Постанова 4814 № 545/2777/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2777/20 Номер провадження 22-ц/814/2485/20Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря Кальник А. М. розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року у складі судді Путрі О. Г. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об?єкта (квартири) набутого в шлюбі особистою приватною власності, в с т а н о в и в: В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири. Заяву мотивовано тим, що в провадженні Полтавського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на вказану квартиру та зареєструвати таке право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Вказує, що є спірна квартира, хоча і придбана у шлюбі, але за його особисті кошти, та може бути без його згоди відчужена відповідачкою, за якою зареєстровано право власності, на користь третіх осіб, що зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвалу суду мотивовано тим, що заявником не надано доказів реальних намірів відповідача розпорядитись квартирою на користь третіх осіб та здійснення нею будь-яких дій по відчуженню квартири. Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову постанову про задоволення його заяви про забезпечення позову. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що відповідач ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру та на даний час нею вже здійснено відчуження спільного майна, а саме усіх меблів з квартири, що свідчить про її намір відчужити дану квартиру. Крім того, вказує, що відповідачка повідомила йому вайбером про намір продати квартиру та наявність покупця, а тому висновки суду про відсутність обґрунтування необхідності забезпечення позову не відповідають дійсності. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з таких підстав. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). По справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; зупинити право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру та вилучити дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У заяві про забезпечення даного позову ОСОБА_1 просить забезпечити збереження спірного майна шляхом накладення арешту на вказану квартиру та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, оскільки є підстави вважати, що відповідачка має намір здійснити дії по відчуженню спірної квартири. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції визнав заяву необґрунтованою, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками районного суду не погоджується з огляду на наступне. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують обґрунтовані побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно із пунктами 1, 2 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є предметом спору сторін. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99244699 від 04.10.2017 право власності на вказану квартиру зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 та оспорюється позивачем, який вважає себе власником даного майна на підставі статті 57 Сімейного кодексу України. Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що у разі відчуження відповідачкою спірної квартири, права на неї перейдуть до третіх осіб, у зв`язку з чим виконання рішення суду буде утрудненим, що може вплинути на ефективність захисту прав позивача. Висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог заявника спростовується встановленими обставинами справи, а саме тим, що позивач просить накласти арешт на квартиру, яка є предметом спору, а відтак, вжиття заходів забезпечення позову стосується ефективного механізму захисту прав заявника у разі задоволення позову та є співмірним із заявленими позовними вимогами, тому відмова суду першої інстанції у забезпеченні позову є необґрунтованою з огляду на фактичні обставини справи. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Накладення арешту на майно за загальним правилом передбачає заборону вчинення будь-яких дій по розпорядженню арештованим майном, тому вимога заявника про заборону невизначеному колу осіб вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири є безпідставною та зайвою, а арешт спірного майна є достатнім заходом для гарантії виконання можливого рішення суду про задоволення позову та є співмірним із заявленими позовними вимогами. За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року - скасувати та постановити з цього питання нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. В порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об?єкта (квартири) набутого в шлюбі особистою приватною власності накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна