Постанова 4806 № 308/786/21

Справа № 308/786/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 червня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді: Мацунича М.В. суддів: Готра Т.Ю., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судового засідання: Терпай С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німенко Артем Сергійович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову, постановлену суддею Малюк В.М., за заявою ТОВ «Червена Ружа» про забезпечення позову в справі за позовом ТОВ «Червена Ружа» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, встановив: У січні 2021 року ТОВ «Червена Ружа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу однокімнатної квартири загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1141429321101, укладеного 26.07.2017 року між ТОВ «Червена Ружа» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1366. Одночасно ТОВ «Червена Ружа» подало заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову. Вказана заява мотивована тим, що предметом спору в даній справі є розірвання договору купівлі-продажу однокімнатної квартири загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1141429321101, укладеного 26.07.2017 року між ТОВ «Червена Ружа» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1366. Згідно пункту 2.1 вказаного договору передбачалося, що продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною, яка складає 248 150 грн., з урахуванням ПДВ. Відповідно до п.2.3 договору відповідач зобов`язався сплатити узгоджену вартість нерухомого майна, вказану в п. 2.1. Договору, на поточний банківський рахунок позивача в ПАТ «Кредитвест Банк» № НОМЕР_1 , МФО 380441 протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення Договору, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача. Заявник стверджує, що позивач, ТОВ «Червена Ружа», свої зобов`язання за укладеним договором виконало у повному обсязі, про що свідчить п. 5.1 укладеного Договору, а також проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на користь відповідача. В той же час, відповідач допустила порушення взятих на себе зобов`язань, та не сплатила суму, вказану у п. 2.1 Договору на поточний банківський рахунок позивача у строки, передбачені п. 2.3 укладеного Договору, чим допустила істотне порушення умов договору. Вказане порушення умов договору є істотним, а отже у позивача виникло право на звернення до суду з вимогою про розірвання договору на підставі частини другої 2 статті 651 ЦК України. Враховуючи поведінку відповідача, а саме, не здійснення ним оплати ціни договору, за відсутності будь-яких поважних причин та/або повідомлень, починаючи з липня 2017 року по січень місяць 2021 року, у позивача наявні обґрунтовані побоювання, що у відповідача відсутні кошти та бажання належним чином виконати умови вказаного договору та в свою чергу, і бажання повертати позивачу нерухоме майно. Подальше відчуження відповідачем не оплаченого нерухомого майна є суттєвим ризиком, який обмежить позивача у можливості відновлення його порушеного права. Крім цього, вважає що, істотна загроза в разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки наявні конкретні ризики, які викликають необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а саме: відповідач, як боржник, може продати, обміняти, подарувати нерухоме майно третім особам; передати нерухоме майно в іпотеку та/або заставу, в рахунок забезпечення по її власних зобов`язаннях, або по зобов`язаннях третіх осіб; внести вказане нерухоме майно в статутний капітал будь-яких юридичних осіб та/або суб`єктів господарювання; ухилятися (ухилитися) від виконання судового рішення на предмет повернення нерухомого майна позивачу; змінити майно, в тому числі шляхом його технічного переобладнання, переоснащення, ремонту, реконструкції, внесення змін в ДРРПННМ, шляхом поділу/виділу нерухомого майна, тим самим поділивши вказане приміщення на більшу кількість об`єктів нерухомого майна, змінивши їх поштові адреси, змінивши їх інші ідентифікуючі дані, що значно утруднить їх витребування. У зв`язку з наведеним, позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , що належить їй на праві приватної власності - однокімнатну квартиру загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1141429321101), а також заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дії, щодо даного нерухомого майна. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2021 заяву ТОВ «Червена Ружа» про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , що належить їй на праві приватної власності - однокімнатну квартиру загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1141429321101), а також заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій, щодо даного нерухомого майна. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німенко А.С., в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та відмовити в забезпеченні позову. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги ст. 653 ЦК України, якою передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Майно, на яке накладено арешт було одержане відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, а задоволення позову про його розірвання не призведе до відновлення майнових прав позивача, тому висновки суду першої інстанції при вирішенні питання про накладення арешту на майно, про те що спосіб забезпечення позову не виходить за межі позовних вимог є невірними, так як позивачем заявлено вимоги тільки немайнового характеру і вимог про поновлення порушених майнових прав таких як повернення майна чи то відшкодування збитків внаслідок розірвання договору позивачем заявлено не було. Зазначає, що у разі задоволення позову, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно із п.1 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер. Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Оскільки, предметом спору є скасування договору купівлі-продажу на підставі якого відповідачка набула право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1141429321101, то вжиті судом заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане майно, є співмірними із заявленими вимогами, а тому доводи апелянта щодо необґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову є безпідставними. Судом першої інстанції обрано такий вид забезпечення позову, як арешт майна, з метою можливості виконання в майбутньому рішення суду, при цьому право володіння та користування спірною квартирою ОСОБА_1 не обмежено. Крім того, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно зажди певним чином обмежують правомочності власника цього майна. Разом з тим, вжиття таких заходів забезпечення позову завжди переслідує значний суспільний інтерес, а саме забезпечення можливості у майбутньому виконання судового рішення. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, за наявності для цього підстав, загалом не порушує право особи на вільне володіння майном. Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що позивач заявив вимоги немайнового характеру, а тому вжиття заходів забезпечення позову не призведе до відновлення майнових прав позивача, колегія суддів зважує на наступні мотиви. Однак такі доводи відповідачки не узгоджуються з обставинами справи. Так, позивач звернувся з позовом про розірвання договору купівлі-продажу в зв`язку з тим, що відповідачка отримавши у власність квартиру, але при цьому припинила здійснювати оплату вартості даного об`єкту власності, що призвело до утворення боргу. Таким чином, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідач буде мати можливість відчужити таке майно; передати нерухоме майно в іпотеку та/або заставу, в рахунок забезпечення по її власних зобов`язаннях, або по зобов`язаннях третіх осіб; внести вказане нерухоме майно в статутний капітал будь-яких юридичних осіб та/або суб`єктів господарювання; змінити майно, в тому числі шляхом його технічного переобладнання, переоснащення, ремонту, реконструкції, що значно утруднить його витребування. Здійснення превентивних заходів, щодо подальшого розпорядження таким майном Та не дивлячись на те, що позивач заявив вимоги немайнового характеру, дана обставина не може позбавити позивача права на захист своїх прав стосовно повернення нерухомого майна після розірвання правочину, шляхом вжиття превентивних заходів щодо збереження такого майна. З цього слідує, що розірвання договору купівлі-продажу через наявності боргу призведе до подальшого повернення нерухомого майна, що є взаємопов`язаним, а тому, зазначені обставини не є ідентичними тим, які зазначені в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 року справа №755/5333/20. Крім цього, вжитий судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Отож, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід виходити з балансу співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Та за обставинами даної справи, колегія суддів вважає, що негативні наслідки, які можуть настати від невжиття таких заходів переважають над тими негативними наслідками, що можуть виникнути внаслідок вжиття заходів забезпечення позову. Таким чином, доводи апеляційної скарги на думку колегії суддів не дають підстав для висновку, що ухвала суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним та виходячи з вимог ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німенко Артем Сергійович, залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 15 червня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: