Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3157/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 р. Справа № 440/3157/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, по справі № 440/3157/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту відповідач, Головне управління), в якій просив суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2022 №Ф-6810-51/67; - зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг (недоїмку) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 29293,17 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року по справі №440/3157/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 29293,17 грн від 15 лютого 2022 року № Ф-6810-51/67. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 29293,17 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду щодо задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наполягає на правомірності вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2022 №Ф-6810-51/67, оскільки позивач неодноразово подавав звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, що свідчить про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також про те, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Відтак, станом на 08.04.2022 борг позивача по єдиному внеску складає 29 293,17 грн без урахуванням штрафної санкції та пені, відповідна сума підлягає сплаті. Стосовно ж вимог про виключення боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, то відповідачем зауважено, що така вимога є вимогою передчасною та пов`язана із встановленням судового контролю за виконанням рішення суду про скасування податкового боргу, у зв`язку з чим, вона не підлягає задоволенню. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів зазначає, що з огляду на частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справ за участі представника відповідача та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Полтавської міської ради як фізична особа-підприємець 19.01.1998, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 567 017 0000 000209 (а.с. 11 том 1). Відповідно до витягу №20161434000109 з реєстру платників єдиного податку від 24.12.2020 ОСОБА_1 з 01.01.2012 є платником єдиного податку 2 групи зі ставкою податку 20% доходу, отриманого від виду господарської діяльності за КВЕД: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с. 14 том 1). Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0859815 ОСОБА_1 22.02.2018 за наслідками повторного огляду встановлено другу групу інвалідності з 26.12.2017 за загальним захворюванням безтерміново (а.с. 10 том). За інформацією відповідача, відповідно до інформації бази ІС "Податковий блок" в Реєстрі страхувальників міститься позначка "ФО-інвалід" з 03.12.2015, у зв`язку з чим автоматичне нарахування єдиного внеску в ІКП не проводиться з моменту отримання статусу "ФО-інвалід". Судом першої інстанції встановлено, що позивач у свого часу в електронному вигляді самостійно подавав до податкового органу, зокрема: 1) 06.02.2018 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9298150318 за 2017 рік, на підставі якого в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 09.02.2018 відповідачем здійснено нарахування за 2017 рік у сумі 8448,00 грн (а.с. 21, 22, 23 том 1); 2) 24.01.2019 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9308648678 за 2018 рік, на підставі якого в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 11.02.2019 відповідачем здійснено нарахування за 2018 рік у сумі 9828,72 грн (а.с. 24, 25, 26 том 1); 3) 02.02.2020 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9333348031 за 2019 рік, на підставі якого в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 10.02.2020 відповідачем здійснено нарахування за 2019 рік у сумі 11 016,72 грн (а.с. 27, 28, 29 том 1). 03 квітня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області була сформована вимога на ім`я ОСОБА_1 №Ф-6810-51/3164-у про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29 293,17 грн. Не погодившись із правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року по справі № 440/657/21, яке залишене в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164. 15 лютого 2022 року ГУ ДПС у Полтавській області знову сформовано вимогу №Ф-6810-51/67 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 29 293,17 грн (а.с. 20 том 1). Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу № Ф-6810-51/67 від 15 лютого 2022 року, позивач оскаржив її до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що формування Головним управлінням відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2022 року № Ф-6810-51/67, до якої увійшла сума заборгованості за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164, яка визнана протиправною та скасована в судовому порядку та має бути анульована контролюючим органом, безпідставним та таким, що суперечить Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і, як наслідок, призводить до повторного нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 суми єдиного внеску за наявності судових рішень про відсутність правових підстав для нарахування ОСОБА_1 сум єдиного внеску за спірні періоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 за № 449 у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 за № 469, (далі - Інструкція № 449). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI. Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено сферу дію норм вказаного Закону. Відтак, цей Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. У статті 1 Закону № 2464-VI закріплено основні терміни, зокрема: - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; - застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; - недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом; - страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями зі сплати єдиного внеску, зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI). За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Положеннями частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведені норми кореспондувалися з положеннями пункту 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 за № 435, який втратив чинність з 01.01.2022. Відповідно до змісту вказаного пункту фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Відтак, особи, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно отримують пенсію по інвалідності, звільняються від сплати єдиного внеску, а також від подання звіту. Аналогічний правовий висновок приведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а. З приводу ж добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, то відповідні положення закріплені в статті 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно до частини першої приведеної норми, особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Отже, з приведеного вбачається, що єдиною правовою підставою для виникнення у особи, яка звільнена від сплати єдиного внеску, зобов`язання сплачувати такий внесок є укладання нею договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як убачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та отримує пенсію по інвалідності, а отже є особою, яка звільнена від сплати єдиного внеску та подання відповідного звіту. Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що позивач укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, то помилкова подача позивачем звітів не свідчить про добровільну участь у системі страхування. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 04.09.2019 у справі № 806/1503/16. Водночас, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено виникнення в особи, звільненої від зазначених зобов`язань, обов`язку зі сплати єдиного внеску у разі помилкового подання звіту. Таким чином, колегія суддів вважає дії відповідача стосовно нарахування позивачу боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29 293,17 грн безпідставними. Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктами 3 та 4 розділу VІ Інструкції 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. За пунктами 5 та 7 розділу VІ Інструкції 449 визначено, що якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення. Якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Як встановлено з матеріалів справи судом першої інстанції, підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2022 року № Ф6810-51/67 слугувала наявність в інтегрованій картці ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) заборгованості в сумі 29293,17 грн. При цьому, контролюючим органом не заперечується та обставина, що на вказану суму заборгованості в розмірі 29293,17 грн позивачу вже виставлялася вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164, яка визнана протиправною та скасована в судовому порядку 05 квітня 2021 року, а рішення суду набрало законну силу 20 жовтня 2021 року. У відповідності до положень Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 12.01.2021 № 5 (надалі Порядок №5), дані про скасування вимоги в судовому порядку відображаються в інтегрованій картці платника. Крім того, слід вказати, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі №440/657/21 про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164 (набрало законної сили 20 жовтня 2021 року), суд першої інстанції прийшов до висновку та з чим погодився суд апеляційної інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_1 сум єдиного внеску за 2017, 2018, 2019 роки в загальному розмірі 29293,17 грн, та, як наслідок, оформлення вимоги від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164 про сплату боргу (недоїмки) на вказану суму єдиного соціального внеску. Таким чином, з огляду на викладене колегія суддів вказує, що сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску у розмірі 29 293,17 грн, яка була вперше визначена наразі скасованою вимогою від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164 та в подальшому повторно внесена у вимогу від 15.02.2022 № Ф-6810-51/67, не може вважатися нарахованою у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки призвела до повторного нарахування контролюючим органом суми єдиного внеску за наявності судових рішень про відсутність правових підстав для нарахування позивачу таких за спірні періоди. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність формування Головним управлінням відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2022 року № Ф-6810-51/67, до якої увійшла сума заборгованості за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164, яка визнана протиправною та скасована в судовому порядку, у зв`язку з чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2022 року № Ф-6810-51/67 також підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Стосовно вимоги апеляційної скарги про передчасність задоволення судом першої інстанції вимоги позову про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом видалення запису про наявність боргу (недоїмки), колегія суддів зазначає наступне. З наявного в матеріалах справи витягу з інтегрованої картки платника податків позивача вбачається, що станом на 31.12.2021 позивачу нараховано недоїмку у розмірі 29293,17 грн (а.с. 43, 44, 45, 46, 47, 48 том 1). Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 12.01.2021 № 5 (надалі Порядок №5). Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції. Згідно із пунктами 3, 4, 5 розділу І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів. За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 5 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Аналіз положень Порядку № 5 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в ІКП, податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а). З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 29293,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Виходячи з приведеного, оскільки колегією суддів встановлено наявність обставин щодо відсутності у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, що відповідачем не спростовано, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання відповідача на те, що станом на 08.04.2022 згідно з ІКП за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка складає 29 293,17 грн, що виникла на підставі самостійно поданих в електронному вигляді Звітів, не можуть бути враховані колегією суддів з огляду на відсутність у позивача обов`язку щодо подання відповідного звіту та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 по справі № 440/3157/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко