Постанова 4814 № 524/7449/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/7449/19 Номер провадження 22-ц/814/954/20Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 січня 2020 року у складі судді Кривич Ж.О. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання удаваним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру, в с т а н о в и в: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу удаваним та визнання права власності на квартиру, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо перереєстрації права власності на неї на інших осіб. В обґрунтування заяви вказував, що квартира АДРЕСА_1 , що є предметом спору по справі, може бути відчужена відповідачами з метою уникнення цивільно-правової чи іншої відповідальності, яка може настати для них у випадку задоволення позову, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду та призведе до порушення справедливого балансу його інтересів у порівнянні з іншими учасниками спору. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано доказів реальних намірів відповідачів розпорядитись квартирою на користь третіх осіб. Крім того, суд вживав заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідача у іншій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу вказаної квартири в частині покупця та визнання позивача покупцем за договором, визнання за ним права власності на спірну квартиру й рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.09.2019 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20.12.2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який посилаючись на невідповідність ухвали вимогам чинного законодавства, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову постанову про задоволення його заяви про забезпечення позову. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що суд не здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги за наступних підстав. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). По справі встановлено, що 04.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання удаваним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру, в якому просив суд визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 серії № 1441 від 04.10.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Прокопом Д.О., в частині покупця та визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 покупцями за вказаним договором, а також визнати за ним та ОСОБА_5 право власності на спірну квартиру. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2019 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження у цивільній справі. У заяві про забезпечення даного позову, поданій 03.01.2020 року, ОСОБА_1 просить забезпечити збереження спірного майна шляхом накладення арешту на квартиру та заборони здійснювати перереєстрацію права власності на дане нерухоме майно на інших осіб. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав забезпечення вказаного позову, виходячи з наступного. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують обґрунтовані побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Згідно норм статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується серед іншого накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (пункти 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично виник спір відносно об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Предметом спору є визнання удаваним договору купівлі-продажу щодо набуття права власності на вказану квартиру відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і визнання права власності на дане майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі норм Сімейного кодексу України. Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що в разі відчуження відповідачами спірної квартири, права на неї перейдуть до третіх осіб, у зв`язку з чим виконання рішення суду буде утрудненим і відновити права позивача в повному обсязі не буде можливості. Висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог заявника спростовується встановленими обставинами справи, а саме тим, що позивач просить накласти арешт на квартиру, яка є предметом спору, а відтак, вжиття заходів забезпечення позову стосується ефективного механізму захисту прав позивача у разі задоволення позову та є співмірним із заявленими позовними вимогами, тому відмова суду першої інстанції у забезпеченні позову є необґрунтованою з огляду на фактичні обставини справи. Посилання районного суду на рішення у справі № 524/3188/17 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання удаваним договору купівлі-продажу квартири, у якому судом вживались заходи забезпечення позову, є безпідставним, оскільки судом не встановлено тотожність предмету та підстав спору між тими самими сторонами з відповідними правовими наслідками, а відтак, заходи забезпечення позову, що вживались у іншій справі, не мають для суду наперед встановленого значення. За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Накладення арешту на майно за загальним правилом передбачає заборону вчинення будь-яких дій по розпорядженню арештованим майном, тому вимога заявника щодо заборони невизначеному колу осіб вчиняти дії по перереєстрації права власності на квартиру на інших осіб є зайвою, оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є похідним від самого права, тому забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на спірне майно є достатнім заходом для гарантії виконання можливого рішення суду про задоволення позову та є співмірним із заявленими на даний час позовними вимогами. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 січня 2020 року скасувати та постановити з цього питання нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. В порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання удаваним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна