Постанова 4851 № 440/3378/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 р.Справа № 440/3378/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Довгопол М.В., м. Полтава) від 31.08.2020 року по справі № 440/3378/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13107-50 від 10.03.2020 р. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ФОП ОСОБА_1 є пенсіонером, якому призначено пенсію за віком, а тому він є особою, яка звільнена від сплати за себе єдиного внеску, що у свою чергу свідчить про відсутність у нього обов`язку декларувати та сплачувати єдиний внесок. На думку позивача, помилкова подача звітності не є добровільним виявом участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування і не є підставою для пред`явлення вимоги щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску. Позивач наголошував на тому, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 440/3378/20 позовні вимоги задоволено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2016 р. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 588 000 0000 037645 від 26.02.2016, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.02.2016 (а.с. 8-9). ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Полтавській області, Управління у м. Полтаві, ДПІ у м. Полтаві (м. Полтава) з 26.02.2016 та взятий на облік як платник єдиного податку 2 групи з 01.03.2016, про що свідчать відомості з інформаційної системи ДПС України (а.с. 36) та витяг з Реєстру платників єдиного податку від 12.03.2016 № 1616013405114 (а.с. 10). Позивач отримує пенсію за віком з 27.01.2016, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 від 27.01.2016 (а.с. 11-12). 09.01.2020 р. ФОП ОСОБА_1 самостійно подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області засобами електронного зв`язку Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік (вх. № 9319966140 від 09.01.2020) та таблицю 1 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями (вх№931996141 від 09.01.2020), у якому зазначено помісячне нарахування єдиного внеску у розмірі 918,00 грн. за період січень-грудень 2019 року на загальну суму 11016,72 грн. (а.с. 38). Згідно з відомостями з інтегрованої картки платника податків по платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) у ФОП ОСОБА_1 станом на 29.02.2020, рахується заборгованість по єдиному внеску у розмірі 10197,66 грн. (а.с. 37). У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Полтавській області сформувало вимогу № Ф-13107-50 від 10.03.2020 на суму 10197,66 грн. та вручено її позивачу засобами поштового зв`язку 25.03.2020 р., про що свідчать корінець до вимоги про сплату боргу (недоїмки) та відповідне поштове повідомлення (а.с. 37). 14.04.2020 р. позивач засобами поштового зв`язку (а.с. 19) звернувся до Головного управління ДПС у Полтавській області із заявою, у якій просив відізвати помилково подану ним звітність за формою Д5 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 і відрахувати нараховану у зв`язку з помилково поданим звітом суму нарахованого внеску та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13107-50 від 10.03.2020 на суму 10197,66 грн. (а.с. 13-14). Листом від 04.05.2020 № ФОП/К/2399/16-31-50-33-22 Управління у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області повідомило позивача про відсутність підстав для скасування Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 09.01.2020 та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13107-50 від 10.03.2020 на суму 10197,66 грн., посилаючись на пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 435, яким передбачено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. У разі самостійного визначення такими платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період, самостійне виправлення помилок. При цьому письмове звернення від такого платника щодо визнання Звіту не чинним, немає законодавчих підстав, оскільки пунктом 16 розділу ІІ порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Станом на 10.03.2020 заборгованість по єдиному внеску становить 10197,66 грн., тому сформована 10.03.2020 вимога № Ф-13107-50 на суму 10197,66 грн. (а.с. 20-22). Позивач, вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13107-50 від 10.03.2020 р. протиправною, звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не надано доказів правомірності нарахування позивачеві у вимозі № Ф-13107-50 від 10.03.2020 р. заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 10197,66 грн. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що 09.01.2020 р. ФОП ОСОБА_1 самостійно подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДПС y Полтавській області засобами електронного зв`язку Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік (додаток 5) (вх. реєстр. № 9319966140 від 09.01.2020 року) та табл. 1 до цього додатку «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями» (вх.реєстр. № 9319966141 від 09.01.2020 року), в якому зазначив помісячні нарахування єдиного внеску за період січень - грудень 2019 року на загальну суму 11016,72 грн. Згідно з даними інформаційної системи органів ДПС даний Звіт має статус «Звіт оброблено, без помилок». Зазначив, що Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, самостійне виправлення помилок. При цьому письмове звернення від такого платника щодо визнання Звіту не чинним, немає законодавчих підстав, оскільки пунктом 16 розділу II Порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Вказав, що фізичні особи-підприємці, у тому числі на спрощеній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли пенсійного віку та отримують відповідно до закону пенсію або і соціальну допомогу. Водночас, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску такими особами, суми єдиного внеску підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Тобто, особи, які мають законодавчо встановлені пільги, можуть за бажанням бути платниками єдиного і внеску і самостійно визначити для себе базу для нарахування єдиного внеску (у розрізі кожного місяця вона повинна бути не більше максимальної величини для обкладання єдиного внеску та не менше мінімальної заробітної плати). Отже, у цьому випадку необхідно сплачувати обов`язкові страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску із розрахунку за місяць. Такі платники подають річний Звіт № Д5 за себе (до 10 лютого року, наступного за звітним) та несуть, як і інші страхувальники, відповідальність за правильність та достовірність його заповнення. На підставі цього вважає, що винесена ним вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірною. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У той же час, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Судом встановлено, що з позивач. є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та отримує пенсію за віком (а.с. 11), тобто в силу приписів ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами та доповненнями (далі Порядок № 435), передбачено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до контролюючих органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Відповідно до п. 16 розд. II Порядку № 435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Отже, суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Разом з тим, як вказувалося вище, позивач. є пенсіонером за віком, тобто в силу приписів ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Колегія суддів звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів зазначає, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до відомостей облікової картки платника єдиного соціального внеску за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності (звіт від 09.01.2020 за 2019 рік за формою № Д5) про суми нарахованого єдиного соціального внеску у сумі 11016,72 грн. Матеріали справи містять копію заяви позивача та доказів її направлення до контролюючого органу, які містять прохання вважати поданий звіт за 2019 рік відкликаним, як помилково поданий, оскільки він є пенсіонером за віком. Зазначено що заяву про добровільну участь у сплаті ЄСВ до контролюючих органів не подавалась (а.с. 13-14). Отже, позивач обґрунтував обставини помилковості поданої звітності, звернувшись з проханням зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах. В свою чергу, позивач також очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов`язку сплати ЄСВ (виправлення недостовірних відомостей). Разом з тим, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску, натомість відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Таким чином, позивач будучи суб`єктом господарювання не приймав добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, відповідачем не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь. Факт самостійного подання ним Звіту за формою Д5 сам по собі не може бути свідченням погодження позивача на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки таким підтвердження може бути лише укладення добровільного договору про таку участь. На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13107-50 від 10.03.2020, винесена ГУ ДПС у Полтавській області, не ґрунтується на вимогах законодавства. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 440/3378/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий Повний текст постанови складено 11.12.2020 року