LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855826/2596/17

від 01.06.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2596/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О., за участю секретаря Бринюк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2016 №0004081306, №0004091306. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині мотивів задоволення позову, з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. За результатом вказаної перевірки посадовими особами податкового органу складено акт №223/26-54-13-06-17-2483606103 від 09.09.2016 (далі - акт перевірки). Вказаним Актом перевірки встановлено порушення позивачем: - пп. 164.2.8, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.1, пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 253 044,08 грн.; - пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи фізичних осіб за 2015 рік.; - п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не нараховано та не сплачено військовий збір за 2015 рік в сумі 93 978,31 грн. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2016: - №0004081306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 566 475 грн. (за основним платежем 1 253 044,08 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 313 431,02 грн.); - №0004091306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 117 472,89 грн. (за основним платежем 93 978,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 494,58 грн.). Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу, про заниження позивачем суми оподаткованого доходу, отриманого платником податку як інвестиційний дохід за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 всього на суму 6 269 400 грн., є помилковим. Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Так, відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Зокрема, відповідно до п.п.78.1.2, п.п.78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; - у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки; При цьому, пунктом 78.4.ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення. Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має на це право. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та, відповідно, нікчемності її правових наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14, від 16.02.2016 у справі №21-2749а15, від 15.03.2017 у справі №823/359/15, від 17.05.2017 у справі №804/2667/16, від 23.05.2017 у справі №814/2067/15. Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позов до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування наказу. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі 826/14713/16 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу від 15.08.2016 року №669. Зокрема, судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі встановлено: «Із матеріалів справи вбачається, що наказ від 15.08.2016 року № 669 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та повідомлення від 15.08.2016 року №7307/Ж/26-54-13-06-26 були отримані позивачем 30.08.2016 року, тобто вже після початку проведення перевірки на підставі зазначеного наказу на підтвердження чого надали суду копію конверту, в якому було отримано вказаний наказ та повідомлення, та роздруківку з веб - сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта". Відповідачем доказів на спростування вказаних фактів суду надано не було, як і не заперечувався факт того, що станом на 30.08.2016 року документальну позапланову невиїзну перевірку з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету позивача за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на підставі наказу 15.08.2016 року № 669 вже було розпочато. Таким чином в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту отримання позивачем копії наказу від 15.08.2016 року № 669 та повідомлення її про проведення перевірки, до початку проведення перевірки на підставі вказаного наказу». Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача визначена судами у вказаній вище справі є достатньою правовою підставою до висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 22.09.2016 №0004081306, №0004091306, як її прямих наслідків, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Наведене в сукупності свідчить, що у випадку встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав у суду відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень. Враховуючи викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову суд не може переходити. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було прийнято правильне по суті рішення про задоволення позовних вимог, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в мотивувальній частині. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: Повний текст постанови виготовлено 07.06.2021 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»