляючись від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності. Апеляційний суд враховує обставини за яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння і вважає, що стан здоров`я дозволяв йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки у тому разі, коли огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським без застосування технічних засобів відеозапису. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Таким чином, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Алкотест Драгер та в медичному закладі відмовився. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до початку проведення такого огляду,так і під час його проведення. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв