Постанова 4852 № 280/7879/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/7879/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року в адміністративній справі №280/7879/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України,третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В : 03.11.2020 року Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 54756 від 16.11.2020), просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №366-р від 08.10.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 ». Представник відповідача надіслав суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовує тим, що звернення до суду зумовлене незгодою позивача із діями відповідача щодо виконання судового рішення у справі №0840/3202/18, а заявлені позовні вимоги фактично стосуються порядку виконання судового рішення. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року клопотання представника Фонду державного майна України про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі №280/7879/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях (49000, м.Дніпро, вул.Центральна, 6, ЄДРПОУ 42477945) про визнання протиправним та скасування наказу. Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до Запорізького окружного адміністративного суду в порядку ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою щодо виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №0840/3202/18. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №2840/3202/18 позов ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Фонду Державного майна України від 06 липня 2018 року №144-р «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з 06.07.2018. Рішення набрало законної сили 25.01.2020. На виконання вказаного рішення, Фондом Державного майна України 08.10.2020 видано наказ №366-р «Про поновлення ОСОБА_2 » відповідно до якого позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях з 06.07.2018. Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про його скасування. Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що оскільки спір у справі, що розглядається, виник між тими самими сторонами, а заявленні позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, то вказане зумовлює наявність підстав для закриття провадження у справі. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства, що є підставою для її скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду по суті до Запорізького окружного адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Крім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. У постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС України (зміст яких фактично не змінився після 15.12.2017), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Однак, той факт, що позивач вважає протиправним наказ відповідача № 366-р від 08.10.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 » не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір, оскільки даний наказ з яким незгоден позивач є наслідком протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчиненних суб`єктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, наказ відповідача №366-р від 08.10.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 » є наслідком протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчиненних суб`єктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а. Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у справі. При цьому, аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року в адміністративній справі №280/7879/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов