Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 595/768/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 595/768/20 пров. № А/857/7797/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 червня 2020 року (прийняту у м. Бучачі суддею Федорончуком В.Б. в порядку письмового провадження) про повернення позовної заяви у справі № 595/768/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.10.2019 № 1607783. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення, 10.10.2019 працівники поліції зупинили автомобіль Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, за порушення пункту 2.1 ПДР (відсутність посвідчення водія відповідної категорії). Позивач на противагу цій обставині зазначає, що не керував цим транспортним засобом і такий ніколи йому не належав. Відповідач не надав доказів того, що саме він керував цим транспортним засобом і здійснив порушення пункту 2.1 ПДР (відсутність посвідчення водія відповідної категорії). Вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому просить захистити порушене право, шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки при поданні позовної заяви позивач не надав документа про сплату судового збору. 16.06.2020 від ОСОБА_1 на адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору з додатками, у якій він просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з відсутністю доходів у 2019 році. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви. Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції надто формально підійшов до оцінки позовної заяви та обмежив право позивача на судовий захист. Позивач вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам про відсутність доходів у році, що передує року звернення до суду і необґрунтовано обмежив право на судовий захист. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав. Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До позовної заяви, позивач, як документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору, долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно з якими, позивач не отримав доходів у 2019 році. Аналогічні відомості позивач навів і в заяві на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви та судовий збір за подання позовної заяви не сплатив. Аналізуючи мотиви, з яких виходив суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Частиною другою цієї статті передбачено, що з цих підстав суд може звільнити від сплати судового збору. Отже, частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суду надано право звільнити особу від сплати судового збору за наявності відповідної умови, зокрема передбаченої у пункті

1. Водночас, суд вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху чи повернення позовної заяви, якщо позивач, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надав суду відповідні докази, які вказують на наявність умов для звільнення від сплати судового збору, повинен оцінити ці умови з позиції належності та достатності доказів, які цю умову засвідчують, про що у мотивувальній частині зробити відповідні висновки. Дослідивши ухвалу суду про повернення позовної заяви, апеляційний суд встановив те, що суд першої інстанції не надав оцінку наданим доказам і доводам позивача про наявність умов для звільнення від сплати судового збору. При цьому, суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а також клопотання про відстрочення його сплати, яке позивач одночасно заявив, якщо, на думку суду, доказів наданих для звільнення від сплати судового збору було б недостатньо. Тим більше, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції. Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. У рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету. В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надто формально підійшов до тлумачення правової норми пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», а тому, на думку апеляційного суду, помилково повернув позовну заяву позивачу, позбавивши його, таким чином, права на судовий захист. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 червня 2020 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 595/768/20 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складений 14 серпня 2020 року