Постанова 4851 № 440/2833/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 р.Справа № 440/2833/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Старосуда М.І. ,Бегунца А.О. за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року, суддя Клочко К.І., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.09.19 року по справі № 440/2833/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6.03.2019 №Ф-3047-50, якою його повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску за 2018 рік у розмірі 80267,88 грн; - зобов`язати Головне управління ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо внесення до картки особового рахунку фізичної особи-підприємця відомостей про зменшення суми зобов`язань із самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік на 80267,88 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ним при заповненні звіту зі сплати єдиного внеску за 2018 рік допущено помилку в частині визначення величини нарахування такого внеску, а саме - замість мінімальної величини нарахування єдиного внеску зазначено максимальну. А оскільки Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено можливості виправлення самостійно виявлених платником помилок у звіті, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, у якій просив провести позапланову перевірку та зняти у електронному кабінеті платника податків на веб-порталі ДФС статус "Актуальний" із поданого ФОП ОСОБА_1 звіту за 2018 рік з метою повторного подання такого звіту з правильними показниками. Однак, контролюючий орган у задоволенні відповідних звернень платника єдиного внеску відмовив. Натомість, відповідач відобразив дані про нараховану суму єдиного внеску в інтегрованій картці платника та на цій підставі сформував спірну вимогу про сплату недоїмки. На переконання позивача, вимогу про сплату недоїмки належить скасувати, оскільки ним у повному обсязі сплачено єдиний внесок за 2018 рік у визначеному законом розмірі, а допущена у звітності помилка не є підставою для виникнення додаткових зобов`язань зі сплати єдиного внеску. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 16.05.2017 зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с. 14-15). 17.05.2017 позивач взятий на облік як платник податків і зборів в ДПІ у м. Полтаві, перебуває на спрощеній системі оподаткування. 13.02.2019 позивачем складено та подано до ДПІ у м. Полтаві звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна), у Таблиці 1 якого ("Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") самостійно визначено суму чистого доходу (прибутку) за звітний період у розмірі 1968568,00 грн, суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок (з урахуванням максимальної величини) у розмірі 409530,00 грн та нарахований єдиний внесок за ставкою 22%, загалом у розмірі 90096,60 грн (а.с. 71-72). При цьому, залученими до матеріалів справи копіями квитанцій підтверджено, що за 2018 рік позивач щоквартально сплатив єдиний внесок у розмірі 2457,18 грн за кожний квартал (а.с. 45-47), що відповідає мінімальній величині нарахування єдиного внеску. Головним управлінням ДФС у Полтавській області 06.03.2019 сформовано вимогу №Ф-3047-50 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено позивача про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску у розмірі 80267,88 грн (а.с 68). 12.04.2019 позивач звернувся до ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області із заявою, у якій просив провести позапланову перевірку з єдиного внеску за 2018 рік з огляду на допущені помилки при заповненні Звіту за формою Д-5 (річна) (а.с. 63). Листом від 04.06.2019 вих.№ФОП/Н/4075/16-31-13-05-17 Головне управління ДФС у Полтавській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що визначена у звіті сума єдиного внеску відповідає максимальній величині бази нарахування єдиного внеску за 2018 рік, а тому підлягає сплаті (а.с. 64-66). Крім того, листом управління у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області позивача також повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску за 2018 рік у розмірі, самостійно визначеному у поданому Звіті (а.с. 60-61). Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, позивачем 13.02.2019 сформовано та подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна), у Таблиці 1 якого ("Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") самостійно визначено суму чистого доходу (прибутку) за звітний період у розмірі 1968568,00 грн, суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок (з урахуванням максимальної величини) у розмірі 409530,00 грн та нарахований єдиний внесок за ставкою 22% загалом у розмірі 90096,60 грн (а.с. 72). При цьому єдиний внесок позивачем нарахований залежно від наявного доходу. Так, у січні, березні, вересні, жовтні та грудні 2018 року позивачем дохід не отримано, а тому єдиний внесок нарахований у мінімальному розмірі, що становить 819,06 грн. Разом з цим, за лютий, квітень - серпень, листопад 2018 року єдиний внесок нарахований на суму доходу у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (12285,90 грн). Отже, позивачем самостійно розраховано суму єдиного внеску до сплати за 2018 рік у розмірі, визначеному законом. Згідно зі статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 8.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI). За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальну заробітну плату визначено у розмірі 3723,00 грн. Таким чином, мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн щомісячно (3723,00 грн х 22%), а максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - 55845,00 грн (3723,00 грн х 15). Колегія суддів зазначає, що в силу наведених вище положень пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, самостійно визначає для себе розмір єдиного внеску до сплати. Законом лише визначено мінімальну та максимальну щомісячну величину єдиного внеску, а саме: від 819,06 грн до 12285,90 грн. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 15.05.2018 №511) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (надалі - Порядок №435). Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти; надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти. Згідно з пунктом 13 розділу ІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку. А відповідно до пункту 16 цього розділу, відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №435 визначено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова". З аналізу викладених норм виходить, що фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, зобов`язана подати до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5, у якому самостійно визначити суму нарахованого єдиного внеску за звітний рік. При цьому страхувальник несе відповідальність за повноту та достовірність заповнення такого Звіту. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається. Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу. Таким чином, вказаними нормами не передбачено подання Звіту за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові щодо сум єдиного внеску. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, виявивши допущені при поданні Звіту помилки, не було подано звіту за формою Д-5 (річна) за 2018 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до податкового органу, в якому самостійно виправлено допущену помилку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Як свідчать матеріали справи, на підставі Звіту ФОП ОСОБА_1 від 13.02.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області внесені дані до інтегрованої картки платника про самостійно нараховану таким платником суму єдиного внеску з урахуванням попередньої сплати за звітний рік. Системний аналіз викладених вище правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано виключне право платника самостійно визначати суму єдиного внеску. Таким чином, станом на 28.02.2019 згідно облікових даних інформаційної системи ДФС за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 80267,88 грн, з урахуванням чого в автоматичному режимі сформовано вимогу №Ф-3047-50 про сплату боргу (недоїмки). Отже, спірна вимога містить дані про недоїмку зі сплати єдиного внеску, що самостійно нарахований позивачем у Звіті за 2018 рік. Таким чином, колегія суддів зазначає, що податковий орган не мав повноважень щодо проведення позапланової перевірки з єдиного внеску за 2018 рік з огляду на допущені помилки при заповненні Звіту за формою Д-5 (річна) або внесення до картки особового рахунку фізичної особи-підприємця відомостей про зменшення суми зобов`язань із самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік на 80267,88 грн на підставі заяви позивача від 12.04.2019. За викладених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України, оскільки звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому самостійно виправлено допущену помилку, позивач до податкового органу не подав. Підстави для внесення коригувань до інтегрованої картки платника єдиного внеску відсутні, адже дана картка містить відомості про суму єдиного внеску, що самостійно нарахована позивачем та відображена у Звіті за 2018 рік. Таким чином, контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, що регулює спірні відносини. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та задоволення позовних вимог. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року по справі № 440/2833/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 24.01.2020 року