Постанова 4809 № 398/3749/19

ПОСТАНОВА Іменем України 16 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 398/3749/19 провадження № 22-ц/4809/263/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Олександрійської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Орловський В. В.) від 19 листопада 2019 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Губа О. В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зазначив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області, у якому просив: - визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 06 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько Ольгою Миколаївною, зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під № 119; - визначити 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 - перевести на ОСОБА_1 права та обов`язків співвласника-боржника ОСОБА_2 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , здійснивши перерахунок суми боргу. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2014 року зі змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду кіровоградської області від 07 травня 2015 року у справі ЄУН 398/5545/14-ц, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 303915,40 грн юоргу за договором позики. З червня 2015 року рішення суду перебуває на примусовому виконанні, але до цього часу залишається невиконаним . Крім того, на виконанні перебуває ще одне рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 89547,91 грн боргу. За період стягнення боржником сплачено лише 6043,34 грн. боржник не має майна для сплати боргу, але він являється співвласником квартири АДРЕСА_1 ., яка була набута ним у період шлюбу з ОСОБА_3 . Раніше боржник вже намагався позбутися цього майна на підставі угоди з його дружиною, але рішенням суду той правочин був визнаних недійсним. Проте 06 лютого 2019 року квартира була повторно відчужена ОСОБА_3 на користь її сина ОСОБА_4 на підставі договору дарування. Позивач вважає, що ця угода позбавляє його можливості виконати рішеня суду та отримати борг з ОСОБА_2 19 листопада 2019 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири, укладеного 06 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О. М., зареєстрованого у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під №

119. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що останній власник квартири ОСОБА_4 може розпорядитися нею на власний розсуд, зокрема, відчужити, що істотно ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду та ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Короткий зміст рішення суду Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, а саме: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ., яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4 , на підставі договору дарування квартири, укладеного 06 лютого 2019 року, до вирішення справи по суті. Суд встановив, що між сторонами дійсно виник спір. У зв`язку з цим та можливістю відповідача власника квартири відчужити її, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, або ефективний захист та поновлення прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив ухвалу скасувати і постановити нове судове рішення та відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Зокрема, він вказав, що суд не дав належної оцінки обґрунтованості доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись на загальні норми процесуального права та доводи заявника, але не встановивши доказів реальності загроз невиконання рішення суду. Крім того, в суді одночасно перебували дві аналогічні справи за позовом ОСОБА_1 , а тому до розгляду першої з них суд не мав підстав для забезпечення позову у цій справі. Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надійшли. Ставлення до апеляційної скарги, висловленні учасниками справи у судовому засіданні Відповідач ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з`явився. А його представник адвокат Мунтян В. І. підтримав апеляційну скаргу. Від представника позивача - адвоката Губи О. В. до суду надійшла заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (с. 143). Відповідач ОСОБА_4 направив до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримує с. 146). Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа виконком Олександрійської міської ради, які повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд першої інстанції встановив такі обставини Рішенням Апеляційного суду кіровоградської області від 07 травня 2015 року змінено заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду кіровоградської області від 19 листопада 2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 303915,41 грн боргу за договором позики та 420 грн судових витрат (с. 13 16). Постановою державного виконавця ВДВС Олександрійського МУЮ від 10 березня 2016 року накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно боржника ОСОБА_2 (с. 25). Станом на 11 лютого 2018 року в Олександрійському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2/398/2031/14 виданий 03 червня 2015 року Олександрійським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 306954 грн 55 коп. По даному виконавчому документі проводились утримання частково у період з лютого 2017 по жовтень 2017 року, загальна сума перерахувань на Ваш рахунок становила 4546 грн 04 коп. Залишок борг станом на 11 лютого 2019 року становить 302408 грн 51 коп. 06 лютого 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 . У п. 3 цього договору зазначено, що дарувальник ОСОБА_3 стверджувала, що квартира не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки право спільної сумісної власності було припинено за договором про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 15 квітня 2015 року. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя (с. 22-24). Визнано недійсним договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 , укладений 15 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходьком О.М., зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під №

508. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень власника ОСОБА_3 на підставі договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 15 квітня 2015 року. 11 лютого 2019 року за результатом перевірки майнового стану боржника, встановлено, що майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Одним із способів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, являється накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне виконання судового рішення та ефективний захист його прав або інтересів, їх поновлення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні рішення. Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, необхідною умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду на користь позивача, неможливість забезпечення ефективного захисту його прав або інтересів. До суду з заявою про забезпечення позову можуть звернутися учасники справи між якими існує спір. Як вбачається із наданих матеріалів справи існує невиконане рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу. З позовної заяви вбачається, що позивач заперечує дійсність оспорюваного ним договору дарування квартири, на підставі якого право власності перейшло до ОСОБА_4 , вимагає визнання його судом недійсним та поновлення в правах співвласника ОСОБА_2 , а також переведення прав співвласника квартири на позивача. Свої вимоги позивач обґрунтовує неможливістю стягнення присудженого з ОСОБА_2 , співвласника квартир, боргу, від сплати якого той усіляко ухиляється. На обґрунтування своїх вимог позивач надав суду певні письмові докази. Суд першої інстанції правильно оцінив обставини, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, врахував можливі ризики, які реально загрожують невиконанням або утрудненням виконання можливого рішення суду, а саме: невжиття заходів забезпечення позову може, в конкретному випадку, привести до втрати витребуваного майна відповідачем та формального характеру можливого рішення суду і зробити недосяжною кінцеву мету правосуддя захист інтересів осіб, які звернулися до суду, і реальне поновлення їхніх порушених прав. Суд обґрунтовано вважав накладення арешту на належне відповідачці майно адекватним і співмірним пред`явленим вимогам способом забезпечення позову. До того ж, такий спосіб є найменш обтяжливим для ОСОБА_4 так, як не позбавляє його права володіти і користуватися своїм майном, а лише тимчасово обмежує реалізацію правомочності розпорядження ним, тобто унеможливлює втрату ним права власності до вирішення спору, водночас гарантує виконання можливого рішення суду. Твердження відповідача ОСОБА_2 про надуманість висновку суду про наявність ризиків невиконання рішення суду та забезпечення ефективного захисту є помилковим так, як обставини цієї справи, викладені у заявах сторін до суду, вказують на протилежне. Зокрема, реальність таких ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 раніше уклали договір про поділ спільної сумісної власності на підставі якого спірна квартира відійшла ОСОБА_3 . Згодом цей правочин визнано судом фіктивним за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з спрямованістю умислу його сторін на уникнення від виконання рішення суду. У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє безпідставне твердження відповідачки про те, що висновок суду про наявність загроз незабезпечення позову ґрунтується на необґрунтованих припущеннях. Щодо інших доводів апеляційної скарги то вони теж не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та оскаржуваної ухвали в цілому. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 березня 2020 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді А. М. Головань С. І. Мурашко