Постанова 4850 № 360/4793/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року справа №360/4793/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 р. у справі № 360/4793/20 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом Адвоката Кривошей Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просив: визнати протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 серпня 2020 року № Ф-122850-55. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 17 серпня 2020 року № Ф-122850-55, якою ОСОБА_1 визначено суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18849,06 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що платниками єдиного внеску за пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - № 2464-VI), є особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI позивач як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не звільнений від обов`язку сплати за себе єдиного внеску у зв`язку з отриманням пенсії за віком. З системного аналізу пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 слідує, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони отримують пенсію за віком, можуть самостійно визначать для себе базу нарахування єдиного внеску, але це не звільняє їх від визначення суми нарахування та сплати єдиного внеску у розмірі більшому за розмір мінімального страхового внеску. Заборгованість позивача, визначена в оскаржуваній вимозі, складається з несплачених сум по єдиному соціальному внеску по коду класифікації доходів бюджету 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника ___, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 , у період з 28.03.2006 по 27.02.2012, з 19.02.2016 по 02.08.2017, з 05.11.2018 до тепер зареєстрований як фізична особа-підприємець, місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 , вид економічної діяльності: 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність (арк. спр. 166, 167). Позивач здійснює діяльність судового експерта, що підтверджено копією свідоцтва від 31 липня 2015 року № 133, відомостями з реєстру атестованих судових експертів та карткою атестованого судового експерта (арк. спр. 162-164). Згідно з ідентифікаційними даними, наявними в ГУ ДПС у Луганській області, позивач з 19 лютого 2016 року зареєстрований платником єдиного податку; з 06 листопада 2018 року зареєстрований платником єдиного внеску, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування; з 18 березня 2019 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності; з 10 вересня 2018 року отримує пенсію за віком (арк. спр. 115-117). Факт отримання позивачем пенсії за віком з 10 вересня 2018 року також підтверджений копіями трудової книжки позивача від 16 липня 1975 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (арк. спр. 17-20, 29). З ІКП позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 судом встановлено, що 01 липня 2019 року ГУ ДПС у Луганській області збільшено позивачу щоквартальні нарахування по ЄСВ на підставі доповідної записки від 27 травня 2019 року № 1649/12-32-55-06 на суму 20112,84 грн; станом на 01 липня 2019 року за позивачем облікована переплата в сумі 1263,78 грн; 01 липня 2019 року відповідачем збільшено недоїмку на 18849,06 грн (арк. спр. 114). У доповідній записці від 27 травня 2019 року № 1649/12-32-55-06 вказано, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в ГУДФС у Луганській області, Старобільське управління, Старобільська ДПІ (Новопсковський район) з 05.11.2018 як фізична особа-підприємець, а також є особою, яка займається незалежною професійною діяльністю (судовий експерт) з 29.10.1999. При проведенні інвентаризації в ІКП 71040000 встановлено невідповідність нарахувань, а саме: відсутність нарахувань по ЄСВ за 2017 рік в сумі 8448,00 грн, за 2018 рік - 9828,72 грн та 1 квартал 2019 року - 1836,12 грн, як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Таким чином необхідно донарахувати єдиний соціальний внесок у сумі 20112,84 грн (арк. спр. 119-121). ГУ ДПС у Луганській області станом на 31 липня 2020 року сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 серпня 2020 року № Ф-122850-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 18849,06 грн, у тому числі, недоїмка 18849,06 грн (арк. спр. 8). Згідно з відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення, позивачем вказану вимогу отримано 21 серпня 2020 року (арк. спр. 118). Позивачем до ДПС України подано скаргу від 31 серпня 2020 року на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 серпня 2020 року № Ф-122850-55, за результатами розгляду якої отримано рішення від 30 жовтня 2020 року № 31355/6/99-00-06-03-01-06 з відмовою в задоволенні скарги (арк. спр. 9-10, 12-14). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України ), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно з п.63.5 статті 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом. Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". За приписами пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. При цьому, згідно з підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік, як самозайнята особа. За положенням пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу. Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. З аналізу зазначеного вбачається, що під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не є працівником або зареєстрована як фізична особа-підприємець та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб, відповідно до вимог законодавства. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Отже, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону № 2464-VI). Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За змістом пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Суд зазначає, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування Платниками єдиного внеску є особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону № 2464-VI). Відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 2464-VI, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014. Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162). Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162). Згідно з п.4 Розділу VІ Порядку №1162, якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою « платник не подав заяви для взяття на облік» . При цьому, відповідно до пп. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 09.11.2011 №1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою N 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту. Пунктом 6.8 Порядку №1588 передбачено, якщо контролюючим органом за інформацією від іншого державного органу чи при виконанні власних функцій виявляється фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що є зареєстрованою, але не перебуває на обліку у контролюючому органі, контролюючий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви для взяття її на облік. Виходячи з вище викладених положень, суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону № 2464-VI). Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону № 2464-VI). Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1). З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1). Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1). За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі - Порядок № 435). Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5). Відповідно до п.19 розділу IV Порядку № 435, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування. За змістом вищезазначених норм, особа, яка одночасно здійснює незалежну професійну діяльність та є фізичною особою-підприємцем, підлягає взяттю на облік лише як фізична особа-підприємець. При цьому, Порядку № 1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у рішенні від 02 вересня 2019 року в зразковій справі № 520/3939/19, яке залишено без змін за постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року. Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI, як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Суд зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником або підприємцем в межах такої незалежної професійної діяльності, та що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Отже, оскільки особа зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до неї не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону №2464, що підтверджуються положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464. Як вбачається з матеріалів справи, позивач займається незалежною професійною діяльністю та перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Отже, позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність. Враховуючи вищезазначені висновки та обставини у справі, та оскільки позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2464-VI. В даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності. Таким чином, позивач, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен вести єдиний податковий облік та сплату податків, у тому числі і сплату єдиного внеску, саме як фізична особа-підприємець. Сплата позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Дана правова позиція узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі №817/505/18, від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19). Таким чином, відповідач, в період коли позивач був зареєстрованим фізичною особою підприємцем та здійснював незалежну професійну діяльність, здійснив безпідставно нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності. Також, суд зазначає, що позивач перебуває на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, проте, із заявою за формою 1-ЄСВ про взяття на облік платників єдиного внеску як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, до контролюючого органу не звертався. Матеріали справи свідчать, що встановлення у 2019 році відповідачем позивачу, як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю, з 2017 року ознаки незалежної професійної діяльності відбулось на підставі доповідної записки від 27 травня 2019 року № 1649/12-32-55-06, що в розумінні Закону № 2464-VI, Порядку № 1162 не є передбаченою підставою для встановлення такої ознаки. Також, суд зазначає, що за ч.3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. За п. 5 Розділу IV «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції 449, обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, яка подається до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. З аналізу викладеної норми слідує, що обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється виключно на підставі актів перевірки, звітності, що подається платниками, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого). Крім того, матеріали справи свідчать, що нарахування відповідачем позивачу єдиного внеску як особі яка здійснює незалежну професійну діяльність з 2017 року відбулось як вже зазначалось на підставі доповідної записки від 27 травня 2019 року № 1649/12-32-55-06, що в розумінні Закону № 2464-VI та Інструкції 449 не є передбаченою підставою для здійснення обчислення єдиного внеску податковими органами. Крім того, частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 01.01.2018 та діяла на момент спірних правовідносин) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.4 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі Інструкція № 449), особи, зазначені в підпунктах 3, 6 пункту 1 цього розділу, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Системний аналіз наведених норм Закону N 2464-VI та Інструкції № 449, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Суд зазначає, що вказаними нормами встановлено пільги для всіх суб`єктів, які набули право на призначення пенсії за віком, обмежень щодо виду пенсії та за яким законом повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску, нормою не визначено. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 р. у справі №814/779/17, у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 806/2169/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 806/1503/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 817/1241/16. За матеріалами справи позивач з 10 вересня 2018 року отримує пенсію за віком. Матеріали справи не містять договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, оскільки позивач був звільнений від сплати єдиного соціального внеску, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача за спірний період та включено її до складу вимоги. Згідно із п.4.1.4 пп.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70). З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію «пропорційності», адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірна вимога суперечать податковому законодавству та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 р. у справі № 360/4793/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 р. у справі № 360/4793/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 08 червня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М.Міронова