Постанова 4824 № 753/15753/20

Справа № 753/15753/20 Головуючий в суді І інстанції Сирбул О. Ф. Провадження № 22-ц/824/1113/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та одночасно подала заяву, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що за відповідачем ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» незаконно зареєстровано право власності на цю квартиру, і такі дії можуть свідчити про можливість відчуження відповідачем цього майна, тому, на її думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року заяву задоволено, накладено арешт на вказану квартиру. Не погоджуючись із цією ухвалою, представник ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів щодо наявності ризиків відчуження цього майна, крім того доводи заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних твердженнях про незаконність державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та не є співмірними з позовними вимогами, через що, на його думку, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на спірне майно. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лев Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та посилається зокрема на те, що між сторонами виник спір щодо майнових прав на спірну квартиру, і на даний час існують обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, і жодних негативних наслідків для відповідача внаслідок вжиття цих заходів не настало, через що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, з метою недопущення утруднення виконання можливого рішення суду, необхідно накласти арешт на спірне нерухоме майно. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким в порядку звернення стягнення на майно зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису: 36381806 від 27 квітня 2020 року) за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник посилається зокрема на те, що він не погоджується зі здійсненням реєстраційних дій з боку відповідачів по відношенню до спірної квартири, і ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, а невжиття таких заходів, на його думку, може ускладнити виконання можливого рішення суду, оскільки ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» може в будь-який час та у будь-який спосіб вчинити відчуження спірної квартири на користь інших осіб, що може призвести до порушення його майнових прав та утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України). Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Згідно роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тобто накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, оскільки позивачем подано позов про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на спірну квартиру, що може потягнути за собою відповідні юридичні наслідки для сторін, крім того Товариство має реальну можливість відчужити цю квартиру на користь інших осіб, і обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, тому місцевий суд постановив законну і обґрунтовану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апелянта про те, що заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних твердженнях про незаконність державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, крім того заходи забезпечення позову є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, а тому вони не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Посилання апелянта на те, що накладенням арешту на квартиру порушуються майнові права Товариства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянтом не наведено належних доказів того, чим саме порушуються його права цими заходами забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру і обставин щодо порушення його прав вжитими заходами забезпечення позову у справі судом також не встановлено. Доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки судом не було належним чином обґрунтовано підстав для невжиття заходів зустрічного забезпечення позову, колегія суддів також відхиляє, оскільки це не спростовує обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, крім того ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не позбавлене можливості заявити клопотання про вжиття таких заходів у суді першої інстанції за наявності відповідних підстав. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: