Постанова 4851 № 440/16772/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2023 р. Справа № 440/16772/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 22.07.22 по справі № 440/16772/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-25973-13/2570 від 05.07.2021; - зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відобразити в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум єдиного внеску в розмірі 7744,00 грн; - стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25973-13/2570 від 05.07.2021, як такої, що сформована з порушеннями приписів абзацу першого пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, на підставі звіту від 09.02.2018, який ОСОБА_1 до контролюючого органу не подавала і не могла подати з огляду на припинення діяльності у формі ФОП з 27.01.2017, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 25670050003001146, та перебуванням у період з 30.01.2018 по 12.02.2018 включно на стаціонарному лікуванні, про що свідчать відповідні медичні документи. Крім того, зі змісту вказаної вимоги взагалі не вбачається підстави виникнення заборгованості станом на 30.06.2021 у розмірі 7 744 грн та період її нарахування. Також вважає, що при надсиланні вимоги контролюючим органом умисно не виконано прямого обов`язку щодо своєчасного сповіщення та направлення вимоги платнику податків, що призвело до накопичення суми недоїмки та позбавило права платника податків вирішити дане питання на стадії виникнення заборгованості. Враховуючи, що за результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 04.10.2021 року № 22408/6/99-00-06-02-01-06 спірна вимога була залишена без змін (рішення отримане ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 15.10.2021 року, що підтверджується конвертом з трек-номером № 04053 50209727 та витягом з офіційного веб-сайту Укрпошти) позивач в межаж тримісячного строку, встановленого абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС України, звернулася до суду з цим позовом. Вказує, що з метою уникнення потреби повторного звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, накопичення заборгованості невідомого характеру, змушена обрати ще один спосіб захисту останніх та ставити вимогу про зобов`язання Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 7 744,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 по справі № 440/16772/21 позов ОСОБА_1 (с. Бреусівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39150, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2021 № Ф-25973-13/2570. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області відобразити в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум єдиного внеску в розмірі 7744,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн ( дев`ятсот вісім гривень). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 по справі № 440/16772/21 скасувати, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2021 №Ф-25973-13/2570, сформованої у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску, відображеної у самостійно поданому до контролюючого органу позивачем ліквідаційному звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 09.02.2018 № 278, що підтверджується обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, за відповідно до яких загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 09.02.2018 становила 7744,00 грн, що згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI є недоїмкою та підлягає сплаті позивачем. Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Твердження відповідача про наявність обов`язку щодо сплати суми єдиного внеску, визначеної в оскаржуваній вимозі про сплату недоїмки від 05.07.2021, обґрунтоване посиланням на самостійне визначення ОСОБА_1 розміру такого внеску в поданому до контролюючого органу звіті від 09.02.2018, вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки жодної податкової звітності за 2017 рік вона не подавала, так як з 27.01.2017 припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а в період з 30.01.2018 по 12.02.2018 включно перебувала на стаціонарному лікуванні у Дитячій міській лікарні м. Полтави з донькою, що підтверджується випискою з медичної карти, та, в свою чергу, додатково доводить неможливість подання позивачем звіту, на який посилається відповідач. Позивач повністю погоджується з позицією суду, яка полягає у недоведеності відповідачем правомірності оскаржуваної вимоги, що є підставою для визнання її протиправною та скасування. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.03.2020 (справа № 826/9288/18, від 19.02.2019 (справа № 825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа № 805/4374/15-а) також вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено на тому, що аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 24.12.2003. 27 січня 2017 року припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 25670050003001146. 05.07.2021 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 05.07.2021, у якій відображена наявність недоїмки станом на 30.06.2021 у розмірі 7744,00 грн. ОСОБА_1 оскаржила вищевказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України №22408/6/99-00-06-02-01-06 від 04.10.2021 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2021 №Ф-25973-13/2570 залишено без змін. Не погодившись із вказаною вимогою, позивач звернулася в суд з даним позовом про визнання її протиправною та скасування. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2021 №Ф-25973-13/2570, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем її правомірності, оскільки позивач з 27.01.2017 не мала статусу фізичної-особи підприємця та була знята з обліку податкового органу, а тому станом на 09.02.2018 у неї був відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску. При цьому судом першої інстанції враховано відсутність доказів подання позивачем до контролюючого органу ліквідаційного звіту від 09.02.2018, на який посилається ГУ ДПС України, як на підставу винесення вказаної вимоги. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2020 по справі № 826/9288/18, статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 донарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наслідками оскарження та скасування судом вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 05.07.2021 №Ф-25973-13/2570 в розмірі 7744,00 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, суд першої інстанції вважав їх необгрунтованими та такими, що не підтверджуються доказами надання адвокатом послуг з правової допомоги (актом виконаних робіт). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з підпунктами 1, 4 частини 2, частини 4 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15 травня 2003 року (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 755-IV) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Положеннями частини 9 статті 4 Закон №755-IV передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця. Так, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12-13) вбачається, що 27.01.2017 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Відомостями інтегрованої картки платника податків позивача підтверджується, що 26.01.2017 (за день до реєстрації припинення підприємницької діяльності) ОСОБА_1 було сплачено самостійно визначене зобов`язання з єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) за січень 2017 року у розмірі 704,00 грн (а.с. 22). Отже, з 27.01.2017 ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця, та, відповідно, не є платником ЄСВ у розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ. Разом з цим, 05.07.2021 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 05.07.2021, у якій відображена наявність недоїмки станом на 30.06.2021 у розмірі 7744,00 грн. З наявних в матеріалах справи копії відповіді ГУ ДПС у Полтавській області копії відповіді на адвокатський запит від 31.08.2021 № 29889/6/16-31-24-04-10 (а.с. 19), рішення за результатами розгляду скарги № 22408/6/99-00-06-02-01-06 від 04.10.2021 (а.с. 32-33), відзиву на позов та апеляційної скарги, вбачається, що вказана вимога була сформована відповідачем внаслідок несплати позивачем самостійно визначеного у ліквідаційному звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік № 278 від 09.02.2018, відповідно до якого зобов`язання з єдиного внеску за 2017 рік становлять 8448,00 грн. Щодо правомірностя таких тверджень колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Положеннями частин 2, 3 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Аналогічні положення містить також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449). За змістом абз. 2-3 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Відповідно до абз. 1 п. 4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що однією з підстав формування вимоги про сплату недоїмки є поданий до контролюючого органу платником звіт про нарахування єдиного внеску. Колегією суддів встановлено, що відповідач в якості підстави формування спірної вимоги про сплату недоїмки посилається на звіт ОСОБА_1 № 278 від 09.02.2018 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, який, як стверджує контролюючий орган, позивач особисто подала до контролюючого органу на паперових носіях 09.02.2018. Разом з цим, слід зауважити, що спірна вимога винесена 05 липня 2017 року, тобто на півроку раніше ніж вказаний звіт, що в свою чергу спростовує твердження відповідача в частині зазначених ним підстав формування такої вимоги. Викликає сумніви у наявності вказаних підстав також означення відповідачем вказаного звіту № 278 від 09.02.2018, як ліквідаційного, хоча як вбачається з копії останнього за типом форми він є початковим, про що свідчить відповідна позначка (перший аркуш з права «Форма №Д5 (річна)). Зміст доданої до вказаного звіту Таблиці 1 (яка також містить позначку про тип форми звіту «початкова»), також підтверджує тезу про те, що такий звіт не є ліквідаційним. Так, в ньому наведено розрахунок суми єдиного внеску за весь 2017 рік, в той час як нормами п. 8 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (який був чинний до 01.01.2021) передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу (ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), такі особи зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Таким чином, якщо припустити, що вказаний звіт від 09.08.2018. було подано ОСОБА_1 до контролюючого органу у зв`язку з реєстрацією припинення підприємницької діяльності, незрозумілим є обраний тип його форми («початкова», а не «ліквідаційна»), а також наведений в ньому період розрахунку суми єдиного внеску (весь 2017 рік), враховуючи при цьому, що позивач не є фізичною особо-підприємцем з 27.01.2017 року, що, зокрема, не заперечується відповідачем. Крім того, як стверджує ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням своєї господарської діяльності у січні 2017 року та сплатою за день до цього зобов`язання з єдиного внеску у розмірі 704 грн (за січень 2017 року), жодної фінансової звітності за 2017 рік до контролюючого органу вона не подавала. Заперечуючи факт подання звіту від 02.08.2018 № 278 позивач також посилається на відсутність фізичної можливості для вчинення таких дій, обумовленої перебуванням на стаціонарному лікуванні в Дитячій міській лікарні м. Полтави разом зі своєю донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 30.01.2018 по 12.02.2018 включно. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого відділення раннього дитинства № 1113 Дитячої міської лікарні м. Полтави від 12.02.2018 № 110 (а.с. 16-зворот), в якій зазначено, що в період з 30.01.2018 по 12.02.2018 ОСОБА_2 (донька ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 17)) ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція, фарингіт, гострий обструктивний бронхіт, гострий пієлонефрит. Отже, наведені обставини в сукупності свідчать про неможливість подання ОСОБА_1 до контролюючого органу звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 09.02.2018 №

278. Доказів, які б спростовували ці факти, відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нарахування ОСОБА_1 , яка з січня 2017 року не є платником ЄСВ, єдиного внеску за 2017 рік з посиланням на вказаний звіт від 02.08.2018 № 278 відбулося за відсутності події надання такого звіту, тобто з порушенням абзацу першого пункту 4 розділу VI Інструкції №

449. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…. Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді майнового інтересу (нараховувати податки та збори) за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку за рахунок платника податку) і якій протягом 4 років податкові та інші органи, що займались у цей час адміністрування єдиного соціального внеску та питаннями реєстрації підприємницької діяльності, не висловлювали жодних претензій з приводу незакінчення нею процедури припинення підприємницької діяльності та не застосовували жодних санкцій відносно позивача. Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно часини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваної вимоги на суму недоїмки, яка в ній зазначена. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимога ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 № Ф-25973-13/2570 винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Законом № 2464-VІ, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а відтак, є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області відобразити в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску в розмірі 7744 грн, колегія суддів зазначає таке. Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 затверджено Порядок податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Порядок № 5). Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Інтегрованою карткою платника (в подальшому - ІКП) є форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу (пункт 2 розділу І Порядку № 5). Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 5 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Виходячи з того, що нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків, то у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків. Колегією суддів встановлено, що станом на 31.12.2020, відповідно до ІКП у ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 7744 грн, який виник у зв`язку з проведенням контролюючим органом нарахування єдиного внеску за 2017 рік (по строку сплати 09.02.2018), наслідком чого було формування та надіслання вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 № № Ф-25973-13/2570, яка за наслідками судового оскарження визнана протиправною та скасована. При цьому, колегія суддів зауважує, що скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 № № Ф-25973-13/2570 не вплине на наявність вказаного боргу з єдиного внеску за 2017 рік у сумі 7744 грн у ІКП, оскільки такий борг залишиться у ІКП та може слугувати підставою для винесення нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) за цим боргом. Частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2.11.2011 №13-рп/2011). Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суми боргу (недоїмки) в розмірі 7744 грн, нарахованої за 2017 рік. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 по справі № 440/16772/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій