Постанова 4857 № 300/6784/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6784/25 пров. № А/857/45319/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 300/6784/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної Комісії адвокатури Запорізької області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- суддя в 1-й інстанції Могила А. Б., час ухвалення судового рішення 20 жовтня 2025 року, місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту судового рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної Комісії адвокатури Запорізької області, в якому просив визнати відсутність повноважень і компетенції відповідача з 2022 року відносно розгляду скарги щодо адвоката Камінського І. №84 від 15 серпня 2025 року; визнати порушення відповідачем положень адміністративної процедури розгляду скарги №84 від 15 серпня 2025 року встановлених Законом України «Про адміністративну процедуру»; зобов`язати прийняти заяву позивача №84 від 15 серпня 2025 року і розглянути у відповідності положень адміністративної процедури встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру»; визнати протиправним положення п.14 рішення Ради адвокатів України №120 з часу прийняття з вимогами до скаржника: надати докази обставин; згода на обробку персональних даних; доказ надсилання іншій стороні; копію з описом вкладення. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що суд в ухвалі від 29 вересня 2025 року нарахував суму судового збору без глибоких знань арифметики. Вважає, що суд поклав на нього обов`язок надати докази, яких він не має і саме ті докази, які по природі знаходяться у суб`єкта. Також вважає, що суд безпідставно відмовився виконувати вказівки правових висновків Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року, справа №990/114/23, у якій зазначено, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин наявності або відсутності доказів. Ці обставини можуть вирішуватися на інших стадіях. Такі обставини не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви та просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з таких підстав. Матеріалами справи стверджується, що 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної Комісії адвокатури Запорізької області, в якому просив визнати відсутність повноважень і компетенції відповідача з 2022 року відносно розгляду скарги щодо адвоката Камінського І. №84 від 15 серпня 2025 року; визнати порушення відповідачем положень адміністративної процедури розгляду скарги №84 від 15 серпня 2025 року встановлених Законом України «Про адміністративну процедуру»; зобов`язати прийняти заяву позивача №84 від 15 серпня 2025 року і розглянути у відповідності положень адміністративної процедури встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру»; визнати протиправним положення п. 14 рішення Ради адвокатів України №120 з часу прийняття з вимогами до скаржника: надати докази обставин; згода на обробку персональних даних; доказ надсилання іншій стороні; копію з описом вкладення. Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтовано тим, що позивач має статус ВПО з ТОТ, надавши при цьому відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 квітня 2025 року, в якості доказу про відсутність доходу. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк на усунення недоліків з моменту отримання зазначеної ухвали шляхом подання до суду подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 1211,20 грн, або документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону (зокрема довідку про пенсію за 2024 рік); належним чином засвідчену копію відповіді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Запорізької області від 15 вересня 2025 року №205. Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29 вересня 2025 року отримано позивачем 30 вересня 2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. 21). Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач станом на день постановлення цієї ухвали 20 жовтня 2025 року) недоліки позовної заяви не усунув, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. За змістом ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з ч.1,2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). П.1 ч.4 ст.169 КАС України передбачає, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За змістом ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI). Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закон №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. За змістом ч.2 зазначеної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді першої інстанції позивач надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 квітня 2025 року №0915-25-09266 за період з січня 2024 року по грудень 2025 року. Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції звернув увагу позивача на те, що до позовної заяви не додано інформацію про розмір пенсії позивача за попередній календарний рік, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони, з якої можливо встановити, що розмір судового збору за подання цієї позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру його сукупного річного доходу за попередній календарний рік. Також суд наголосив, що до матеріалів позову ОСОБА_1 надано лише першу сторінку відповіді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Запорізької області щодо адвоката Камінського І., яка вочевидь надіслана за результатами розгляду скарги позивача. Відповідно суд позбавлений можливості встановити всі обставини справи. Відсутність вказаного доказу унеможливлює перевірку судом обґрунтованості заявлених позовних вимог. На пропозицію суду надати обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач 01.10.2025 звернувся в суд із заявою про роз`яснення ухвали від 29.09.2025 про залишення без руху його позовної заяви, а також про відвід судді (а.с.22). Адміністративну справу №300/6784/25 для вирішення питання про відвід, згідно з ухвалою від 01.10.2025, передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.28-30). Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Могили А.Б. у даній адміністративній справі. Відповідно до ухвали від 06.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали від 29.09.2025 про залишення без руху його позовної заяви в справі. Водночас, цією ж ухвалою продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29.09.2025, на десять днів із дня отримання копії цієї ухвали. Ухвала від 06.10.2025 позивачем отримана 07.10.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.41). 09 жовтня 2025 року на усунення недоліків апеляційної скарги позивач, подав до суду заяву, у якій зазначив про наявне у нього рухоме та нерухоме майно в окупації, а також подав суду заяву, у якій повторно вказав, що він є особою похилого віку, внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованих територій (а.с.43). При цьому, колегія суддів повторно зазначає, що позивачем при поданні позову подано довідку про відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 квітня 2025 року №0915-25-09266 за період з січня 2024 року по грудень 2024 року. Згідно з даними відомостей, позивач за період з січня 2024 року по грудень 2024 року отримував соціальну допомогу у розмірі 2000 грн щомісячно (а.с. 8). Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду жодних документів, в тому числі довідку про пенсійні виплати за 2024 рік чи довідку про отримання соціальних виплат, про які зазначено судом в ухвалі від 29 вересня 2025 року, що підтверджували б підстави для звільнення від сплати судового збору. Колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними і такими, що зроблені без надання належної правової оцінки доказам, які були подані позивачем на підтвердження свого майнового стану. Так, приписами ст.8 Закону №3674-VI зазначено саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати, у разі наявності умов, наведених у частині першій цієї статті, зокрема, за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом із тим, встановивши у ст.8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Усталена практика Верховного Суду відзначає підхід, відповідно до якого належним доказом для вказаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України. У постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі № 9901/166/19. У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 № 160/12251/20 визначено, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 18 січня 2024 року у справі №520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі №207/1966/24. Відповідно до п.1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №882 Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з пп.2,3 п.1 розділу V вказаного Положення до Державного реєстру включаються дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Таким чином, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що з метою з`ясування питання, чи перевищує сума судового збору за подання позовної заяви 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік суду необхідно було дослідити інформацію про річний дохід позивача за 2024 рік (попередній календарний рік). Таким доказом могла бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 рік, яка формується на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, який містить відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати. З матеріалів справи вбачається, що позивач до позову надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 квітня 2025 року за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, з яких видно, впродовж попереднього календарного року позивач мав 2000 грн щомісячно соціальної допомоги (а.с.8). Поряд із цим, вказаний доказ не був належним чином врахований судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів повторно зазначає, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково не враховано подані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, які підтверджували перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а тому, на думку колегії суддів, позивачем доведено суду достатні та належні докази існування передбаченої п.1 ч.1 ст.8 Закону №3674-VI підстави для звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з викладених вище мотивів. Згідно з ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 300/6784/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Мікула судді С. М. Кузьмич А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.