Постанова 4824 № 752/16861/20

Справа № 752/16861/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/8314/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А., при секретарі Кибукевич О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Хоменко В.С., у цивільній справі № 752/16861/20 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,- УСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска І.А., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29493242 від 04 травня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., та скасувати запис про право власності № 14396903 від 27 квітня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на обєкт нерухомого майна - спірну квартиру АДРЕСА_1 . Одночасно із позовною заявою АТ «Універсал Банк» подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить праві приватної власності ОСОБА_1 . Зазначало, що ОСОБА_2 , не зважаючи на наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконання якого зупинено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відчужила зазначену квартиру ОСОБА_1 , що позбавило банк права на задоволення своїх вимог за рахунок вказаної квартири. В свою чергу ОСОБА_1 може також відчужити спірну квартиру третім особам в зв`язку з розглядом даного спору, що в подальшому може суттєво вплинути на права банку та можливість їх поновлення після набрання рішенням законної сили. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року заяву АТ «Універсал Банк» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., номер запису про право власності: 14396903. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду,ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що станом на момент купівлі-продажу спірної квартири та державної реєстрації права власності на неї не було жодних заборон та обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Відтак, він є добросовісним набувачем даної квартири. Звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року саме банк має нести ризик невнесення (несвоєчасного внесення) відомостей про обтяження майна до реєстру, а також наділений правом вимагати від заставодавця відшкодування завданих збитків. 28 травня 2021 року адвокат Прудка О.В., яка діє в інтересах АТ «Універсал Банк», подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Медведенко О.П. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав. Адвокат Фіногєєв В.М. який діє в інтересах АТ «Універсал Банк», проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви АТ «Універсал Банк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до заявлених вимог АТ «Універсал Банк» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (а.с. 30). Враховуючи предмет позову, а також те, що ОСОБА_1 може відчужити належну йому на праві власності спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову АТ «Універсал Банк», шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Невжиття таких заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача. Так, відчуження вказаної квартири, яка є предметом договору купівлі-продажу, який АТ «Універсал Банк» оспорює в судовому порядку, у разі задоволення судом позову, може ускладнити відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, колегія суддів враховує, що ЦПК України визначає забезпечення позову як тимчасове обмеження, що вживається судом у зв`язку з розглядом конкретної справи з метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення прав, за захистом яких звернувся заявник. Тому, накладення арешту на квартиру, належну на праві власності ОСОБА_1 , не можна розцінювати як суттєве порушення прав останнього. За змістом ст. 149 ЦПК України підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростував наявність підстав для накладення судом арешту на спірну квартиру. Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року Суддя-доповідач Судді