Постанова Київський апеляційний суд № 367/7317/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року справа № 367/7317/20 провадження №22-ц/824/1733/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2020 року про забезпечення позову /суддя Карабаза Н.Ф./ у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзін Максим Сергійович про визнання договору недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності, - В С Т А Н О В И В: До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзін Максим Сергійович про визнання договору недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності Представником позивача подано заяву про забезпечення позову в якій він просив до розгляду цивільної справи накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 19145832109), яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії та номеру 7199, виданого 29.10.2013 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2020 року заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 19145832109), яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії та номеру 7199, виданого 29.10.2013 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. /а.с. 71-72/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що вимоги позивача щодо накладення арешту на квартиру відповідача носять безпідставний характер. Заява про забезпечення позову подана до відкриття провадження, у заяві відсутні відомості щодо інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи. Зокрема, позивачу відомо, що квартира придбана відповідачем після укладення шлюбу з громадянином ОСОБА_4 , а отже відповідно до статті 60 СК України належить йому на праві спільної сумісної власності. Вказувала, що спір між сторонами відсутній, оскільки позивач не має будь якого юридичного та фактичного відношення до квартири, на яку судом накладено арешт. Вказувала на те, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Водночас, замість повернення заяви, суд першої інстанції наклав арешт на квартиру, половина якої не належить відповідачу, не обґрунтувавши в чому саме полягає необхідність забезпечення позову, без посилання на конкретні обставини, що вказують на реальну загрозу невиконання або утруднення виконання рішення суду. Представник позивача адвокат Котар С.В. звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до протоколу випробувань від 28.01.2021 р., у неї виявлено РНК збудника вірусу SARS-CoV-2, просила визнати причини неявки в судове засідання поважними. Колегія суддів вказує на те, що відповідно до протоколу випробувань від 28.01.2021 р., долученого на підтвердження поважності неявки представника позивача, вказано, що вона хворіє з 22.01.2021 р., даних на дату засідання 15.02.2021 р. не надано. Зважаючи на те, що позиція представника позивача викладена в апеляційній скарзі, судом забезпечена можливість сторонам обмінятися позиціями, а питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень, суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Постановляючи оскаржену ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно керувався ст. 149 ЦПК України про те, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно. Оскільки, не вжиття заходів забезпечення в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про накладення арешту на квартиру загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 19145832109), яка належить ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги, про відсутність предмету позову, колегією суддів не приймаються як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі ст. З ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Законодавець таким чином дає особам, які беруть участь у справі, можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Важливо, аби особа, клопотавши про застосування певних заходів забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Предметом позову є визнання договору недійсним в частині покупця квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , спір між сторонами наявний, а тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру дає можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2020 року про забезпечення позову - залишити без задоволення. Ухвалу міського суду Київської області від 11 листопада 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: