Постанова 4855 № 750/2873/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/2873/21 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Маринченко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради в особі Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради, в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 10 березня 2021 року № 8/51, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 6800 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена неправомірно, оскільки позивач не вчиняла правопорушення та не порушувала норми чинного законодавства, оскільки здійснила продаж пляшки пива на вигляд повнолітньому молодому чоловіку, проте як виявилося пізніше до досягнення ним повноліття не вистачало близько п`яти місяців. З огляду на положення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» первинним є оцінка продавцем віку покупця і тільки якщо продавець вбачає у покупцеві ознаки неповноліття, то або вимагає документ або відмовляє в продажу, а тому законодавець ставить у пряму залежність вимогу надати документ для визначення віку покупця з суб`єктивною оцінкою продавцем віку покупця. При продажу нею пива неповнолітній особі мав місце випадок «сумлінного сумніву щодо віку потерпілого», оскільки позивач не мала умислу продавати пиво неповнолітньому і була абсолютно впевнена, що покупець є дорослою повнолітньою особою. Крім того, зазначила, що вказаний випадок був спеціально спровокований. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не дослідження всіх обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції 27 січня 2021 року о 14 год. 31 хв. представником громадської організації «Центурія» ОСОБА_8. повідомлено службу 102 про те, що в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 ним було виявлено факт продажу пива «Львівське» неповнолітнім. При виїзді працівників поліції за вказаною адресою було встановлено, що на місці працювали представники відділу ювенальної превенції, що підтверджується рапортом, поданим на ім`я т.в.о. начальника Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області. 27 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 27 січня 2021 року о 14 год. 22 хв., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Біля дому», здійснила продаж пива «Львівське 1715» вмістом алкоголю 4,7%, вартістю 15 грн. 50 коп. неповнолітньому ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У вказаному протоколі в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено, що позивач згодна з вказаним правопорушенням. Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради № 8/51 про накладення адміністративного стягнення від 10 березня 2021 року на ОСОБА_1 , накладено штраф у розмірі 6800 грн. Вважаючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та необґрунтованою, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт реалізації пива «Львівське» (вміст алкоголю 4,7%, вартість 15 грн. 50 коп.) ОСОБА_1 , неповнолітній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відповідно до вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Частиною 2 статті 156 КУпАП передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Як вбачається з матеріалів справи, згідно пояснень ОСОБА_1 від 27.01.2021 року, вона працює продавцем в магазині продуктовому « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Також, у вказаних поясненнях зазначено, що 27.01.2021 року приблизно о 14:22 год. вона продала неповнолітньому ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) алкогольне пиво «Львівське 1715» з вмістом спирту 4,7% об`ємом 0,5 літра. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач зазначила, що в момент продажу до магазину прийшло не менше чотирьох осіб - членів громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і кому саме було продано пиво, немає належних доказів, чи неповнолітньому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , чи повнолітньому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , чи повнолітньому ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зазначений свідком в протоколі, тому ймовірно, що замовив товар повнолітній, а з холодильнику взяв неповнолітній. Позивач, не заперечує, що факт продажу пива був, і вона дійсно продала пиво комусь з тих осіб, що зайшли в магазин. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що вона підписала пояснення написане працівником поліції, оскільки, працівники поліції переконали її, що вона продала пиво саме неповнолітньому, проте, особу неповнолітнього поліція не встановлювала, не пред`явили документи. Як доказ продажу надали чеки касового апарату та пов`язаного з ним банківського терміналу, однак, позивач зазначає, що за продаж пива, розраховувались готівкою хтось із вищевказаних чотирьох осіб. В поясненнях ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи зазначено, що він являється учасником громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і під час рейду 27.01.2021 року о 14:22 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за адресою АДРЕСА_1 , продавчиня продала пиво «Львівське 1715» (про що є відповідний чек) не спитавши про документи, що посвідчують особу, ні про вік. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що у вказаних поясненях ОСОБА_2 зазначено, що він взяв з холодильника пляшку пива, однак, не зазначено, що саме він оплатив пиво. Копія фіскального чеку №0007 від 27.01.2021 року, яка міститься в матеріалах справи не може бути належним доказом, що саме ОСОБА_2 купив пиво, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, щодо розрахунку саме ОСОБА_2 . Крім того, колегія суддів звертає увагу на розбіжності щодо часу вчинення правопорушення, а саме, - час вчинення правопорушення, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення 14:22, та у квитанції про оплату товару банківською карткою 14:22 не співпадає з даними, які зазначені у фіскальному чеку № 0007 - 14:28. Таким чином, доказів реалізації неповнолітньому у встановлений час та дату товару, який є предметом правопорушення суду не надано. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що факт вчинення порушення, за яке до позивача було застосовано штрафні санкції не підтверджується належними доказами. Також, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції вчинялись дії, щодо виклику осіб, які надавали пояснення, а саме - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , пояснення яких містяться в матеріалах справи (а.с. 40-41). Однак, за вказаними у поясненнях номерами телефонів - не вдалося повідомити ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.04.2021 року у справі №750/2873/21, оскільки, вказаний ОСОБА_8 номер телефону НОМЕР_1 - є недійсним, що підтверджується довідкою від 26.05.2021 року (а.с.85), а за вказаним ОСОБА_2 номером телефону НОМЕР_2 - повідомлено, що зазначений номер належить приватній лікарні в м. Харкові і така особа, як ОСОБА_2 їм не відома (а.с.86, довідка від 26.05.2021 року). Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 не з`являлися на засідання комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради, де розглядалася справа про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 156 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а також вказані особи, не були присутніми під час розгляду справи у суді першої інстанції. Також слід зазначити, що в даному випадку адміністративною комісією при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП не було взято до уваги вищевикладене, не надано оцінку тому факту, що жодних об`єктивних доказів реалізації позивачем у встановлений час та дату товару, який є предметом правопорушення, як і доказів того, що цей товар вилучався у неповнолітнього, не надано, відтак в порушення вимог ст. 245 КУпАП не забезпечено всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, не дотримано вимоги ст. 280 КУпАП, не перевірено належним чином доводи позивача про непричетність її до вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені вимоги, хоча і спрямовані на перевірку правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, однак повною мірою стосуються і повноважень суду при ухваленні ним рішень. Відповідно до ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірність притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2021 року скасуванню. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 313, 315-316, 321-322 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради від 10 березня 2021 року № 8/51 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 6800 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма