Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/657/21

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 р. Справа № 440/657/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/657/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУДПС у Полтавській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164-у про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок, ЄСВ) у розмірі 29 293,17 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що за наслідками помилково сформованих позивачем та автоматично поданих за допомогою програми FreeZvit до контролюючого органу звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018 та 2019 роки відповідачем було сформовано оскаржувану вимогу. Зауважує, що позивач отримує пенсію по інвалідності та не приймає добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому, за правилом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільняється від сплати єдиного внеску за себе. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Полтавської міської ради як фізична особа - підприємець 19.01.1998, номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР 2 567 017 0000 000209 (а.с. 10). Відповідно до витягу №20161434000109 з реєстру платників єдиного податку від 24.12.2020 ОСОБА_1 з 01.01.2012 є платником єдиного податку 2 групи зі ставкою податку 20% доходу, отриманого від виду господарської діяльності за КВЕД: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с. 12). Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0859815 ОСОБА_1 22.02.2018 за наслідками повторного огляду встановлено другу групу інвалідності з 26.12.2017 за загальним захворюванням безтерміново (а.с. 9). За інформацією відповідача, відповідно до інформації бази ІС "Податковий блок" в Реєстрі страхувальників міститься позначка "ФО-інвалід" з 03.12.2015, у зв`язку з чим автоматичне нарахування єдиного внеску в ІКП не проводиться з моменту отримання статусу "ФО-інвалід". З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач свого часу в електронному вигляді самостійно подавав до податкового органу, зокрема: 1) 06.02.2018 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9298150318 за 2017 рік, на підставі якого в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 09.02.2018 відповідачем здійснено нарахування за 2017 рік у сумі 8448,00 грн (а.с. 17-19); 2) 24.01.2019 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9308648678 за 2018 рік, на підставі якого в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 11.02.2019 відповідачем здійснено нарахування за 2018 рік у сумі 9828,72 грн (а.с. 20-22); 3) 02.02.2020 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9333348031 за 2019 рік, на підставі якого в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 10.02.2020 відповідачем здійснено нарахування за 2019 рік у сумі 11 016,72 грн (а.с. 23-24). 05.01.2021 засобами поштового зв`язку позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2020 ВП №64005470 (а.с. 25-26), з якої дізнався про наявність заборгованості зі сплати ЄСВ відповідно до вимоги ГУ ДПС у Полтавській області від 03.04.2020 №Ф-6810-51/3164-у про сплату боргу (недоїмки). Обґрунтовуючи правомірність направлення позивачу такої вимоги, представник відповідача зазначає, що позивач неодноразово подавав звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, що свідчить про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також про те, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Саме з цих підстав 03.04.2020 ГУ ДПС у Полтавській області була сформована вимога на ім`я ОСОБА_1 №Ф-6810-51/3164 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29 293,17 грн. (а.с. 48). Не погодившись із правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з фактом подання звітів з єдиного внеску не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, містить застереження про те, що особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох визначених умов, зокрема: - така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, а по-друге - отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Водночас, виключення із вказаної категорії осіб становлять лише ті фізичні особи-підприємці, які добровільно приймають участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь. Разом з тим, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений частиною 3 статті 10 Закону №2464-VI, відповідно до якого особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. При цьому, з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, процедурі добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, має передувати подання такою особою заяви, на підставі якої з нею укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, судом встановлено відсутність укладених позивачем будь-яких договорів з контролюючим органом на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що у свою чергу підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Таким чином, колегія суддів відхиляє твердження відповідача відносно того, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок з огляду лише на сам факт добровільного звітування платником податків про нарахування ЄСВ за 2017-2019 роки. Варто зауважити, що вимога у цій справі сформована відповідно до статті 25 Закону №2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ. Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI. Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з фактом подання звітів з єдиного внеску не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №240/4809/19. За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності донарахування позивачу єдиного внеску протиправними. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ ДПС України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 по справі № 440/657/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов