Постанова 4857 № 500/750/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/750/20 пров. № А/857/7760/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Бруновська Н.В., суддя Глушко І.В. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м. Тернопіль, письмове провадження) у справі № 500/750/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 18 березня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 №Ф-9064-54 у сумі 10176,72 грн; - зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з інтегрованої картки фізичної особи - підприємця суми нарахувань по заборгованості - недоїмці по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10176,72 грн, штрафної санкції та пені на зазначену суму недоїмки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що оскаржена вимога про сплату боргу є, оскільки вона хоча й зареєстрована як фізична особа - підприємець, та є платником єдиного податку, проте водночас є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому вважає, що на підставі статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ) звільнена від сплати єдиного внеску. Також позивач наголошувала, що звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік подала помилково, та з заявою про добровільну участь у сплаті єдиного внеску до контролюючих органів не зверталась. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року позов задоволено: - визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.03.2020 №Ф-9064-54 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 10176,72 грн; - зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми нарахувань заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10176, 72 грн; Не погоджуюсь з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Тернопільській області покликається на те, що позивач самостійно визначила базу нарахування ЄСВ та подав відповідний звіт до контролюючого органу 03 лютого 2020 року, а відтак сума самостійно визначена визначеної бази нарахування ЄСВ фізичною особою-підприємцем, у тому числі й ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, підлягає сплаті на загальних підставах. Крім того апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву в контексті покликань на положення Закону України №440-Х від 14 січня 2020 року, яким внесено зміни до Закону України №2464, згідно яких статтю 25 доповнено нормою про те, що не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, хоча належно повідомлені про дату час та місце розгляду справи. Відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом ОСОБА_1 з 15.11.2005 зареєстрована як фізична особа-підприємець, на податковому обліку перебуває з 16.11.2005 як фізична особа-підприємець, з 25.11.2005 взята на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.09.2018 та відомостями інформаційної системи «Податковий блок. Облік платників податків» у розділі «Реєстраційні дані» щодо ОСОБА_1 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 28.02.2012. 03.02.2020 позивач подала до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, у якому визначила до сплати суму єдиного внеску за цей же рік. За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , станом на 29.02.2020, заборгованість зі сплати єдиного внеску, з урахуванням переплати на суму 840,00 грн., становить 10176,72 грн, що виникла за 2019 рік. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовуло вимогу від 04.03.2020 № Ф-9064-54 щодо ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 10176,72 грн. Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернулась до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, як пенсіонер, який отримує пенсію за віком, має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа - підприємець, незалежно від подачі нею звіту у 2019 році, оскільки це не свідчить про її добровільну участь у системі страхування. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступні міркування. Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI). У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску. Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають. Разом з тим, Закон №2464-VI передбачає випадки звільнення фізичних осіб - підприємців від обов`язку сплати за себе єдиного внеску з урахуванням певних умов, передбачених частиною четвертою статті 4 цього Закону. Особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У пункті 4 та 51 частини першої статті 4 передбачено таких осіб - платників єдиного внеску: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 51) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Як підтверджується матеріалами справи позивач з 28.02.2012 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Відтак, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у 2019 році була звільнена від сплати єдиного внеску відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону 2464-VI як пенсіонер за віком, що отримує пенсію. ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період, у якому була нарахована їй недоїмка, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому мала право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відтак застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі № 814/779/17, провадження №11-1379апп18. Як вбачається з матеріалів справи позивач отримує пенсію за віком, а тому за цих обставин, апеляційний суд переконаний, що позивач як особа, яка отримує пенсію, звільнений від сплати єдиного внеску. Щодо мотивації відповідача про те, що позивач самостійно визначила до сплати єдиний внесок, подавши звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, то така спростовується наступним. Процедура подання такого звіту визначається Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок №435). Пункт 2 розділу ІІІ цього Порядку визначає, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Відповідно до пункту 10 розділу IV Порядку № 435 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку. Протягом року в разі призначення пенсії подається Звіт з позначкою "призначення пенсії" за період до дати формування заяви на призначення пенсії, при цьому тип форми "початкова" не зазначається. Пунктом 11 розділу IV цього визначено, що таблиця 7 додатка 4 та таблиця 2 додатка 5 до цього Порядку формуються та подаються страхувальниками в разі визначення страхувальниками періодів (строків) трудової або іншої діяльності, що відповідно до законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від умов загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховуються при визначенні права на відповідну пенсію, а також періоди страхового стажу, не пов`язані з трудовою та/або професійною діяльністю. Звіт, який поданий ОСОБА_1 до контролюючого органу, не містить позначки "призначення пенсії" та не є Звітом за себе у розумінні пункту 3 розділу ІІІ Порядку №435, поданим фізичною особою - підприємцем, який отримує пенсію за віком, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску, на що звертає увагу відповідач у відзиві на позов. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №435 особи, які досягли 16-річного віку, не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4 Закону, не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5, 5-1 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також члени особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе Звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору. Звітним періодом є термін дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року),- період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди. Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів подається за формою № Д6 згідно з додатком 6 до цього Порядку. Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь. Таким чином, законодавством не передбачено подання звіту особами, які звільненні від сплати податку, такий звіт подається лише у разі добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Добровільна участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування - це можливість забезпечити страховий стаж та створити умови для збільшення розміру майбутньої пенсії. Якщо особа у певні періоди не сплачувала страхові внески, то єдиною можливістю для включення цих періодів до страхового стажу є добровільна сплата таких внесків. Подання особою звіту не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску. В матеріалах справи договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не міститься. Зі змісту позову вбачається, що позивач не бажала брати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, договору з цього приводу не укладала, звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік подано нею помилково. Висновки суду, за яких позивач, у разі отримання пенсії може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, незалежно від подачі ним звітів за певний період і визначення у них сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.02.2020 у справі №240/4809/19, від 04.09.2019 у справі №806/1503/16, від 17.10.2018 у справі № 806/1575/16, від 05.11.2018 у справі № 806/2169/16. Щодо покликань апелянта на положення Закону України №440-Х від 14 січня 2020 року, яким внесено зміни до Закону України №2464 в частині оскарження зобов`язань зі сплати єдиного внеску, самостійно визначених платником, то апеляційний суд зазначає, що згаданий Закон набув чинності лише 13 лютого 2020 року, тобто до моменту подання позивачем звіту, а відтак застосований бути не може. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 229, 246 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі № 500/750/20 -без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.