Постанова 4855 № 640/6483/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6483/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд: - визнати неправомірним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 вересня 2019 року № 303/05 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ". Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року даний адміністративний позов було повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки проте станом на 22.02.21 позивачем недоліки не усунуто, не надано підтвердження сплати судового збору на реквізити Окружного адміністративного суду м. Києва за подання позовної заяви. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про не усунення ним недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, не відповідає обставинам справи та нормам процесуального права, оскільки ухвала Окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року про залишення позовної заяви без руху була йому направлена не у спосіб, визначений нормами процесуального законодавства. При цьому, позивач зауважує, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено без руху позовну заяву. Отже, за наведених в апеляційній скарзі обставин, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви та фактично позбавив його права доступу до правосуддя, що відповідно до положень ст. 320 КАС України є підставою для скасування зазначеного судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість стверджує, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та надано строк на усунення недоліків, яким позивач не скористався, що мало наслідком повернення його позовної заяви. З огляду на зазначене, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач 17 березня 2020 звернувся до суду з даним позовом. При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору на п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір». Також, позивачем зазначалось, що з 19.09.2019 він перебуває на обліку в Святошинській районній філії Київського міського центру зайнятості як безробітній та отримує допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки на підтвердження неможливості сплати судового збору та скрутного матеріального стану останнім не надано належних доказів про доходи за 2019 рік. З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем не долучено до позову засвідчених належним чином документів щодо його персональних даних, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви у триденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору на суму 840,80 грн., сплаченого на реквізити Окружного адміністративного суду міста Києва, а також документів щодо його персональних даних, оформлених відповідно до вимог законодавства. З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було доставлено в електронному вигляді до електронного кабінету позивача 22 квітня 2020 року та 24 квітня 2020 року направлено засобами поштового зв`язку. Доказів отримання позивачем вказаного поштового відправлення матеріали справи не місять, проте позивач не заперечує, що вказаний електронний документ було доставлено на його електронну пошту 22 квітня 2020 року. У свою чергу, 22 лютого 2021 року, суд першої інстанції, встановивши, що позивач отримав ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху від 21.04.2020 (згідно з довідкою про доставку електронного листа) 22.04.2020, проте станом на 22.02.21 вказані в ухвалі недоліки не усунув, а саме не надав підтвердження сплати судового збору на реквізити Окружного адміністративного суду м. Києва за подання позовної заяви, дійшов висновку, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Як було встановлено судом, суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху виходив з того, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, оскільки на підтвердження неможливості сплати судового збору та скрутного матеріального стану позивачем не надано належних доказів про доходи за 2019 рік, а також не долучено до позову засвідчених належним чином документів щодо його персональних даних, відтак не можливо встановити, чи саме ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи питання щодо правомірності відповідних висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Положеннями ч. 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. За приписами частини першої ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або часткового, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI. Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що він просив суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 вказаного Закону. Так, відповідно до приписів вказаної норми враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, у разі, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Аналіз указаних норм права свідчить про те, що судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, урахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. Законом України «Про судовий збір» передбачена можливість звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, пов`язана виключно з майновим станом сторони. При цьому, якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав. Якщо ж сторона не підпадає під дію пункту 2 або 3 частини першої статті 8 Закону, то вона вправі клопотати перед судом про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону. Однак, в такому випадку сторона повинна довести уже конкретні обставини, які унеможливлюють сплату судового збору. Такими обставинами, за змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону, є перевищення розміру судового збору на 5 відсотків розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №640/6916/19, яка відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні даного спору. Колегією суддів, встановлено, що в позовній заяві позивачем було вказано на те, що предметом позову є захист соціальних, трудових прав, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення від сплати судового збору. Водночас оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить правової оцінки вказаним обставинам (аргументам) позивача. Натомість, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій, за період з 01.01.2019 по 13.09.2019 ОСОБА_1 задекларував доходи у розмірі: 82426,00 грн. заробітної плати та 3500,00 грн. соціальної допомоги. 5 % від зазначеного доходу становить 4296,30 грн., що є більшим за розмір судового збору в даному випадку. Тобто, фактично судом першої інстанції надано правову оцінку підставам, визначеним у пункті 1 частини першої статті 8 Закону. Отже, за наведених обставин, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції не надав правову оцінку іншим підставам визначеним у ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» ніж були зазначені позивачем у клопотанні. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі від 31.07.2007 «FC Mretebi v. Georgia» («ФК Мретебі проти Грузії», заява №38736/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольний клуб), і зазначив, що Верховний Суд Грузії неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд Грузії просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало. У цій справі ЄСПЛ назвав відмову Верховного Суду Грузії звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя. Отже, за наведених обставин та враховуючи, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин, зазначених позивачем, колегія суддів визнає передчасним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано відповідних доказів незадовільного майнового стану. Крім того, колегія суддів зазначає, що приписи ст. 161 КАС України не містять вимог щодо необхідності надання до позовної заяви засвідчених належним чином документів персональних даних, у зв`язку з чим вимога суду першої інстанції про необхідність надання відповідних доказів не є законною. Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегіє суддів встановлено, що висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 21 квітня 2020 року про залишення позовної заяви без руху не відповідають нормам процесуального права. Щодо доводів апелянта про направлення йому копії вказаної ухвали суду у неналежний спосіб, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Згідно з підпунктом 15.15 підпункту 15 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі. Пунктом 16 цього розділу встановлено, що до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Приписами ч. 5 ст. 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Положеннями ч. 11 вказаної норми визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21 квітня 2020 року було направлено судом позивачу в електронній формі на зазначену у позовній заяві електронну адресу останнього. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. З матеріалів справи вбачається, що копію вказаного електронного документу було доставлено до електронного кабінету позивача 22.04.2020. Вказані обставини визнаються і самим позивачем. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що копію вказаного судового рішення було також направлено позивачу засобами поштового зв`язку. Таким чином, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було направлено копію ухвали про залишення позовної заяви без руху у неналежний спосіб не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги також не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права під час вирішення питання про залишення позовної заяви без руху та, відповідно, передчасно застосовано наслідки, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України щодо повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, беручи до уваги недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Проте, колегією суддів встановлено, що під час прийняття ухвали про повернення позовної заяви судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог, оскільки вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 21 квітня 2020 року щодо необхідності усунути недоліки позовної заяви у визначений судом спосіб є не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви та обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України. Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду м.Києва про повернення позовної заяви, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 308, 311-312, 320-322, 325, 328 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року скасувати та направити справу № 640/6483/20 до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан