Постанова 4850 № 200/12973/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року справа №200/12973/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. (у повному обсязі складено 13 січня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/12973/19-а (головуючий І інстанції суддя Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачі) 06.11.2019 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 10 жовтня 2019 року № Ф-82119-46 та зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 2842, 25 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 5-7). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 200/12973/19-а позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску від 10.10.2019 № Ф-82119-46 на суму 2842,25 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 2842,25 грн. Вирішено питання судових витрат (а.с. 27-29). Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.09.2019 року становила 2842,25 грн. На підставі цих даних було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2019 року № Ф-82119-46. Вважає, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. На момент винесення спірної вимоги позивач не надавав до податкового органу докази та будь-які документи на підтвердження того, що він отримує пенсію за віком або соціальну допомогу як особа з інвалідністю, а отже він не був звільнений від сплати ЄВ. Крім того, апелянт вважає, що жодна з обставин, передбачена ч. 7 ст. 25 Закону № 2464 за ОСОБА_1 не встановлена, що свідчить про безпідставність коригування боргу з єдиного внеску. Посилається на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком за Списком № 1 за посвідченням, виданим 27.07.2004 Жовтневим УПФУ (м. Маріуполь) терміном дії з 31.12.2003 довічно (а.с. 10). За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 01.06.1995 по 27.06.2018 обліковувався як фізична особа-підприємець за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку у Марiупольській об`єднаній державній податковій iнспекцiї Головного управлiння ДФС у Донецькiй областi (Центральне вiддiлення). В інформаційній системі органів ДФС відображено нарахування єдиного соціального внеску позивачу з 20.01.2014 по терміну сплати 20.01.2014, 22.04.2014 по терміну сплати 22.04.2014, 21.07.2014 по терміну сплати 21.07.2014 по 1267,95 грн. за кожний період (а.с. 22-23). 23.10.2019 позивачем отримано сформовану відповідачем вимогу про сплату боргу від 10.10.2019 № Ф-82119-46, якою вимагається до сплати позивачем недоїмка з єдиного соціального внеску, що обліковується станом на 30.09.2019 в сумі 2842,25 грн. (а.с. 9). Згідно розрахунку спірної вимоги недоїмка по терміну сплати 20.01.2014 станом на 30.09.2019 складає 306,35 грн., 22.04.2014 та 21.07.2014 по 1267,95 грн. (а.с. 24). Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо прийняття вимоги від 10 жовтня 2019 року № Ф-82119-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 2842, 25 грн. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI). Статтею 12 Закону № 2464-VI окреслено, що до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону України № 2464-VІІІ). За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Редакція частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, що була чинною до 01.01.2018) передбачала, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 01.01.2018) особи, вказані у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Такі ж самі умови щодо звільнення особи від сплати єдиного соціального внеску визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015. Аналіз статті 4 Закону № 2464-VI в редакції, що діяла в спірний у цій справі період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно з пенсійним посвідченням позивач з 31.12.2003 отримує пенсію за віком за Списком № 1 (а.с. 10). Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено пільги для всіх суб`єктів, які набули право на призначення пенсії за віком, обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску, цією нормою не визначено. Відповідна правова позиція у подібній категорії спорів висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 814/779/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 814/779/17. Враховуючи набуття позивачем права на призначення пенсії за віком з 31.12.2003, саме з цього часу позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску та міг бути платником внеску лише за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 передбачено, що для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За унормуванням п. 3 розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків. Оскільки позивач був звільнений від сплати єдиного соціального внеску починаючи з 2003 року, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача 20.01.2014 на суму 306,35 грн., 22.04.2014 та 21.07.2014 по 1267,95 грн. Наведене вище свідчить про безпідставність включення відповідачем до складу вимоги від 10.10.2019 № Ф-82119-46 недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 2842,25 грн., що виникла у зв`язку зі здійсненням вищенаведених нарахувань, та наявність підстав для проведення відповідних коригувань в Інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення безпідставно відображених нарахувань єдиного внеску за період, нарахування якого здійснено в період з 20.01.204 по 21.07.2014. Також наведене свідчить про протиправність вимоги від 10.10.2019 № Ф-82119-46. Враховуючи викладене вище, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Посилання апелянта на рішення судів першої та апеляційної інстанцій э недоречним, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, нараховуючи єдиний соціальний внесок та приймаючи спірну вимогу від 10.10.2019 № Ф-82119-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 2842, 25 грн., він діяв правомірно. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. у справі № 200/12973/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст складений 17 червня 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г.Арабей І.В. Геращенко