Постанова 4850 № 200/13828/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року справа №200/13828/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (повний текст складено 05 лютого 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/13828/19-а (суддя І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2100-17 від 05.11.2019 року на суму 2 532,90 грн.,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі ГУ ДПС у Донецькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2100-17 від 05.11.2019 року на суму 2 532,90 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 2008 року, тому звільнена від сплати єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, позивач знаходиться на території, де проводилась антитерористична операція, а тому відповідно до приписів Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування такі особи звільняються від виконання своїх обов`язків. Виходячи з наведеного, позивач вважає Спірну вимогу протиправною та просить її скасувати у судовому порядку. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 200/13828/19-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-2100-17 від 05.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) у сумі 2 532,90 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент винесення спірної вимоги позивач не надавав до податкового органу докази та будь-які документи на підтвердження того, що у 2014 році (момент виникнення боргу) отримував пенсію за віком або соціальну допомогу як особа з інвалідністю, а отже він не був звільнений від сплати ЄВ. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ), перебуває на обліку в Костянтинівській ОДПІ, стан суб`єкта: припинено (а.с. 6-8, 29). Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року (а.с. 9). 05 листопада 2019 року Головне управління ДПС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2100-17 у відношенні ОСОБА_1 на загальну суму 2532,90 грн. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 31 жовтня 2019 року (а.с. 13). Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону N 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону N 2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI). Статтею 12 Закону № 2464-VI до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску . Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону України № 2464-VІІІ). Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону N 77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Редакція частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, що була чинною до 01.01.2018) передбачала, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 01.01.2018) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Такі ж самі умови щодо звільнення особи від сплати єдиного соціального внеску визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015. Аналіз статті 4 Закону N 2464-VI в редакції, що діяла в спірний у цій справі період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року позивач отримує пенсію за віком. Тому, суд не приймає посилань відповідача на те, що позивач у 2013-2014 роках перебувала на обліку в Пенсійному фонді та отримувала пенсію як мати інваліда, а з 2015 року призначена пенсія за віком, отже в цей період пільг позивач не мала. Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено пільги для всіх суб`єктів, які набули право на призначення пенсії за віком, обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску цією нормою не визначено. Відповідна правова позиція у подібній категорії спорів висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 814/779/17. Враховуючи набуття позивачем права на призначення пенсії за віком з 2008 року, саме з цього часу позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску та міг бути платником внеску лише за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім цього суд додатково вважає за необхідне зазначити, що за змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VIІІ чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов`язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося. Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Костянтинівка, де перебуває позивач та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач. Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких зареєстрований позивач і де розташований відповідач, де перебував на обліку позивач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач звільнений від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI. Стосовно обов`язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу, встановленого пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, суд зазначає, що оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов`язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску платником не може вважатися недоїмкою. Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до нього не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню. При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 200/13828/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 200/13828/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко