Постанова 4851 № 520/11797/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 р. Справа № 520/11797/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020, суддя Панченко О.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 03.02.20 по справі № 520/11797/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати незаконною вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №Ф-50464-17 від 21.03.2018 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 8447,58 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; - скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №Ф-50464-17 від 21.03.2018 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 8447,58 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вважаючи рішення суду таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвали в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу є незаконною, оскільки позивач є особою, яка звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Позивач зазначив, що він, виконуючи вимоги абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", подав "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", де вказав в таблиці "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування" - нуль. Однак, незважаючи на подання звіту, наявності пільг щодо сплати єдиного внеску видану Головним управлінням ДПС у Харківській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 березня 2018 року №Ф-50464-17. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник позивача (Чайковська А.В.) підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача (Яценко А.О.) заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований як суб`єкт господарювання з 05.04.2000 року за №24660170000000242. Як платник податків та зборів позивач перебуває на обліку в Лозівській державній податковій інспекції Лозівського управління Головного управління ДПС у Харківській області та є платником єдиного податку 2 групи з 05.04.2009 року. Окрім того, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , виданим 11.06.2018 року (а.с. 11). З матеріалів справи встановлено, що 08.02.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав до Лозівської ДПІ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб за 2017 рік за формою №Д5. Згідно з вказаним звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2017 рік, позивач самостійно визначив суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн. (а.с.56-58). Згідно з відомостями облікової картки платника ЄСВ - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , станом на 09.02.2018 (кінцевий строк сплати єдиного соціального внеску), виник борг (недоїмка) з єдиного соціального внеску у сумі 8447,58 грн. (а.с. 51) На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у Харківській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-50464-17 від 21.03.2018 зі сплати єдиного внеску в сумі 8447,58 грн. (а.с. 14). Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав оскаржувану вимогу 21.05.2018 (а.с. 50). 16.08.2018 року позивач подав уточнений звіт, в якому він не зазначив суму єдиного соціального внеску (а.с. 59-60). Головне управління ДПС у Харківській області, листом №296/ФОП/20-40-55-05-23 від 10.09.2019 відмовило позивачу у прийнятті уточнюючого звіту, посилаючись на те, що уточнюючий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за Формою Д5 згідно чинного законодавства не передбачений (а.с.15). Не погоджуючись зі спірною вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із законності та обгрунтованості податкової вимоги зі сплати єдиного внеску №Ф-50464-17 від 21.03.2018, оскільки позивач, будучи пенсіонером по інвалідності з 01.01.2015 року та займаючись підприємницькою діяльністю, у добровільному порядку самостійно визначив суму єдиного внеску за 2017 рік та в установлений законодавством строк надав до відповідача звіт про нарахований внесок. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача обовязку зі сплати ЄСВ. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Обгрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган виходив з того, що самостійно визначені суми єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не можуть бути скасованими. При цьому, надання позивачем уточненого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, не передбачено приписами чинного законодавства, зокрема Порядком №435, та наданий позивачем звіт від 15.08.2019 року з нульовим показником єдиного внеску, не має юридичних наслідків, оскільки такий звіт поданий позивачем поза межами строку для подання нового звіту з виправленими помилками. Колегія суддів вважає викладені висновки контролюючого органу необгрунтованими, виходячи з наступного. Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464). Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, законодавством України передбачено пільги для пенсіонерів за віком та особам з інвалідністю зі сплати ЄСВ шляхом звільнення від сплати вказаного внеску. При цьому, виключенням є лише добровільна участь вказаних осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно приписів статті 25 Закону №2464 передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №499 (далі - Інструкція №499), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Згідно п. 6 Розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 499 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом. Слід також зазначити, що згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, якіотримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік. Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів зазначає, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до відомостей облікової картки платника єдиного соціального внеску за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності (звіт від 08.02.2018 за 2017 рік за формою №Д5) про суми нарахованого єдиного соціального внеску у сумі 8447,58 грн. (а.с. 51) Колегія суддів враховує, що позивачем до контролюючого органу подано уточнений звіт від 16.08.2018 року із зазначенням того, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки згідно пенсійного посвідчення є пенсіонером по інвалідності та перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності. Отже, позивач обґрунтував обставини помилковості поданої звітності, звернувшись з проханням зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах та додатково подав уточнений звіт від 16.08.2019, де зазначив суми нарахованого єдиного соціального внеску - 0,00 грн. В свою чергу, позивач також очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов`язку сплати ЄСВ (виправлення недостовірних відомостей). Разом з тим, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску, натомість відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Таким чином, позивач будучи суб`єктом господарювання не приймав добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, відповідачем не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь. Заперечуючи проти позову, відповідач зводив свої аргументи до того, що факт подання звіту позивачем розцінюється як свідома активна дія про намір сплатити єдиний соціальний внесок, що свідчить про добровільний характер поведінки особи. Однак, такі доводи є помилковими, оскільки позивачем не укладалася відповідна угода про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно вимог ч.4 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та є виключною умовою для визнання позивача платником єдиного внеску за наведених обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану вимогу прийнято необгрунтовано з огляду на наявне інформування про помилковість поданого звіту без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача, як на виправлення помилки, так і на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування з огляду на статус інваліда і платника єдиного податку. Слід також зазначити, що у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 висловлена позиція щодо пункту 4 статті 4 Закону № 2464, зокрема зазначено: аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу Отже, позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки згідно пенсійного посвідчення є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком. Також, відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про обов`язок сплати ЄСВ з боку позивача. Помилкова подача позивачем звітності за 2017 рік не свідчить про добровільну участь позивача у системі страхування. Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом неправомірно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до вимоги №Ф-50464-17 від 21.03.2018 року на суму 8447,58 грн. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування вимоги №Ф-50464-17 від 21.03.2018 року про нарахування позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 8447,58 грн., порушено норми матеріального права та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 520/11797/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-50464-17 від 21.03.2018 на суму 8447,58 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 10.06.20.