Постанова 4854 № 400/2633/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2633/19 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020р. (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 07.02.2020р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник ГУ ДПС у Миколаївській області) про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В: 27.09.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області (правонаступник ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019р. №Ф-1840-17-У. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, а тому, відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, звільнена від сплати за себе єдиного внеску. З огляду на викладене, позивач вважає, що спірна вимога податкового органу є неправомірною та ґрунтується на невірному тлумаченні норм діючого законодавства. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020р. (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу від 13.03.2019р. №Ф-1840-17-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 1267,95 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДПС у Миколаївській області 28.02.2020р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2020р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 06.03.2020р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована 13.07.2006р. як фізична особа-підприємець, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , та з 01.01.2012р. - перебуває на спрощеній системі оподаткування (група 3, ставка єдиного податку - 5%), про що 25.05.2012 року видане свідоцтво платника єдиного податку серії А №505757. Згідно з посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Пенсійним фондом України 16.07.2014р., позивач є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком. 13.03.2019р. ГУ ДФС у Миколаївській області відносно позивача прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1840-17-У у сумі 1267,95 грн. Листом від 23.07.2019р. №5569/9/14-29-17-21 відповідач направив вказану вимогу до Інгульського відділу ДВС м.Миколаїв ГТУ юстиції у Миколаївській області, на підставі якої 24.07.2019р. було відкрито виконавче провадження №59642955. Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI. За визначенням, наведеним у ч.1 ст.1 цього Закону, «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У свою чергу, особи, зазначені у п.п.4, 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.4 ст.4 Закону №2464-VI). Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, позивач 13.07.2006р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець, з 01.01.2012р. - перебувала на спрощеній системі оподаткування (група 3, ставка єдиного податку - 5%) та з грудня 2013р. - отримує пенсію за віком. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка відповідно приписів ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Слід зазначити, що вказана обставина відповідачем фактично не заперечувалася як в суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Між тим, стверджуючи про правомірність прийнятої спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019р. №Ф-1840-17-У, відповідач лише вказує, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у т.ч такими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах. Так, у силу вимог п.3 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (затв. наказом МФ України 14.04.2015р. №435), фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Аналогічні приписи містяться у п.3.3 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (затв. наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. №454), який був чинний до 30.04.2015р. Системний аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску лише за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, такі особи не мають обов`язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску. Колегія суддів звертає увагу на те, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч.1 ст.10 Закону №2464-VI, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п.1 ч.1 ст.4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених п.п.4, 5, 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, у т.ч. іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в ч.1 цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За правилами ч.4 ст.10 Закону №2464-VI, договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання. Аналогічні положення закріплені та деталізовані у розділі V «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (затв. наказом МФ України від 20.04.2015р. №449). Тобто, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Враховуючи зазначене, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску має бути врахований контролюючим органом виключно при наявності заяви особи про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору. Як встановлено судом 2-ї інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавала, а договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з нею не укладався. Більше того, відповідачем не стверджується про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказані обставини свідчать про те, що у позивача відсутні підстави для сплати за себе єдиного внеску, а тому його нарахування не відповідає приписам чинного законодавства, навіть за умов, якщо платник податків помилково подав таку звітність. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.09.2019р. по справі №806/1503/16. В обсязі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача, не відповідає критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019р. №Ф-1840-17-У є протиправною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно ж до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано представником відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020р. - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 25.03.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко