Постанова 4855 № 826/16012/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16012/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у справі №826/16012/18 (розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві), Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2018 року, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2), в якому просила суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 року № 0225151302, № 0225161302, податкову вимогу № 150009-17 від 08.08.2018 року; - визнати протиправною та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.09.2018 року № 13450/6/9999-17-04-14 про залишення скарги платника податків - ОСОБА_1 без задоволення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючим органом не було виконано обов`язку щодо ознайомлення позивача з наказом про проведення невиїзної документальної планової перевірки, за результатами якої міг бути складений акт від 12.06.2018 р. №4625/26-15-13-02-11-2972617621. Вказане свідчить про протиправність дій контролюючого органу та висновків акту перевірки. Також протиправними є висновки ДФС України, викладені у рішенні від 04.09.2018 р. №13450/6/99-99-17-04-14 про результати розгляду скарги, зокрема, відомості про наявність у позивача податкового боргу спростовується відповідними платіжними дорученнями про сплату податкового зобов`язання. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.07.2018 року № 0225151302, № 0225161302, податкову вимогу № 150009-17 від 08.08.2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за даними ІС "Податковий блок" станом на 31.12.2013 р. за позивачем рахується заборгованість в розмірі 62,72 грн. в зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання по декларації за 2012 р. Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537. Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві. Станом на час прийняття постанови суду, позивач та відповідач 2 не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , є самозайнятою особою і відповідно до Закону України "Про нотаріат" здійснює незалежну професійну діяльність як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, як платник перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Подільському районі. Протягом 2011-2017 років ОСОБА_1 подавала до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан та розрахункові документи, сплачувала податкові зобов`язання за звітні періоди, зокрема, за 2011 р. - 20615,51 грн., за 2012 р. - 54508,56 грн., за 2013 р. - 169655,61 грн., за 2014 р. - 162937,13 грн., за 2015 р. - 116316,12 грн., за 2016 р. - 75369,77 грн., за 2017 р. - 78220,12 грн. Співробітниками Головного управлінням ДФС України у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за 2013 р., 2014 р., 2015 р. та 2016 р. За результатом перевірки складено акт від 12.06.2018 р. №4625/26-15-13-02-11-2972617621 (надалі - акт перевірки). Згідно з актом перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Контролюючим органом зазначено, що за даними ІС "Податковий блок" станом на 31.12.2013 р. за позивачем рахується заборгованість в розмірі 62,72 грн. в зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання по декларації за 2012 р. Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 р. (вх. №1600022953 від 29.04.2016 р.), де в п. 23.1 визначено сума податкових зобов`язань у розмірі 116 316, 07 грн., станом на 31.12.2016 р. сплата відсутня, тому в інтегрованій картці платника відображено податковий борг та нараховано пеню в розмірі 11761,31 грн. За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 року: - № 0225151302, згідно з яким за порушення строку сплати податкового зобов`язання застосовано штрафні санкції (20%) у розмірі 23 292,81 грн; - № 0225161302, згідно з яким за порушення строку сплати податкового зобов`язання нараховано штрафні санкції (10%) у розмірі 6792,72 грн. Також, контролюючим органом винесено податкову вимогу №150009-17 від 08.08.2018 року, згідно з якою визначено узгоджене податкове зобов`язання в розмірі 12568,53 грн. з податку на доходи фізичних осіб станом на 07.08.2018 р., а також рішення про опис майна у податкову заставу №150009-17. Не погоджуючись з спірними рішенням (вимогою) позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України 04.09.2018 р. прийнято рішення №13450/6/99-99-17-04-14, яким оскаржувані рішення (вимога) - залишено без змін, а скаргу позивача - залишено без задоволення. Також, не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято 17.10.2018 р. рішення, яким частково скасовано в частині застосування штрафних санкцій, застосованих на суму боргу, який виник, у зв`язку зі сплатою податкового зобов`язання вчасно, але несвоєчасного зарахування до облікової картки платника. Зокрема, у рішенні зазначено про те, що згідно з копією квитанції від 06.07.2016 р. №930620007 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 116316,12 грн., в ній не було зазначено ПІБ платника, тому вказані кошти зараховано на нез`ясовані платежі і зараховано до ІКП ОСОБА_1 17.08.2017 р. Також у рішенні надано доручення Головному управлінню ДФС у м. Києві забезпечити проведення перерахунку штрафних санкцій з урахуванням цього рішення та винести податкове повідомлення-рішення відповідно до вимог податкового законодавства. Вважаючи рішення відповідачів протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано пояснень та розрахунків, яким чином утворено вказану заборгованість, тоді як самі по собі дані ІТС "Податковий блок" не можуть бути підставою для визначення платнику податкового боргу, оскільки відображена в них сума має підтверджуватися відповідними розрахунками. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Щодо правомірності винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 27.07.2018 р. № 0225151302, № 0225161302, колегія суддів зазначає наступне. Так, податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 р. № 0225151302 винесено у зв`язку з тим, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 р. (вх. №1600022953 від 29.04.2016 р.), де в п. 23.1 визначено сума податкових зобов`язань у розмірі 116316,07 грн., станом на 31.07.2016 р. сплата відсутня. Податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 р. № 0225161302 винесено у зв`язку з тим, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 р. (вх. №1700051319 від 27.04.2016 р.), де визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 75369,77 грн., однак станом на 31.07.2017 р. погашено частково в розмірі 67927,24 грн. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з підпункту. 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. У відповідності до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України). Пунктом 54.1 статті. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 179.7 ПК України зазначено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому, специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов`язання. Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Відповідно до частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави дійти до висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що згідно з наданою позивачем копією платіжного доручення від 19.07.2017 р. №1 сплачено податок у розмірі 75369,77 грн на казначейський рахунок. Так під час адміністративного оскарження ДФС України встановлено, що згідно з копією квитанції від 06.07.2016 р. №930620007 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 116316,12 грн., в ній не було зазначено ПІБ платника, тому вказані кошти зараховано на нез`ясовані платежі і зараховано до ІКП ОСОБА_1 17.08.2017 р. Отже, контролюючий орган не відобразив у картці платника інформацію про сплату податків за 2015 р. згідно з квитанцією від 06.07.2016 р. №930620007 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 116316,12 грн. у зв`язку з її недоліками, що позбавило можливості ідентифікувати платіж. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що згідно з копією вищезазначеної квитанції, яка міститься в матеріалів справи (стор. 27 том І), в ній міститься ПІБ платника, а також код платника, дані достатньо для ідентифікації платника, а отже твердження контролюючого органу про відсутність ПІБ платника є не обґрунтованими та безпідставними. Так, рішенням від 17.10.2018 р. ДФС України скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 р. № 0225151302, № 0225161302 в частині застосування штрафних санкцій та зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві прийняти нові. Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадку, коли контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу. Колегія суддів звертає увагу, що станом на 2020 рік відповідачем не прийнято нових податкових повідомлень-рішень, а отже податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 р. № 0225151302, № 0225161302 є невідкликаними та підлягають скасуванню. Щодо відповідності законодавству податкової вимоги №150009-17 від 08.08.2018р., згідно з якою визначено узгоджене податкове зобов`язання в розмірі 12568,53 грн. з податку на доходи фізичних осіб станом на 07.08.2018 р., колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та зокрема зазначено в рішенні Державної фіскальної служби України від 04.09.2018 року № 13450/6/9999-17-04-14 про залишення скарги платника податків - ОСОБА_1 без задоволення, вказана сума заборгованості визначена згідно з інформаційними даними ІТС "Податковий блок". Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 був затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). За визначеннями, наведеними у п. 2 розділу І Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю; перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок. Згідно з п.3-6 розділу І Порядку № 422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо. Підпунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 422 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями. Виходячи з аналізу наведених вище положень, колегія суддів вважає, що у платника податку наявний правовий інтерес, щоб дані його інтегрованої картки відповідали показникам податкової звітності та відображали реальний стан розрахунків з бюджетом. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано пояснень та розрахунків, яким чином утворено вказану заборгованість, тоді як самі по собі дані ІТС "Податковий блок" не можуть бути підставою для визначення платнику податкового боргу, оскільки відображена в них сума має підтверджуватися відповідними розрахунками. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 826/4423/17 та від 06 серпня 2020 року у справі № 805/834/16-а. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача частково. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (запереченню) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Допустити заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г.В. Земляна Судді: Є.І. Мєзєнцев А.Б. Парінов