Постанова КГС ВС № 911/1540/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Київ Справа № 911/1540/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.; за участю представників сторін: скаржника - адвокат Ручко О.М. боржника - адвокат Марчук В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у складі колегії суддів: Копитової О.С.- головуючого, Остапенка О.М., Полякова Б.М. та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у складі судді Шевчук Н.Г. за заявою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредиторських вимог в межах справи № 911/1540/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Аграрні технології" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології",- ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою суду від 02.08.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аграрні системні технології", введено процедуру розпорядження майном боржника. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі №911/1540/18 кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 319 722 197,59 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00 грн. - відхилено.

3. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Рух касаційної скарги 5. 16.03.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 16.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/1540/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга. 6. 22.03.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 16.03.2021 разом зі справою № 911/1540/18 у 9-ти томах надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" у справі № 911/1540/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.03.2021.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1540/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 16.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 і призначено касаційну скаргу до розгляду на 11.05.2021 о 10:30 год.

9. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/1540/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 16.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 до 14 год. 30 хв. 25.05.2021.

10. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/1540/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 16.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 до 10 год. 30 хв. 08.06.2021.

11. В судовому засіданні 08.06.2021 оголошено перерву до 15 год. 15 хв. 10.06.2021. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ КБ "ПриватБанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову і ухвалити нове рішення яким: задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк" про відмову від забезпечення; визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у загальному розмірі 319 772 221, 59 грн (з них 319 722 197,59 грн - вимоги четвертої черги, 24 грн - вимоги шостої черги); включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 24 грн - до шостої черги, судовий збір - 3 524 грн до першої черги, 319 772 197, 59 грн - до четвертої черги.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним. 11.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що АТ КБ "ПриватБанк" цілком правомірно здійснювало нарахування відсотків, а також пені за кредитним договором протягом всього періоду до 02.08.2018 - дати порушення провадження у справі про банкрутство боржника. 11.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що новий розгляд вимог АТ КБ "ПриватБанк" мав бути здійснений відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства та не застосовано норми матеріального права, а саме статей 45, 64 цього Кодексу. 11.3 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини шостої статті 28, частини третьої статті 49 Закону України "Про заставу" до спірних правовідносин та помилково ототожнили строк дії контрактів, із яких мали виникнути заставлені права вимоги, із строком дії права, яке не було до кінця сформоване, але було передано у заставу. 11.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що саме боржником порушено зобов`язання за відповідними контрактами, що свідчить про недобросовісність його дій як заставодавця. 12. 21.05.2021 та 24.05.2021 від АТ КБ "ПриватБанк" до суду надійшли письмові пояснення.

13. Представник скаржника в судових засіданнях підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі 14. 06.05.2021 від ТОВ "А.С.Т." до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін, який мотивовано необґрунтованістю касаційної скарги та правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

16. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

17. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

18. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..

21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

22. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне. 22.1 01.11.2018 до суду звернулось АТ КБ "Приватбанк" із заявою від 25.10.2018 року про визнання кредиторських вимог, в якій (з урахуванням уточнень та додаткових пояснень) просило суд визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" у загальному розмірі 319 772 221, 59 грн, а саме: 319 772 197, 59 грн - як забезпечені вимоги, 24,00 грн - вимоги шостої черги, та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аграрні системні технології" у сумі 24,00 грн - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір 3 524,00 грн - до першої черги задоволення, 319 772 197, 59 грн - окремо як забезпечені заставою майна боржника. 22.2 Кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 319 772 197, 59 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00 грн. ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019, відхилено. 22.3 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.12.2019) за результатами розгляду касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на постанову апеляційного суду від 02.09.2019, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 03.06.2019 в частині відхилення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк", зазначені ухвала та постанова скасовані, справа у скасованій частині передана на новий розгляд до господарського суду Київської області. 22.4 27.12.2013 між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "ТАКО" (позичальник) укладено Кредитний договір №DNH1LON04722, із відповідними змінами та доповненнями, відповідно до пункту 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит в формі згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов`язання позивальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди обумовлені цим договором. 22.5 Згідно пунктів А.1, А.2 Кредитного договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору - 7 350 125, 11 дол. США. 22.6 Пунктом А.3 Кредитного договору встановлено термін повернення кредиту: згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору). 22.7 Пунктом 6.1 Кредитного договору встановлено, що він діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором. 22.8 12.02.2015 між ПрАТ "ТАКО" (первісний боржник), ТОВ "Аграрні системні технології" (новий боржник) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір №DNH1LON04722/1 про заміну боржника у зобов`язанні, із відповідними змінами та доповненнями (далі - Договір про заміну боржника), відповідно до пункту1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника, як зобов`язану сторону у Кредитному договорі, укладеному між первісним боржником та кредитором. 22.9 За цим договором новий боржник стає зобов`язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов`язки: повернути кредит у сумі 6 899 999,91 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити проценти за користування кредитом у випадку порушення будь-якого з грошового зобов`язання, винагороди, неустойки (пені, штрафи), а також виконати всі інші обов`язки, які були покладено на первісного боржника за кредитним договором, додатками та договорами про внесення змін до нього (пункти 1.2, 1.3.1 Договору про заміну боржника). 22.10 Переведення боргу за цим договором здійснюється на наступних умовах, зокрема, забезпечення виконання зобов`язань нового боржника перед кредитором за Кредитним договором, а саме, договором застави №DNH1LON04722/DZ3 (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 12.02.2015 між кредитором та новим боржником (пп. 1.3.5 п. 1. 3 Договору про заміну боржника). 22.11 Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 05.02.2016, а по зобов`язаннях, не виконаних у зазначений строк, - до моменту повного виконання цих зобов`язань (п.п. 4.1-4.2 Договору про заміну боржника). 22.12 Керуючись умовами Договору про заміну боржника АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Аграрні системні технології" 12.02.2015 уклали договір про внесення змін №3 до Кредитного договору, яким Кредитний договір виклали в новій редакції, пунктом А.3 якого встановлено термін повернення кредиту: згідно Додатків №1 (графік зменшення поточного ліміту) та №2 (план поставок). У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. 22.13 Договором про внесення змін №5 від 25.04.2016 до Кредитного договору АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Аграрні системні технології" Додаток №1 виклали в новій редакції, відповідно до якої ліміт Кредитного договору визначений у 6 342 038,35 доларів США та визначений графік його зменшення (Додаток №1) щомісячними платежами з 25.10.2016, датою погашення кредиту визначено 25.02.2017. 22.14 Пунктом А.6 Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних. 22.15 Згідно пункту А.7 у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом А.3 цього договору, … проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються. 22.16 Датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця (пункт А.8 Кредитного договору). 22.17 Пунктом 4.3 Кредитного договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у дату сплати процентів, зазначену у пункті А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. 22.18 Згідно пункту 4.7 Кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню; а якщо позичальник має відкриті в Банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених пунктами 2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснювати погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.

23. Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

24. Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

25. Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

26. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

27. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

28. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

29. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

30. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

31. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

32. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

33. Судом апеляційної інстанції встановлено, що передбачені Кредитним договором проценти за користування кредитом можуть нараховуватись в межах строку кредитування - до 25.02.2017.

34. Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги.

35. Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 5.1 Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане позичальником.

36. Апеляційним судом зазначено, що АТ КБ "Приватбанк" по Кредитному договору був наданий кредит ПрАТ "ТАКО", заборгованість по якому у сумі 6 899 999,91 доларів США (тіло кредиту) по Договору про заміну боржника була переведена та ТОВ "Аграрні системні технології"; в останній день визначеного Кредитним договором строку кредитування 25.02.2017 залишок заборгованості по тілу кредиту у сумі 6 039 999,91 доларів США та процентах за користування кредитом у сумі 281 651,95 доларів США, а також нарахована на них пеня у сумі 261 080,70 доларів США не були сплачені. У подальшому 21.04.2017 були сплачені проценти у сумі 31 206,68 доларів США, а тому заборгованість по процентах станом на 02.08.2018 року становить 250 445,27 доларів США, що за курсом НБУ - 28,118832 - станом на 01.11.2018 (дата звернення до суду) становить 7 042 228,47 грн.

37. Місцевим судом встановлено, що боржником погашено кредит 31.05.2017 у сумі 15 000,00 доларів США, 25.07.2017 у сумі 30 000,00 доларів США, 15.02.2018 у сумі 119 214,06 доларів США, 03.03.2018 у сумі 29 739,76 доларів США, і станом на 02.08.2018 заборгованість по Кредитному договору по тілу кредиту становить 5 846 046,09 доларів США, що за курсом НБУ - 28,118832 - станом на 01.11.2018 (дата звернення до суду) становить 164 383 988,00 грн.

38. Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок пені за період з 26.02.2017 по 02.08.2018 виконаний невірно, оскільки за цей період пеня нараховувалась і на проценти, які були нараховані Банком і після 25.02.2017.

39. За розрахунком суду апеляційної інстанції пеня за період з 26.02.2017 по 02.08.2018 становить 2 578 940,80 доларів США, що за курсом НБУ - 28,118832 - станом на 01.11.2018 (дата звернення до суду) становить 76 516 803,10 грн.

40. Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із правильністю розрахунку здійсненого судом апеляційної інстанції щодо дійсного розміру кредиторських вимог скаржника які підлягали визнанню частково в загальній сумі 247 943 019,57 грн із заявлених 319 772 221, 59 грн.

41. З огляду на вищевикладене, аргументи скаржника (пункт 11.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

42. Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення щодо відхилення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" до боржника суди попередніх інстанцій виходили з наступного. 42.1 При новому розгляді АТ КБ "Приватбанк" 04.06.2020 з посиланням на частину другу статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства подало заяву б/н від 03.06.2020 про відмову від забезпечення, в якій просило визнати незабезпечені заставою грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника ТОВ "Аграрні системні технології" у загальному розмірі 319 772 221,59 грн. (з них: 319 772 197,59 грн - вимоги четвертої черги, 24,00 грн. - вимоги шостої черги); включити грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аграрні системні технології" у сумі 24,00 грн. - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір 3 524,00 грн. - до першої черги задоволення, 319 772 197,59грн. - до четвертої черги. 42.2 Заявлені кредиторські вимоги обґрунтовані невиконанням боржником зобов`язань перед Банком по Кредитному договору №№DNH1LON04722 від 27.12.2013 між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "ТАКО" (позичальник) та договору №DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 між ПрАТ "ТАКО" (первісний боржник), ТОВ "Аграрні системні технології" (новий боржник) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) про заміну боржника у зобов`язанні. 42.3 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. 42.4 Обставини, на які Банк посилається у своїй заяві про відмову від забезпечення, а саме наявність Кредитного договору №DNH1LON04722 від 27.12.2013 між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "ТАКО" (позичальник) та договору №DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 між ПрАТ "ТАКО" (первісний боржник), ТОВ "Аграрні системні технології" (новий боржник) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) про заміну боржника у зобов`язанні та їх невиконання боржником, мали місце ще до звернення Банку 01.11.2018 до господарського суду із заявою від 25.10.2018 про визнання кредиторських вимог. При цьому, слід зазначити, що в даному випадку судом за вказівками Верховного Суду проводиться повторний розгляд кредиторської заяви банку, поданої 01.08.2018 та встановлюються саме обставини, що існували на вказану дату.

43. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке. 43.1 Згідно Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. 43.2 Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII набрав чинності 21.04.2019, а введено його в дію з 21.10.2019. 43.3 З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441). 43.4 Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. 43.5 Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. 43.6 Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації. 43.7 Згідно частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 43.8 З огляду на викладене, станом на 12.06.2020 судом першої інстанції, при винесенні ухвали про відхилення вимог Банку у справі, з якою погодився і апеляційний господарський суд, було помилково застосовано до спірних правовідносин приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки під час нового розгляду такий розгляд повинен відбуватися спочатку, разом з тим з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) визнано таким, що втратив чинність зокрема і вказаний закон. При цьому судами не встановлено обставин щодо того, що ця справа про банкрутство станом на день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства перебувала на стадії процедури санації, що в свою чергу унеможливлювало б застосування приписів Кодексу.

44. Окрім того, ухвалюючи оскаржувані судові рішення щодо відхилення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" до боржника суди попередніх інстанцій виходили також з наступного. 44.1 Сторонами у пунктах 11.1 контрактів погоджено, що строк дії останніх становить: до 31.03.2016 включно (за Контрактами-1, -2) та до 30.05.2017 включно (за Контактом-3). Проте, учасниками справи не було надано суду жодних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вчинення будь-яких дій, визначених у пунктах 9.3 та/або пунктах 9.4 за Контрактами-1, -2 та пункті 9.2 та/або пункті 9.3 за Контактом-3. 44.2 Водночас, із змісту пунктів 11.2 контрактів вбачається, що по закінченню цієї дати (визначеної у пункті 11.1 Контрактів) зобов`язання сторін по контракту, за винятком оплати поставленого товару і тих, що виникли у зв`язку з відповідальністю сторін за його порушення, припиняються. 44.3 Зважаючи на те, що учасниками справи не було надано суду доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про вчинення сторонами будь-яких дій за відповідними контрактами, то ураховуючи положення частини першої статті 593 Цивільного кодексу України та пунктів 11.2 контрактів, зобов`язання за останніми є припиненими з моменту закінчення строку їх дії. 44.4 Зобов`язання за контрактами є припиненими, а відтак термін дії права, що складає предмет застави - право вимоги ТОВ "Аграрні системні технології" на отримання грошових коштів за контрактами, закінчився, а відтак відповідна застава є припиненою. 44.5 Твердження АТ КБ "ПриватБанк" про те, що Договір застави діє до повного виконання зобов`язань ТОВ "Аграрні системні технології" за Кредитним договором, які боржник порушив, суд до уваги не приймає, оскільки застава є припиненою у зв`язку із закінченням терміну дії права, що складає предмет застави. 44.6 Оскільки Банком не було подано суду доказів наявності предмета застави, що у свою чергу є обов`язковою умовою для визнання кредитора заставним, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 319 772 197,59 грн, як таких, що забезпечені заставою. 44.7 Окрім того, оскільки Банком не було подано суду доказів наявності предмета застави, що у свою чергу є обов`язковою умовою для визнання кредитора заставним, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 319 772 197,59 грн, як таких, що забезпечені заставою.

45. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо припинення застави. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. 45.1 Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. 45.2 Зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його сторін. 45.3 Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. 45.4 Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. 45.5 Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 45.6 Зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. 45.7 Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. 45.8 Оскільки зміст зобов`язання становлять права і обов`язки його учасників, припинення зобов`язання є припиненням зазначених прав та обов`язків. При припиненні зобов`язання останнє перестає існувати, і його учасників більше не пов`язують ті права і обов`язки, які раніше складали його зміст. 45.9 Таким чином припинення зобов`язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати. 45.10 Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 45.11 Отже, припинення зобов`язання спричиняється не будь-яким, а лише належним його виконанням (стаття 526 Цивільного кодексу України). 45.12 Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 922/2140/18. 45.13 Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. 45.14 Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 45.15 Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. 45.16 Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 45.17 Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії"). 45.18 У рішенні у справі "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. 45.19 Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. 45.20 Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17. 45.21 Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). 45.22 У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). 45.23 Всупереч наведеному, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк", як таких, що забезпечені заставою, суди попередніх інстанцій при наявності заяви про відмову від забезпечення не дослідили можливості розгляду вказаних кредиторських вимог, як таких, що не забезпечені заставою.

46. Також, ухвалюючи оскаржувані судові рішення щодо відхилення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" до боржника суди попередніх інстанцій виходили з наступного. 46.1 Вказані вимоги банку підлягали включенню до реєстру вимог кредиторів шостої черги, як не забезпечені та подані з порушенням строку встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 46.2 Однак, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2019 було затверджено мирову угоду та провадження по справі № 911/1540/18 закрито. Зазначена ухвала господарського суду оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та Постановою Верховного Суду в зазначеній справі від 16.06.2020 залишена без змін. 46.3 Таким чином, станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції та відповідно постанови апеляційного суду провадження по справі про банкрутство боржника закрито.

47. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. 47.1 У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не нівелює сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230). 47.2 Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. 47.3 Сутність гарантованого Конвенцією права позивача на суд і на ефективний засіб юридичного захисту не буде нівельованою, якщо він матиме реальну можливість доступу до суду для захисту цивільних прав та інтересів, які вважає порушеними. Такий захист може відбутися після ініціювання скаржником скасування ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2019 про затвердження мирової угоди і закриття провадження у справі № 911/1540/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" шляхом звернення із заявою про її перегляд за нововиявленими обставинами. 47.4 Можливість звернутися із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що набрали законної сили та підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом, передбачена главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. 47.5 Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

48. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

49. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

50. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

51. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

52. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають.

53. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

54. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані, а тому доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

55. При цьому, скаржник в касаційній скарзі зокрема просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову і ухвалити нове рішення яким: задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк" про відмову від забезпечення; визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника.

56. Разом з тим, враховуючи, що під час розгляду заяви скаржника судами попередніх інстанцій не були застосовані норми матеріального права які підлягали застосуванню, то для вирішення вказаного питання необхідно досліджувати обставини щодо наявності підстав для визнання та визначення черговості грошових вимог кредитора і надавати відповідним обставинам оцінку, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

57. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

58. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не застосовано норми матеріального закону і зокрема статті 55 Конституції України, статей 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, а також порушено норми процесуального закону - статей 2, 3, 86 Господарського процесуального кодексу України, а тому ухвалу суду першої інстанції від 12.06.2020 та постанову суду апеляційної інстанції від 27.01.2021 слід скасувати, а справу № 911/1540/18 у скасованій частині слід направити до Господарського суду Київської області на новий розгляд.

59. При новому розгляді суду необхідно належним чином розглянути кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до боржника згідно вимог чинного закону, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

60. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 911/1540/18 підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 16.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/1540/18 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/1540/18 скасувати.

3. Справу № 911/1540/18 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. В. Білоус Судді О. В. Васьковський В. Я. Погребняк